Постанова № 33419758, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року Справа № 904/1976/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко А.К.- доповідач

суддів: Крутовських В.І., Прокопенко А.Є.

при секретарі: Гаврилові О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Яременко Є.Є., представник, довіреність б/н від 18.03.13;

від відповідача: Бабець Т.М., представник, довіреність б/н від 01.03.13;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року у справі №904/1976/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ технології", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 163 815 грн. 68 коп.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 02.07.2013 по 10.09.2013 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року (суддя Бєлік В.Г.) з товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" стягнуто (з урахуванням заяви про зміну предмету спору) 93110 грн. 95 коп. основного боргу, 48169 грн. 86 коп. штрафу, 774 грн. 88 коп. пені, 4742 грн. 66 коп. річних, 2935 грн. 96 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, визнати частково недійсним пов'язаний з предметом спору договір на поставку товару від 31.03.2010 року № 21/97-2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" і товариством з обмеженою відповідальністю "Чистий світ - К", а саме п.п. 8.5, 8.6, 8.7. При цьому відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий світ технології" у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити повністю, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

31.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" (покупець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Чистий світ - К" (постачальник) укладено договір № 21/97-2 на поставку товару.

Правонаступником прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ - К" за цим договором, внаслідок проведеної реорганізації, є товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" (позивач), що підтверджено наданими до матеріалів справи копіями Статуту позивача (а.с.56-73), акту приймання - передавання дебіторської заборгованості (а.с.74).

За п.1.1 договору поставки постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар, а останній прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 договору найменування, кількість, асортимент, вартість за одиницю товару, який поставляється за даним договором, вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.3 договору сторони погодили, що поставка товару за даним договором здійснюється за попередньою згодою сторін протягом 5 (п'яти) календарних днів після підписання даного договору згідно виставленого рахунку постачальника.

Право власності на товар і ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується видатковою накладною, яка підписана уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується у видатковій накладній (п. 2.5. договору).

Загальна вартість договору складає 240849 грн. 30 коп. (включаючи ПДВ), що еквівалентно 22259,64 євро (п. 3.1. договору).

Шляхом підписання специфікації від 31.03.2010 року № 1 сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару, а саме: підмітальна машина марки Tennant 6100 загальною вартістю 2470849 грн. 30 коп. (а.с. 22).

На виконання договору позивач передав, а відповідач прийняв, на підставі довіреності на отримання цінностей, без будь-яких зауважень та претензій, товар на суму 240849 грн. 30 коп. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною від 01.04.2010 року № 2361, підписаною сторонами та скріпленою печатками підприємств (а.с. 29,30).

Згідно п.3.2 договору покупець здійснює оплату шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

10471 грн. 68 коп., що еквівалентно 967,81 євро, що відповідає 4,35 % суми договору - сплачуються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 календарних днів по факту поставки товару;

наступні платежі у розмірі 10471 грн. 71 коп., що еквівалентно 967,81 євро, що відповідає 4,35 % суми договору сплачуються покупцем на розрахунковий рахунок постачальника починаючи із закінчення 90 календарних днів по факту поставки товару рівномірними сумами щомісяця протягом 22 - х календарних місяців.

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю "Клінінг-сервіс" зобов'язувалось згідно договору поставки від 31.03.2010 року № 21/97-2 зробити 23 платежі на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ-К" у розмірі 967,81 євро кожний, останній з яких повинен був бути сплачений до 30.04.2012 року.

Втім відповідач повністю товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 93110 грн. 95 коп, що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за поставлені товари/послуги, підписаним уповноваженими представниками сторін і скріпленим печатками підприємств (а.с. 104).

Доказів оплати отриманого товару відповідачем не надано.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 8.2. договору вказано, що у випадку порушення строків оплати товару, передбаченого даним договором, покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

Відповідно ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Враховуючи подану відповідачем відповідну заяву в порядку ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, встановлена позовна давність підлягає застосуванню.

Сума пені, яка за розрахунком позивача (з урахуванням клопотання про зміну предмету спору) дорівнює 11345 грн. за період з 17.06.2010 року по 29.02.2012 року, обґрунтовано визнана судом першої інстанції такою, що заявлена з порушенням строку її нарахування та підставно задоволена лише за період з 01.04.2012р. по 01.10.2012р. у сумі 774 грн. 88 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума річних за період з 31.05.2010 року по 31.03.2012 року становить 4742 грн. 66 коп.

Враховуючи викладене, а також те, що матеріалами справи доведено наявність боргу відповідача за договором поставки від 31.03.2010 року № 21/97-2 в сумі 93110 грн. 95 коп., рішення господарського суду щодо стягнення боргу, а також пені та річних є правомірним та обґрунтованим.

Водночас вимоги позивача про стягнення 48169 грн. 86 коп. штрафу суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

У п. 8.4. договору поставки сторони дійшли згоди, що для забезпечення виконання взятих на себе зобов'язань по даному договору, постачальник має право на такі засоби забезпечення виконання покупцем своїх зобов'язань за даним договором:

п.8.4.1. застава товару згідно окремо укладеного між сторонами одночасно з поставкою товару договором застави на даний товар;

п.8.4.2. притримання товару згідно п. 8.5-8.7. даного договору.

Згідно п. 8.5. договору поставки покупець надає постачальнику право вимагати негайного повернення поставленого товару назад постачальнику в разі затримки чергового платежу більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів і має право притримання такого простроченого в оплаті товару до моменту виконання покупцем свого зобов'язання оплатити товар в терміни, зазначені в даному договорі. Право постачальника застосовувати притримання товару як засобу забезпечення зобов'язань припиняється в момент повної оплати покупцем вартості товару, поставленого за даним договором.

Відповідно п. 8.6. договору повернення товару здійснюється покупцем самостійно на склад постачальника і в термін, зазначений у відповідній письмовій вимозі постачальника про повернення, при настанні умов п. 8.5. даного договору. Повернення товару можуть також здійснювати представники постачальника. Покупець зобов'язується не перешкоджати в такому випадку законним діям представників постачальника, спрямованим на виконання п. 8.5.- 8.6. даного договору.

Пунктом 8.7. договору передбачено, що у випадку неповернення товару покупцем згідно п.8.5.- 8.6. даного договору або перешкоджання якими-небудь діями чи бездіяльністю представникам постачальника забрати такий товар у покупця згідно п.8.4., постачальник має право:

8.7.1. стягнути з покупця штраф у розмірі 20% від вартості товару та вимагати передачу постачальнику товару для притримання на строк до повної оплати покупцем вартості товару, поставленого по даному договору;

8.7.2. стягнути з покупця штраф у розмірі 20% від вартості товару та в односторонньому порядку розірвати даний договір. При цьому вся залишкова на момент такого розірвання неоплачена вартість товару, поставленого за даним договором, повинна бути оплачена покупцем протягом 20 календарних днів після розірвання договору.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності з частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Отже, відповідно до вказаної правової норми після передання речі боржнику у рамках виконання основного зобов'язання кредитор не має права ані вимагати її повернення для здійснення притримання, ані забирати її назад, навіть якщо матиме для цього реальну можливість.

Таким чином, притримання як засіб забезпечення зобов'язання може бути застосовано лише за умови, якщо кредитор володіє річчю. У тому випадку, коли річчю правомірно володіє боржник, передбачений статтею 594 Цивільного кодексу України засіб забезпечення застосовуватися не може.

Крім того, у пункті 2.5 договору сторони погодили, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що посвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару покупцем вказується у видатковій накладній.

Частинами 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Як вбачається з видаткової накладної № 2361 відповідачем було отримано товар 01.04.2010 року, а отже і право власності, відповідно до статті 334 Цивільного кодексу України та умов пункту 2.5 договору, у відповідача виникло 01.04.2010 року.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Відповідно частин 1, 2, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами чинного законодавства не передбачено такого обмеження у здійсненні права власності як повернення товару для здійснення кредитором притримання.

Згідно ч.2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За правилами статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись правом, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне визнати недійсними пункти 8.5, 8.6, 8.7, 8.7.1 та 8.7.2 договору від 31.03.2010 року № 21/97-2 як такі, що суперечать чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 року у справі №904/1976/13-г скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Визнати недійсними пункти 8.5, 8.6, 8.7, 8.7.1, 8.7.2 договору на поставку товарів від 31.03.2010 року № 21/97-2, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" і товариством з обмеженою відповідальністю "Чистий світ - К".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Клінінг - сервіс" м. Дніпропетровськ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий світ технології" м. Київ 93110 грн. 95 коп. основного боргу, 774 грн. 88 коп. пені, 4742 грн. 66 коп. річних і 1972 грн. 56 коп. судового збору, видавши наказ.

В решті позову відмовити."

Виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя В.І. Крутовських

повний текст постанови виготовлений 12.09.13р.