Ухвала суду № 3341623, 10.03.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

                           У Х В А Л А  

      І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

   10 березня 2009 року                                                                                № 22-а-12985/08/9104                

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

судді-доповідача –  Довгополова О.М.,

суддів: Любашевського В.П., Носа С.П.

при секретарі Федуніву Б.Б.

за участю осіб:

від позивача– Финдич Ю.П., Вашенинець Р.В.;

від прокурора – Коваль Р.Р.;

від відповідача – Антонюк І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу

за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

на постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 року у справі № 3/129 А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір – млин»

доДержавної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області

проскасування податкових повідомлень – рішень, -

 В С Т А Н О В И Л А :

Постановою господарського суду Львівської області від 06.08.2008 року задоволено позовні вимоги, скасовано податкові повідомлення – рішення відповідача, а саме, № 0000882320/0 від 20.09.2007 року; № 0000882320/1 від 03.12.2008 року; № 0000882320/2 від 20.02.2008 року; № 0000882320/3 від 06.05.2008 року; № 0000892320/2 від 20.02.2008 року; № 0000892320/3 від 06.05.2008 року.  

Постанову оскаржив відповідач покликаючись на неправильне застосування положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 , пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просить постанову скасувати, відмовивши у задоволенні позову.

В поданих запереченнях на скаргу позивачем відзначено законність та обґрунтованість судового рішення, у зв’язку з чим він просить залишити скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суддя у І-й інст. – Березяк Н.

Господарський суд Львівської області

Справа № 3/129 А/5015

Суддя-доповідач – Довгополов О.М.22-а-12985_08.doc

Реєстр  10.03.09Справа № 22-а-12985

Рядок статзвіту № 2.11.1

 Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 30.06.2007 року складено акт № 730/232/31700464 від 07.09.2007 року, на підставі якого 20.09.2007 року прийняті наступні податкові повідомлення – рішення, а саме, № 0000882320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 37554,00 грн. (28888,00 грн. основного платежу та 8666,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та № 0000892320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 5093474,00 грн. (2546737,00 грн. основного платежу та 2546737,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Внаслідок здійснення процедури апеляційного узгодження відповідачем прийняті такі податкові повідомлення – рішення; № 0000882320/1 від 03.12.2007 року, № 0000882320/2 від 20.02.2008 року, № 0000882320/3 від 06.05.2008 року по податку на прибуток в сумі 37554,00 грн. (28888,00 грн. основного платежу та 8666,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій); № 0000892320/2 від 20.02.2008 року, № 0000892320/3 від 06.05.2008 року по податку на додану вартість в сумі 3820106,00 грн. (2546737,00 грн. основного платежу та 1273369,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо порушень позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегією суддів враховано наступне.

 За договором комісії № 02/08-01 від 02.08.2006 року, із змінами від 04.08.2006 року, укладеного між позивачем (комітент) та ПМП «Опал» (комісіонер), останній відвантажив за межі України належний комітенту товар на загальну суму 5745909,85 грн. Внаслідок зміни валютного курсу між днем перетину товаром кордону та днем перерахунку коштів в його оплату, при конвертації валюти платежу виникла курсова різниця в сумі 138663,25 грн.  

З врахуванням положень пп. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких операції з надання товарі в межах договорів комісії не вважаються продажем, та пп. 7.3.1, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, згідно яких курсова різниця, яка виникає у зв’язку із зміною обмінного курсу гривні, податковому обліку не підлягає, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо безпідставності донарахування відповідачем 28888,00 грн. податку на прибуток.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» ставка податку по експортних операціях становить «0» відсотків до бази оподаткування, а тому у відповідача не було правових підстав для донарахування позивачу 23110,00 грн. ПДВ.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суму ПДВ 592763,28 грн. з вартості придбаних у березні та квітні 2006 року матеріальних цінностей від ТзОВ ВКФ «Аспект» за договором поставки від 09.02.2006 року № 09/02-01 на загальну суму 7176274,24 грн. Висновок податкового органу ґрунтується на даних зустрічної перевірки ТзОВ ВКФ «Аспект», згідно якої існує розбіжність між сумою сплати ПДВ останнім та сумою, віднесеною позивачем до податкового кредиту. Крім того, відповідач покликається на відсутність надміру сплаченої суми ПДВ до бюджету.

З урахуванням положень п. 1.3 ст. 1 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», судом першої інстанції правильно зазначено, що несплата продавцем товару до бюджету ПДВ не впливає на право позивача формувати податковий кредит за такою операцією. Тому позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту у травні, червні та серпні 2006 року з операцій за договором поставки від 09.02.2006 року № 09/02-01 1196045,72 грн. сплаченої суми ПДВ.

Крім того, позивач не наділений правом контролю за дотриманням податкової дисципліни своїх контрагентів.

Покликання відповідача на відсутність надміру сплаченого ПДВ до бюджету є безпідставною, оскільки згідно податкових накладних за травень, червень, серпень 2006 року позивач не заявляв таких до відшкодування.

Щодо висновку відповідача про неправомірне застосування позивачем «0» ставки ПДВ до бази оподаткування з контрактної вартості операцій, здійснених за договором комісії від 09.02.2006 року № 01/К з комісіонером ПП «Світметал», що призвело до заниження ПДВ на суму 1930864,00 грн., в т.ч. в квітні 2006 року – на 328850,00 грн., в травні – на 1602014,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зазначеного договору комісії, укладеного між позивачем (комітентом) та ПП «Світметал» (комісіонером) за актами приймання – передачі, позивач передав, а комісіонер – прийняв на комісію 9558,731 тонн відходів та брухту чорних металів на загальну суму 9654320,00 грн. без ПДВ. 

З урахуванням положень ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та п. 3.5 контракту, укладеного між комісіонером та нерезидентом – покупцем – ДТУ «МХК ДООЕЛ» (Республіка Македонія), право власності у покупця виникло з моменту перетину товаром поручнів судна в порту відвантаження, у зв’язку з чим з цього моменту згідно пп. Б.5 п. Б. покупець зобов’язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару.

Судом першої інстанції надано правильну оцінку постановам про порушення кримінальних справ по факту контрабанди відходів та брухту чорних металів, оскільки такі не вказують на неправомірне застосування позивачем «0» ставки ПДВ до бази оподаткування.

Порушення преференційного режиму, що полягало у вивантаженні товару в транзитних портах Греції та Туреччини не може слугувати приводом для висновку про неправомірне застосування позивачем таких преференцій зі сплати експортного мита та заниження податкового зобов’язання з ПДВ на суму 1930864,00 грн., оскільки, як було зазначено вище, право власності у позивача на зазначений товар припинене з моменту перетину таким товаром поручнів судна в порту відвантаження.

Покликання відповідача на неналежне оформлення позивачем митних декларацій спростовуються вимогами пункту 4 Положення про вантажно – митну декларацію, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, згідно яких митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона заповнена декларантом з порушенням цього Положення, Інструкції про порядок заповнення ВМД.

Водночас згідно копій наявних в матеріалах справи ВМД товар вибув за межі митної території України, у всіх ВМД по експортованих товарах, на підставі яких позивачем застосовано «0» ставку ПДВ, проставлено запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі території України в повному обсязі.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому остання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 року – без змін.

           Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.  

Головуючий                                                                     О.М. Довгополов

Судді                                                                                С.П. Нос

                                                                                  В.П. Любашевський