Постанова № 33419736, 12.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 р. справа №913/1613/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойка О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Пац В. О. - за дов. №14-333 від 16.03.12р.від відповідача:Куріпко А.С. - за дов. №933 від 19.03.13р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської областівід11.07.2013 рокуу справі№ 913/1613/13 ( суддя Фонова О.С.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської областіпростягнення 163 738 663 грн. 97 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 163 738 663 грн. 97 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 11.07.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 163 738 663 грн. 97 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ основний борг в сумі 142 106 785 грн. 61 коп., пеню в сумі 879 704 грн. 99 коп., штраф в сумі 994 747 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 2 388 995 грн. 48 коп., інфляційні в сумі 498 358 грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду строком на 60 календарних місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просив Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 11.07.13 р. скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 7 917 344 грн. 90 коп. та штрафу у розмірі 8 952 727 грн. 49 коп., надання відстрочки терміном на 60 місяців та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню у розмірі 7 917 344 грн. 90 коп. та штраф у розмірі 8 952 727 грн. 49 коп. та відмовити у наданні відстрочки. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 913/1613/13 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (покупець) був укладений договір № 1120657/ОГЕ купівлі - продажу природного газу, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п. 2.1 договору, продавець передає покупцю з 01.10.2011 року по 31.12.2011 року газ в обсязі до 83500 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): жовтень 2011 року - 3400, листопад 2011 року - 3200, грудень 2011 року - 3550, січень 2012 року - 3550, лютий 2012 року - 3300, березень 2012 року - 3350, квітень 2012 року - 3200, травень 2012 року - 3100, червень 2012 року - 3050, липень 2012 року - 3150, серпень 2012 року - 3150, вересень 2012 року - 3100, жовтень 2012 року - 3300, листопад 2012 року - 3200, грудень 2012 року - 3550.

Згідно пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання Покупцем вимоги Продавця. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Відповідно до пункту 11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Додатковими угодами №1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року, №4 від 03.02.2011 року до договору на купівлю - продаж природного газу від 29.09.2011 року №1120657/ОГЕ сторони змінювали ціну газу.

Додатковою угодою № 3 від 15.11.2011 року сторони виклали пункт 6.1 договору у наступній редакції: " 6.1. Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу;

оплати в розмірі по 35% (тридцять п'ять відсотків) від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу."

Позивач, на виконання умов договору, протягом лютого 2012 р. - грудня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р, від 31.12.2012р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу не виконав належим чином, у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 142 106 785 грн. 61 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій», м. Лисичанськ Луганської області основного боргу за договором № 1120657/ОГЕ купівлі - продажу природного газу у розмірі 142 106 785 грн. 61 коп., інфляційних у розмірі 498 358 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 388 995 грн. 48 коп., пені у розмірі 8 797 049 грн. 89 коп., штрафу у розмірі 9 947 474 грн. 99 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, протягом лютого 2012 р. - грудня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 29.02.2012 р., від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., від 31.07.2012р., від 31.08.2012р., від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р, від 31.12.2012р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу боргу за договором № 1120657/ОГЕ купівлі - продажу природного газу від 29.09.2011 р. за вищезазначеними актами приймання-передачі газу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 142 106 785 грн. 61 коп.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь інфляційні у розмірі 498 358 грн. 00 коп. за весь час прострочення та 3% річних у розмірі 2 388 995 грн. 48 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 388 995 грн. 48 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 15.01.2012 р. по 15.03.2013 р. та інфляційні у розмірі 498 358 грн. 00 коп. за період з квітня 2012 року - січень 2013 року як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України.

Також позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 8 797 049 грн. 89 коп. та 7% штрафу у розмірі 9 947 474 грн. 99 коп.

Згідно приписів ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 8 797 049 грн. 89 коп. за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 15.01.2012 р. по 15.03.2013 р. та 7% штрафу у розмірі 9 947 474 грн. 99 коп.

В той же час, згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня та штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір пені повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені та штрафу надмірно велика та не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення, позовні вимоги позивача перенасичені грошовими вимогами, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені та 7% штрафу на 90% та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 879 704 грн. 99 коп. та 7% штрафу у розмірі 994 747 грн. 50 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача лише частково та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 142 106 785 грн. 61 коп., пеню у розмірі 879 704 грн. 99 коп., штраф у розмірі 994 747 грн. 50 коп., 3% річних у розмірі 2 388 995 грн. 48 коп., інфляційні у розмірі 498 358 грн. 00 коп. з відмовою в іншій частині позову.

Відповідач 27.06.2013 року надав до суду першої інстанції клопотання, яким просив відстрочити виконання рішення строком на 120 місяців.

Згідно приписів п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, може відстрочити або розстрочити його виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість часткового задоволення такого клопотання у зв»язку з наявністю в даному випадку виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення, а саме: стягнення штрафних санкцій суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може негативно відобразитись на можливості його нормального та безперервного функціонування; штрафні санкції мають компенсаційний характер їх правової природи та їх розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків; позивачем не надано доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи позивача щодо необхідності відмови у задоволенні клопотань про зменшення розміру пені, штрафу та надання відстрочки виконання рішення суду, оскільки в даному випадку судовою колегією викладені причини задоволення таких клопотань, і це не тільки з причини важкого матеріального становища відповідача, а відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції скористався своїм суб»єктивним правом, яке надано йому чинним процесуальним законодавством України і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення в цій частині за нормами ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 11.07.2013 р. у справі № 913/1613/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 11.07.2013 р. у справі № 913/1613/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 11.07.2013 р. у справі № 913/1613/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСЛО.

Гриньова О.В.