Постанова № 33419177, 14.06.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 р. Справа № 804/4024/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретаріБринза О.В. за участю представників: від позивача від відповідача Коваленко С.О., Ісабалієва А.А.(дов. у справі); Даниленко Н.І., Трикозенко-Дирдіна О.В.(дов. у справі); розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом селянського (фермерського) господарства "Гермес" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов селянського (фермерського) господарства «Гермес» (далі СФГ «Гермес»), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми «Р») №0000042340 від 21.12.2012 року прийняте Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області (далі Верхньодніпровська ОДПІ).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що Верхньодніпровською ОДПІ необґрунтовано зроблено висновки щодо встановлення факту вирощування сільськогосподарської продукції безпосередньо не СФГ «Гермес», оскільки на вимогу відповідача позивачем було надано вичерпну інформацію щодо наявних площ землі, яка перебуває в оренді, та кількості сільськогосподарської техніки, інформацію про наявність складських приміщень та інші об'єкти нерухомості, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції. Чинним законодавством на СФГ «Гермес» не покладено обов'язку вести окремий облік кількості земельних ділянок, які були засіяні з розбивкою по культурам, та вести облік врожайності з розбивкою по рокам, а також складати довідки щодо кількості зібраного врожаю в кількісному та вартісному виразі по видам культур та їх залишки на кінець будь-якого періоду, то, відповідно, така інформація не була надана й податковому органу.

Ухвалою суду від 25.03.2013 року позовну заяву СФГ «Гермес» залишено без руху.

04 квітня 2013 року позивачем усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 25.03.2013 року.

Ухвалою суду від 08.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/4024/13-а та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.05.2013 року.

13.05.2013 року до суду надійшли від представника відповідача письмові заперечення на позовну заяву мотивовані тим, що Верхньодніпровською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СФГ «Гермес» щодо дослідження здійснення операцій по ланцюгу постачання певної групи імпортованих товарів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року та щодо дослідження правомірності здійснення операцій з продажу товарів у січні-квітні 2012 року та відповідного походження реалізованих товарів у зазначеному періоді, про що було складено акт від 03.12.2012 року №272/222-32254925. Як вбачається з даного акту перевірки, СФГ «Гермес» протягом січня - квітня 2012 року здійснювало операції з реалізації пшениці, соняшника, походження яких підприємством не доведено, не надані документи, що підтверджують кількість засіяних земель, перелік культур, які вирощувались, та не надана інформація щодо кількості зібраного врожаю. При виїзді 24.01.2013 року на юридичну адресу СФГ «Гермес», посадових осіб СФГ не знайдено, вивіска з назвою підприємства відсутня, на телефонні дзвінки представник СФГ «Гермес» Коваленко С.О. не відповідає, контактний телефон керівника не відомий.

Крім того, представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, судовий розгляд справи відкладено на 28.05.2013 року.

В зв'язку з необхідністю надання додаткових документів судовий розгляд справи відкладено на 14.06.2013 року.

Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували та просили в їх задоволені відмовити.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зробив висновок, що позов належить задоволити з наступних підстав:

селянське (фермерське) господарство «Гермес» зареєстроване 05.11.2002 року виконавчим комітетом Пятихатської районної державної адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 05.11.2002 року під №Ю0010380, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 32254925, за адресою: 52130, Дніпропетровська обл.., Пятихатський район, с. Лозуватка, вул. Щорса.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.11.2002 року №697, перебуває на обліку у Верхньодніпровській ОДПІ (Пятихатське відділення).

Основними видами діяльності СФГ «Гермес» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В період з 23.11.2012 року по 29.11.2012 року на підставі направлення від 23.11.2012 року №155/222, виданого Верхньодніпровською ОДПІ, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 ПК України та відповідно до наказу Верхньодніпровської ОДПІ від 23.11.2012 року №671 проведена документальна позапланова виїзна перевірка сільського фермерського господарства «Гермес» щодо дослідження здійснення операцій по ланцюгу постачання певної групи імпортованих товарів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року та щодо дослідження правомірності здійснення операцій з продажу товарів у січні-квітні 2012 року та відповідного походження реалізованих товарів у зазначеному періоді.

Слід зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 року визнано протиправним наказ Верхньодніпровської ОДПІ від 23.11.2012 року №671 про проведення документальної виїзної перевірки селянського (фермерського) господарства «Гермес».

За результатами перевірки складено акт перевірки №272/222-32254925 від 03.12.2012 року «Про результати проведення документальної виїзної позапланової перевірки селянського (фермерського) господарства «Гермес» щодо дослідження здійснення операцій по ланцюгу постачання певної групи імпортованих товарів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року та щодо дослідження правомірності здійснення операцій з продажу товарів у січні - квітні 2012 року та відповідного походження реалізованих товарів у зазначеному періоді», в якому зафіксовані порушення:

- п. 185.1, ст.. 185 ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість загальної декларації на загальну сум 296 820 грн., в т.ч. по періодах: у березні 2012 року в сумі 176 414 грн., у квітні 2012 року в сумі 120 406 грн.;

- п. 185.1, ст.185, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, яка у поточному звітному періоді підлягає нарахуванню та спрямовується на спеціальний рахунок с/г підприємства у сумі 95020 грн.

На підставі акту перевірки Верхньодніпровською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000042340 від 21.12.2012 року, яким СФГ «Гермес» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 371 025,00 коп. (296 820,00 грн. за основним платежем, 74 205,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

СФГ «Гермес» подано до державної податкової служби у Дніпропетровській області скаргу на податкове повідомлення - рішення №0000042340 від 21.12.2012 року.

Листом №864/10/10-25 від 25.02.2013 року оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача позивач звернувся до суду та просить зазначене податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а сааме: платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Враховуючи вимоги чинного законодавства, СФГ «Гермес» подавало податкову звітність, як платник ПДВ спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства, надаючи при цьому наступні податкові декларації:

- податкова декларація з ПДВ за січень 2012 року від 11.02.2012 року №9004686799;

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) за січень 2012 року від 11.02.2012 року №9004689084;

- податкова декларація з ПДВ за лютий 2012 року від 09.03.2012 року №9010584851;

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) за лютий 2012 року від 09.03.2012 року №9010639326;

- податкова декларація з ПДВ за березень 2012 року від 18.04.2012 року №9019519724;

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) за березень 2012 року від 18.04.2012 року №9019571414;

- податкова декларація з ПДВ за квітень 2012 року від 17.05.2012 року №902706368;

- податкова декларація з ПДВ (скорочена) за квітень 2012 року від 17.05.2012 року №9027206368.

За період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року СФГ «Гермес» задекларовано податкових зобов'язань в загальній декларації по податку на додану вартість у сумі 773 грн.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою достовірності відображених показників встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації товарів та послуг на території України, однак, не встановлено, які операції мали вплив на формування цього показника, а саме: СФГ «Гермес» не надав для перевірки первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення операцій, які відображені у загальній декларації з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року.

Приписами п. 209.1 ст.209 ПК України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.187.1. ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Визначення сільськогосподарських товарів наведено в п.209.7 ст.209 ПК України. Так, сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Згідно абз. 1 п. 301.1 статті 301 ПК України платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.14.1.235 статті 14 ПК України).

Приписами п.302.1. ст.302 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Порядок набуття та підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку встановлено статтею 308 ПК України.

За змістом норм ПК України для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Так, зі змісту п. 308.4 статті 308 ПК України для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Згідно п. 209.11 ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Системний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Відповідачем підтверджено, що СФГ «Гермес» дотримано вимоги ст. 209 ПК України і підприємство мало право застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ за період з 01.01.12 по 30.04.12 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а також з акту перевірки, СФГ «Гермес» має у приватній власності приміщення та споруди току, приміщення контори, приміщення автогаражів, механічної майстерні, складу для запчастин, металевого складу, приміщення заправки ГСМ.

СФГ «Гермес» надало копії свідоцтв про реєстрацію 9 транспортних засобів, надало відомості про наявність земельних ділянок. Відповідні підтверджуючі документи були надані відповідачу до перевірки.

Відповідач прийшов висновку, що сільськогосподарська продукція (соняшник та пшениця) реалізована позивачем у березні-квітні 2012 року третім особам не вирощена безпосередньо ним на підставі того, що на письмовий запит щодо кількості земельних ділянок СФГ «Гермес», щодо площі, яка була засіяна у 2011 році, у 2012 році з розбивкою по культурам, врожайність 2011 року, щодо кількості зібраного врожаю в кількісному та вартісному виразі по видам культур, їх залишки станом на 01.01.2012 року та на 30.04.2012 року, інформація не надана.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки чинним законодавством на СФГ «Гермес» не покладено обов'язку вести окремий облік кількості земельних ділянок, які були засіяні з розбивкою по культурам, та вести облік врожайності з розбивкою по рокам, а також складати довідки щодо кількості зібраного врожаю в кількісному та вартісному виразі по видам культур та їх залишки на кінець будь-якого періоду.

Станом на сьогоднішній день не існує нормативно-правового акту, яким би визначався вичерпний перелік документів, що підтверджують факт вирощування сільськогосподарської продукції безпосередньо виробником цієї продукції.

Згідно із пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вимоги до форми та змісту первинних документів встановлено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Так, згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку податкового органу у позивача відсутні первинні документи, які підтверджують факт зберігання пшениці, та пояснення, де зберігалась пшениця та яке походження вищезазначеного зерна.

Проте, відсутність даних документів не спростовує факту виробництва продукції рослинництва саме СФГ «Гермес» та не може впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Крім того, позивачем надано всі первинні документи, які підтверджують факт вирощування та реалізації продукції власного виробництва, а саме: договори купівлі-продажу, рахунки на оплату, видаткові та податкові накладні, акти, договір складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, платіжні доручення, договори поставки міндобрив, договір поставки нафтопродуктів, договори надання послуг в рослинництві, книги складського обліку та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на усе вищенаведене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача та не довів належними та допустимими доказами правомірності своїх висновків щодо завищення позивачем податку на додану вартість у спірному періоді, натомість позивач надав документи, які підтверджують факти вирощування та реалізації продукції власного виробництва, що була предметом перевірки.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги СФГ «Гермес» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов селянського (фермерського) господарства «Гермес» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форми «Р») №0000042340 від 21.12.2012 року прийняте Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь селянського (фермерського) господарства «Гермес» 2 294,00 грн. судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 червня 2013 року

Суддя С.В. Ніколайчук