Ухвала суду № 33416992, 12.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/976/13-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є.Провадження № 22-ц/780/4914/13 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 44 12.09.2013

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Малорода О.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Білоконь О.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою представника Вишгородської міської ради Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2013 року за позовом Міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в Київській області в інтересах держави в особі Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Вишгородської міської ради та ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення міської ради та недійним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення її у державну власність,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року прокурор звернувся до суду з позовом та просив визнано незаконним та скасовати пункт 86 рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8».

Також просив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0926 га для ведення садівництва, серії ЯЛ №32815, кадастровий номер 3221810100:38:095:0154,виданий на ім'я ОСОБА_1 та повернути державі в особі Вишгородської міської ради із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0926 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0154, ринковою вартістю 330 212 грн.

Мотивував вимоги тим, що в ході перевірки було встановлено, що земельна ділянка передана відповідачці у власність є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва та перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Земельна ділянка з користування не вилучалась і погоджень на її вилучення немає.

Рішенням суду позов задоволено частково визнано незаконним та скасовано пункт 86 рішення Вишгородської міської ради №31/16 від 29 грудня 2009 року в частині передачі земельної ділянки площею 0,12 га у приватну власність ОСОБА_1 для ведення садівництва у садовому товаристві «Дніпро-8».

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0926 га для ведення садівництва, серії ЯЛ №329815, кадастровий номер 3221810100:38:095:0154, виданий на ім'я ОСОБА_1.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вище зазначеним рішенням відповідач по справі Вишгородська міська рада подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у позові прокурора - відмовити повністю.

Мотивує тим, що прокурор не надав належних доказів тих обставин, що земельні ділянки накладаються, а також відсутні докази про встановлення меж земельної ділянки, закріплення їх межовими знаками, присвоєння кадастрового номеру спірній ділянці з боку відповідача ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

На думку апелянта суд не вірно застосував до спірних правовідносин ст.. 5 Перехідних положень ЛК України.

Апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 жовтня 2010 року на підставі рішення Вишгородської міської ради від 29 грудня 2009 року ОСОБА_1 отримала державний акт серії ЯЛ 329815 на право власності на земельну ділянку площею 0,0926 га, з кадастровим номером 3221810100:38:095:0154, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею договорів оренди землі 08 жовтня 2010 року за № 0110194202484.

Зазначена земельна ділянка є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення, розташована в кварталі 166 Старосільського лісництва і перебуває в постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Станом на час прийняття оскаржуваного рішення з постійного користування не вилучалась, жодних погоджень на її вилучення ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не надавало.

Судом також встановлено, що відповідно до матеріалів справи: листів відділу Держземагенства Вишгородському районні Київської області від 20 лютого 2012 року № 380, 08 та 11 лютого 2012 року № №234 та 243, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» від 16 та 20 лютого 2012 року №75 та 76 (а.с.18-22), а також матеріалів лісовпорядкування, розробленими та затвердженими в 1993 році при проведенні базового лісовпорядкування спірні землі відносяться до земель лісового фонду.

Крім того встановлено, що відповідно до матеріалів справи належність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду підтверджується інформацією з відділу Держземагенства у Вишгородському районі від 11 лютого 2013 року (а.с. 13).

Суд також встановив, що спірна земельна ділянка не перебувала в користуванні СТ «Дніпро-8», тому вона не могла бути надана ОСОБА_1, як члену товариства.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд послався на ст. 1 ЛК України, п. 5 Прикінцевих положень до ЛК України, ст. 149, 152, 155 ЗК України і виходив з того, що земельна ділянка передана у власність незаконно без попереднього вилучення, без зміни цільового призначення, що порушує права власника - держави та інтереси постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Суд відмовив в задоволенні вимог про повернення земельної ділянки державі і рішення суду в цій частині не оскаржене.

На думку колегії суд вірно встановив обставини справи та дав їм належну правову оцінку.

Так суд послався на п. 5 Прикінцевих положень до ЛК України, і правомірно прийшов до висновку, що надані позивачем планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 1993 року є належними доказами по справі, з яких встановлено накладення земельних ділянок, передача у власність з порушенням норм земельного законодавства та як наслідок, порушення прав держави в особі постійного землекористувача ДП «Вищедубечанське лісове господарство».

Заперечення викладені в апеляційній скарзі про те, що вказана документація є неналежним доказом, що відсутній акт відводу земельної ділянки, не встановлені межові знаки та не присвоєно кадастровий номер не ґрунтуються на нормах матеріального права, доказах та не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, поскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вишгородської міської ради відхилити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: