Рішення № 33419577, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9918/13 04.09.13

За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М"

про стягнення 12 492 196,91 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Грибук В.Ю. - довіреність № 14/20-12-13 від 14.01.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" про стягнення 12 492 196,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів згідно умов Договору повторного лізингу № 6-11-20плб/650 від 15.11.2011 року, та після вилучення предметів лізингу, в зв'язку з несплатою лізингових платежів, ринкова вартість майна становила 678 926,00 грн.

З цих підстав позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 555 994,46 грн. - основного боргу, 54 403,91 грн. - пені, 10 880,78 грн. - 3% річних, 10 366 235,11 грн. - збитків, 504 682,65 грн. - штрафу за не страхування техніки.

Ухвалою від 31.05.2013 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.06.2013 року.

12.06.2013 року представник позивача у судовому засіданні надав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження.

12.06.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, судом відкладено розгляд справи на 26.06.2013 року.

26.06.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, судом відкладено розгляд справи на 09.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 09.07.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Якименко М.М. у відпустці, справу передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва (суддя Трофименко Т.Ю.) від 09.07.2013 р. справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 27.08.2013 р.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у зв'язку з виходом судді Якименка М.М. з відпустки, справу передано судді Якименку М.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.08.2013 р. суддя Якименко М.М. прийняв справу до свого провадження.

27.08.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи на 04.09.2013 року.

04.09.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.1997 року N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 04.09.2013 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 04.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2011 року між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (далі по тексту - Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліта-Агро-М" (далі по тексту - Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір повторного лізингу № 6-11-20плб/650 (далі по тексту - Договір).відповідно до якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю лізингодавця і визначено у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (далі - Предмет лізингу), що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору (п.1.1. договору).

Договір набирає чинності з дня, наступного за днем підписання його Сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Згідно з п. 2.1. договору лізингодавець за договором передає лізингоодержувачу предмет лізингу, який було придбано за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з Порядком використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу та заходи по операціях фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № від 10.12.03 р. № 1904,що знаходився в користуванні у ТОВ «Компанія ДОМ-С» на умовах договору повторного лізингу № 10-10-180 плб/550 від 10.08.2010 р. і його було повернуто лізингодавцю.

Відповідно до п. 2.2. Договору строк лізингу відраховується з дати укладення між сторонами акта приймання-передачі у користування предмета лізингу, що укладається у 4-х автентичних примірниках.

Згідно з пунктами 3.1.2., 3.1.3., 3.1.5 Договору лізингодавець має право, зокрема: вимагати повернення предмета лізингу, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі більше 30 календарних днів; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору; в односторонньому порядку відмовитися від договору та вимагати повернення простроченої заборгованості і у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса - предмет лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів.

Пунктом. 3.4.3. Договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.4.4. Договору лізингоодержувач зобов'язаний за несплату частково або повністю лізингових платежів протягом 30 календарних днів або порушення правил утримання чи використання предмета лізингу на вимогу лізингодавця протягом 10 календарних днів повернути йому предмет лізингу разом з технічною документацією згідно з актом передачі в технічно справному та комплектному стані. У разі відсутності технічного паспорта та іншої документації, яка ідентифікує предмет лізингу, лізингоодержувач за власний рахунок у десятиденний термін поновлює її та передає втрачені документи лізингодавцю. При поверненні предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний підписати акт звірки взаємних розрахунків, акт приймання-передачі, надати видаткову та податкову накладні.

Згідно з п. 3.4.8. Договору лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмета лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Відповідно до п. 3.6. Договору за власні кошти і без подальшої компенсації лізингоодержувач проводить утримання предмета лізингу, пов'язане з його експлуатацією, технічне обслуговування і всі види ремонту, а за письмовим погодженням з лізингодавцем згідно з технічними умовами виробника предмета лізингу - модернізацію чи переобладнання останнього.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що з моменту підписання акта передачі одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію в розмірі 7% річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Як передбачено п. 4.3. Договору амортизація предмета лізингу нараховується лізингоодежувачем прямолінійним методом протягом періоду його очікуваного використання, що дорівнює строку лізингу згідно з нормами амортизації відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 5.1. Договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом передачі не пізніше одного року з моменту підписання даного Договору.

Згідно з Додатком № 1 до Договору предметом лізингу є:

- станки для опоросу в комплекті СДО (224x6342,28), у кількості 1 одиниця вартістю 807 067,01грн.;

- станки для опоросу в комплекті СДО (112x6342,28), у кількості 1 одиниця вартістю 418 910,66грн.;

- станки для маток індивідуальні СДФС (588x1814,33), у кількості 1 одиниця вартістю 609 171,91грн.;

- станки для маток групові в комплекті СДСГ (1400x897), у кількості 1 одиниця вартістю 740 591,00грн.;

- станки для опоросу в розібраному стані в комплексі СДО (16x6342,28), у кількості 20 одиниць вартістю 1 202 793,08грн.;

- станки для опоросу в розібраному стані в комплексі СДО (16x8167,51), у кількості 18 одиниць вартістю 1 620 304,25грн.;

- станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160x445,34), у кількості 20 одиниць вартістю 845 181,65грн.;

- станки для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП (160x559,73), у кількості 25 одиниць вартістю 1 661 042,87грн.;

- станки для маток групові в розібраному стані в комплекті СДСГ (100x897), у кількості 20 одиниць вартістю 1 063 973,67грн.;

- станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21x1814,33), у кількості 20 одиниць вартістю 451 933,01грн.;

- станки для маток індивідуальні в розібраному стані в комплекті СДФС (21x2289,70), у кількості 24 одиниці вартістю 794 920,19грн.;

- станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (160x361,64), у кількості 30 одиниць вартістю 1 029 499,43грн.;

- станки для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ (160x361,64), у кількості 40 одиниць вартістю 1 371 677,57грн.

18.02.2012 року на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято предмет лізингу, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передачі від 18.01.2012 року. Загальна вартість переданої в лізинг техніки (предмету лізингу становить) становить 12 617 066,30 грн.

Спір виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач перед позивачем має заборгованість по сплаті лізинговим платежів в розмірі 1 555 994,46 грн. (за період з 18.01.2013 року по 17.04.2013 року).

Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідач в обумовлений Договором та Додатками до Договору № 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26 (Графіки сплати лізингових платежів) строк належним чином не виконав свої зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 555 994,46 грн. (за період з 18.01.2013 року по 17.04.2013 року), на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України «Про фінансовий лізинг» та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. (п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор-прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений Договором та Додатком № 1 до Договору (періоди сплати лізингових платежів з 60 по 64), зобов'язання щодо сплати лізингових платежів не виконав.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, за таких обставин, позов щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами (основного боргу) в розмірі 1 555 994,46 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за лізинговими платежами позивачем було нарахована пеня в розмірі 54 403,91 грн., 3% річних в розмірі 10 880,78 грн.

Відповідно до п. 7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів в розмірі 54 403,91 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення за несвоєчасну сплату лізингових платежів з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 10 880,78 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 10 366 235,11 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 7.4. Договору у разі дострокового припинення дії договору лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю збитки, у тому числі спричинені внаслідок неналежної експлуатації чи зберігання. предмета лізингу, недоїмки, пені, штрафи, що виникли внаслідок дострокового припинення дії договору.

У зв'язку з несплатою лізингових платежів у відповідача 17.04.2013 року було вилучено предмет лізингу, та складено відповідний акт від 17.04.2013 року, згідно якого ринкова вартість повернутого майна становить 678 926,00 грн., при цьому залишкова вартість предмету лізингу складає 11 045 161,11 грн. (копія Акту від 17.04.2012 року міститься в матеріалах справи).

Факт повернення відповідачем позивачу предмету лізингу підтверджується Актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 17.04.2013 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно п. 5.3. Договору з дати підписання акта передачі ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача.

Згідно з п. 3.4.2. Договору лізингоодержувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством та інструкціями виробника.

Відповідно до п. 3.4.8. Договору лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмета лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків від 17.04.2013 року, відповідач визнав, що збитки в розмірі 10 366 235,11 грн. (залишкова вартість предмету лізингу 11 045 161,11 грн. - ринкова вартість 678 926,00 грн. = 10 366 235,11 грн.) виникли в наслідок неналежного використання, експлуатації та зберігання предмету лізингу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 13 366 235,11 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 504 682,65 грн. в зв'язку з не страхуванням предмету лізингу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.1. Договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією Предмета лізингу, підлягають страхуванню з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з Лізингодавцем.

Згідно з п. 6.2. Договору Лізннгоодержувач з підписанням договору лізингу здійснює страхування Предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням Предметом лізингу, при цьому вигодонаоувачем за Договором страхування є Лізингодавець. Договір страхування укладається на весь строк дії Договору.

Відповідно до п. 6.3. Договору за договором страхування Предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, та інших протиправних дій третіх осіб - умисне пошкодження, викрадення, грабіж, розбій, аварії.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення умов розділу 6 Договору Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф в розмірі 4 (чотири) % від вартості предмету лізингу.

Однак, в супереч пунктам 6.1., 6.2., 6.3. Договору відповідачем не було здійснено страхування предмету лізингу, на підтвердження протилежного суду не надано жодного доказу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу за не страхування предмету лізингу (техніки) в розмірі 504 682,65 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта-Агро-М» (03191, м. Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ ЯКУБОВСЬКОГО МАРШАЛА, будинок 2, код ЄДРПОУ 35638180) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, Печерський район, ВУЛИЦЯ МЕЧНИКОВА, будинок 16 А, код ЄДРПОУ 30401456) 1 555 994 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 46 коп. - основного боргу, 54 403 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста три) грн. 91 коп. - пені, 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 78 коп. - 3% річних, 10 366 235 (десять мільйонів триста шістдесят шість тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 11 коп. - збитків, 504 682 (п'ятсот чотири тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 65 коп. - штрафу за не страхування техніки, 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.09.2013 року.