Ухвала суду № 33418839, 05.09.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/2932/2013 Головуючий в І інстанції Миргород В.С.

Категорія 46 Доповідач: Бездрабко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року вересня місяця 05 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Бездрабко В.О.Суддів:Приходько Л.А. Борка А.Л.При секретарі:Романовій Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 26 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: служба у справах дітей Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення компенсації судових витрат, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 23 серпня 1997 року перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, мають двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

22 грудня 2011 року шлюб розірваний. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з нею.

Розпорядження голови районної державної адміністрації від 03.12.2012 року було визначено місце проживання дітей, а саме сина з відповідачем, а доньки з нею. Проте, ОСОБА_5, всупереч прийнятого рішення та без її дозволу, забрав дітей в с. Бургунка Бериславського району та чинить їй перешкоди у спілкуванні з дітьми, у зв'язку з чим в порядку ст. 161 СК України ОСОБА_6 просила у судовому порядку визначити місце проживання дітей.

28 травня 2013 року ОСОБА_5 поданий позов до ОСОБА_6 про стягнення компенсації судових витрат на правову допомогу, що була йому надана в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про виселення, та просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь судові витрати у загальному розмірі 2851 грн.

Ухвалою Бериславського районного суду Херсонської області від 29 травня 2013 року позовні заяви об'єднанні в одне провадження.

Рішенням суду від 26 липня 2013 року первісний позов ОСОБА_6 задоволений, ухвалено відібрати неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 та передати її матері ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 за її місцем проживання: АДРЕСА_1.

Встановлено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з її матір'ю - ОСОБА_6 за її місцем проживання: АДРЕСА_1.

Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з його батьком - ОСОБА_5, за його місцем проживання: АДРЕСА_2.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі 114,10грн.

Зустрічний позов ОСОБА_5 залишено без розгляду та роз'яснено право на звернення з зазначеним позовом у порядку ч.4 ст. 220 ЦПК України.

Не погоджуючись з рішення суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений ним зустрічний позов.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Задовольняючи первісний позов щодо визначення місця проживання сина з батьком, а доньки з матір'ю, суд першої інстанції виходив з особистих якостей батьків, прихильності дітей до кожного з них та можливості створення батьками належних умов для їх утримання та виховання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає дійсним обставинам, що мають значення для справи та зібраним й дослідженим у ній доказам.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони з 23 серпня 1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 22 грудня 2011 року шлюб між сторонами розірваний.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації за №1218 від 03.12.2012 року визначено місце проживання дітей, а саме: неповнолітнього ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_5 за місцем його проживання та малолітньої ОСОБА_8 з матір'ю ОСОБА_6 (а.с.9).

З письмових відповідей Бериславського РВ МВС України в Херсонській області та прокуратури Бериславського району Херсонської області вбачається факт звернення ОСОБА_6 з приводу невиконання ОСОБА_5 розпорядження голови РДА щодо визначення місця проживання дітей (а.с.47, 51).

В ході розгляду справи встановлено, що з грудня 2012 року діти проживають з відповідачем-позивачем в АДРЕСА_2 (а.с.39).

За даними інвентарної справи зазначений будинок ОСОБА_5 не належить, має дві житлові кімнати, в яких проживає вісім осіб (а.с.74).

При цьому, свідоцтво про право власності на нерухоме майно свідчить, що позивач-відповідач разом з дітьми мають на праві власності трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.56-59).

Обидві сторони мають постійне місце проживання; працюють; як за місцем проживання, так і за місцем роботи характеризуються позитивно; на обліку у психоневрологічному диспансері та у лікаря-нарколога не перебувають; мають належні умови для забезпечення потреб дітей та їх виховання.

Відповідно до абз.1 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», №11 від 21.12.2007 року при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

З пояснень наданих в суді першої інстанції представником служби у справах дітей Бериславської РДА вбачається, що син ОСОБА_7 побажав залишитися проживати разом з батьком - ОСОБА_5

Зважаючи на інтереси дітей, їх стать, потребу в материнській любові та турботі та відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої 44 сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991р.), згідно якого малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив місце проживання малолітньої ОСОБА_8 з матір'ю, з приводу чого доводи апеляційної скарги в цій частині підлягають відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_5 про стягнення компенсації судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції не звернув уваги на роз'яснення, які містяться у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», відповідного до якого за ст. 215 ЦПК у формі рішення ухвалюється той судовий акт, яким справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивної частини рішення висновків з процесуальних питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті. Тому в цій частині неприпустимо вирішувати питання, у тому числі, про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду. Висновки з таких питань викладаються у вигляді ухвал (ч.2 ст. 208 ЦПК), які постановляються у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлятися одночасно з рішенням.

Статтею 207 ЦПК України визначені підстави, за яких суд може постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду. При цьому, вирішення питання про стягнення судових витрат в іншій справі не визначено підставою для залишення вимог без розгляду.

За наведених обставин судове рішення в частині залишення зустрічного позову ОСОБА_5 без розгляду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм цивільного процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, з направленням справи в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 311 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 26 липня 2013 року в частині, що зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення компенсації судових витрат на правову допомогу належить залишити без розгляду та роз'яснити позивачу ОСОБА_5 право на звернення до суду з зазначеним позовом у порядку ч.4 ст.220 ЦПК України с к а с у в а т и, в цій частині справу направити до суду першої інстанції для вирішення по суті заявлених вимог.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді :