Постанова № 3341600, 22.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа №2а-4618/08 р.

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катунова В.В.

при секретарі Скороходової Серопян Е.С.

за участю представника позивача Солодовнікової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» до Магістральної митниці, третя особа Головне управління державного казначейства у Харківській області про визнання протиправними дій та скасування актів ненормативного характеру,

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Торгівельний Будинок Аркада» подано адміністративний позов про визнання протиправними дій Магістральної митниці щодо порушення добового строку митного оформлення товару, безпідставного підвищення митної вартості товару і необґрунтованої відмови позивачу у випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової декларації, скасування актів ненормативного характеру і стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого митного збору в сумі 280,18грн., надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 42193,71грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив строк митного оформлення товару, встановлений ст.78 Митного кодексу України, неправомірно видав довідку №055 від 06.03.2008р. про визначення митної вартості (здійснення митної оцінки) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №802000001/2008/00311 від 06.03.08р., внаслідок чого позивач змушений був збільшити митну вартість заявлених до митного оформлення товарів і, як наслідок, сплатити більшу суму платежів за митне оформлення товару.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що видані ним довідка про визначення митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації відповідають вимогам діючого законодавства України. Як на підставу своїх заперечень відповідач послався на ст.90 Митного кодексу України та Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №574 від 06.06.1997р.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, будь-яких документів до суду не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту №ИМ-012/07 від 24.12.2007р. останній здійснював імпорт товару (селітри аміачної), оформивши на Магістральній митниці вантажні митні декларації типу ІМ 40 від 29.02.2008р., 03.03.2008р., 04.03.2008р. відповідно визначення митної вартості товару за фактурною вартістю (ціною контракту), які були оформлені відповідачем згідно вимог чинного законодавства України. Відповідно до ст.78 МК України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

06 березня 2008 року позивачем до Магістральної митниці була подана до оформлення вантажна митна декларація №802000001/8/004387 та товаросупровідні документи на товар відповідно до вимог чинного митного законодавства України. Митна вартість товару була визначена відповідно до умов укладеного позивачем контракту, відповідала фактурній вартості та становила 146160,00грн. Магістральною митницею 06.03.2008 року було відмовлено в прийнятті зазначеної декларації до митного оформлення з видачею Картки відмови у прийнятті митної декларації за №802000001/2008/000311. Умовою можливості митного оформлення товару в даній картці зазначено визначення митної вартості з урахуванням Довідки про визначення митної вартості №055 від 06 березня 2008року. Як видно із зазначеної Довідки митну вартість товару самостійно визначено митницею на підставі відсутності додаткових документів щодо підтвердження вартості товару (інформація про собівартість товару від виробника); листа ДМСУ від 29.02.2008р. №11/1-16/2405-ЕП; ст.265 МК України. За яким методом відповідач самостійно визначив митну вартість товару в Довідці про визначення митної вартості не зазначено. На вимогу відповідача з метою здійснення митного оформлення товарів позивач подав нову вантажну митну декларацію №802000001/2008/004395 від 06.03.2008року із зазначенням митної вартості, що була визначена відповідачем та сплатив митні платежі. Зазначену декларацію було оформлено митним органом відповідно до вимог ст.78 МК України.

Статтею 265 МК України визначено права та обов'язки митного органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, серед яких є право впевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Але відповідач не скористався правом зобовязати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення, тому суд вважає, що відповідач безпідставно послався на цю норму права в довідці. Щодо пояснень відповідача про усну вимогу у директора позивача щодо надання додаткових відомостей та документів і визначення митної вартості за іншим методом, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки чинне митне законодавство України не передбачає такого порядку витребування документів та інформації. Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів відмови декларанта у наданні додаткових документів чи відомостей Магістральній митниці відповідач не надав суду.

Відповідач не довів суду обовязок декларанта згідно вимог чинного законодавства України надання митному органу при здійснення митного оформлення товару, що постачається не його виробником, інформації про собівартість товару саме від виробника товару. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766 передбачено, що для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів може подаватися калькуляція фірми виробника товару, тобто ця норма права є альтернативною, а не імперативною. Згідно до ст.4 Митного кодексу України митне регулювання здійснюється на основі принципів: законності, системності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб, гласності та прозорості.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано Магістральній митниці для митного оформлення товару з вантажною митною декларацією від 06.03.2008р. документи: зовнішньоекономічний контракт №ИМ-012/07 від 24.12.2007р., додаток до Контракту Специфікація №1 від 24.12.2007р., рахунок-фактура №19 від 19.02.2008р., декларація митної вартості від 06.03.2008р., рахунок-фактура №19/3 від 22.02.2008р., товарна специфікація №19/3 від 22.02.2008р., залізничні накладні №АГ793126 від 22.02.2008р., №АГ793127 від 22.02.2008р., сертифікат про походження товару форма СТ-1 №7498806 від 198.02.2008р., копія сертифікату якості товару, виданого виробником ТОВ «Менделеевсказот», експертний висновок №263/08 від 28.02.2008р., паспорт якості ТОВ «Менделеевсказот», лист від 03.03.2008р. №73 ПП «ТБ Аркада», лист ІП ОСОБА_1 від 04.03.2008р. б/н, копію договору №323-07ПК від 21.12.2007р. із специфікацією, укладеного поміж ІП ОСОБА_1 і ТОВ «Еврохимсервис», платіжне доручення №67 від 21.12.2007р., довідка ХОДПІ у Харківській області та УНБУ в Харківській області про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2008р., облікова картка № 80200/1/03/00606 від 10.07.2007р. Зазначений перелік документів відповідає вимогам ст.ст.45, 54 Митного кодексу України, «Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005р., «Переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №80 від 01.02.2006р., «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р.

Відповідачем не було встановлено і доведено суду, що заявлені позивачем відомості і які саме відомості не відповідають дійсності. Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставинне виникає спору. Суд вважає, що митна вартість документально була підтверджена позивачем, тому підстав вважати неможливим перевірку обчислення митної вартості у Магістральної митниці не було.

Згідно ч.2 ст.71 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що лист Державної митної служби України від 29.02.2008р. №»11/1-16/2405-ЕП не є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України і не може бути застосований з огляду на положення процесуального принципу законності, положення якого закріплені в ст.9 КАС України.

11.03.2008 року позивач подав відповідачу для митного оформлення товару вантажні митні декларації №802000001/2008/004567, №802000001/2008/004568, в яких також митна вартість товару дорівнювала вартості, визначеній відповідачем в Довідці про визначення митної вартості і складала 96960,00грн. та сплатив платежі виходячи з вартості товару, визначеної митним органом.

Відповідно до пункту 6 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №574 від 09.06.97р. вантажно-митній декларації присвоюється реєстраційний номер та проводиться реєстрація в журналі обліку вантажно-митних декларацій у разі прийняття цієї декларації до оформлення. Пунктом 7 цього Положення визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів виключно у випадках, передбачених законодавством України, після завершення процесу прийняття вантажно-митної декларації для оформлення. Пунктом 6.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної Митної Служби України №314 від 20.04.05р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.05р. за №439/10719 зазначено, що за наявності достатніх підстав, встановлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити у прийнятті вантажно-митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації в порядку, установленому законодавством України. Порядком оформлення і використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України №1227 від 12.12.05р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.05р. за №1562/11842 визначено, що у Картці повинні бути зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства, а також вичерпні розяснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації. В оскаржуваній позивачем Картки відмови чітко зазначена вимога проведення декларування товару на підставі довідки про визначення митної вартості товару.

Порядок роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Державної митної служби України №685 від 13.10.2003р., яким визначені функції працівників митниці при здійсненні контролю за митною вартістю та затверджена форма Довідки про визначення митної вартості, скасований Наказом Державної митної служби України №727 від 03.09.07р. відповідно до Висновку Міністерства юстиції України №9/82 від 11.07.01р. Також судом встановлено, що державна реєстрація Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів, що був затверджений Наказом Державної митної служби України №646 від 01.10.03р. та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.03р. за №996/8317, яким передбачено право митного органу на винесення рішення про визначення митної вартості товару, скасовано 10.07.07р. висновком Міністерства юстиції України №10/83.

Таким чином, на момент прийняття Відповідачем Довідки про визначення митної вартості товарів жоден з документів, на підставі яких діяла Магістральна митниця не мав сили нормативно-правового акту. Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2, 3 та 4 даної статті чітко передбачається право суду на застосування при вирішення справи тільки Конституції, законів України та нормативно-правових актів. Як вбачається з Висновків Міністерства юстиції України №9/82 та 10/83 від 11.07.07р. скасовані зазначені акти Державної митної служби саме з підстав невідповідності їх вимогам Митного кодексу України. За вказаних обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані акти ненормативного характеру Магістральної митниці є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Заперечення Магістральної митниці щодо видачі посадовими особами Магістральної митниці довідки про визначення митної вартості та картки відмови відповідно вимог діючого законодавства України, у тому числі у відповідності до вимог ст.90 МК України та Положення про ВМД, затверджене постановою КМУ №574 від 06.06.1997р. судом не приймаються до уваги, враховуючи те, що під час розгляду справи не знайшли свого документального підтвердження, витребувані судом докази відповідачем до матеріалів справи не надані.

У звязку з тим, що підставою для визначення розміру належних до сплати митних платежів є митна вартість, яка була визначена саме оскаржуваною Довідкою про визначення митної вартості, що є актом ненормативного характеру, то застосування наслідків, повязаних із збільшенням митної вартості у випадку скасування цього акту відповідає вимогам ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України. Що стосується заперечень Відповідача про те, що оскаржити Довідку по визначення митної вартості та картку відмови позивач має право тільки до подання нової вантажно митної декларації, то суд не може з ними погодитись з тих підстав, що строк позовної давності визначений вимогами Кодексу адміністративного судочинтсва України і складає один рік, а жодного нормативно-правового акту, яким би був встановлений спеціальний строк щодо оскаржуваних актів Відповідачем в підтвердження своїх заперечень не наведено.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Відповідачем не доведено підстави визначення митної вартості товару згідно із ст.273 МК України за резервним методом. Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що при здійсненні експортних та імпортних операцій в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Пунктом 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.97р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.09.97р. за №443/2247 зазначено, що митна вартість це вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про єдиний митний тариф» і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Стаття 16 Закону України «Про єдиний митний тариф України» передбачає, що нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури. За змістом ч.2 ст.16 Закону України «Про єдиний митний тариф» застосування інших методів визначення митної вартості можливе лише при умові явної невідповідності заявленої митної вартості товарів тій вартості, що визначається відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості перевірки їх обчислення. У таких випадках митна вартість визначається послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари, що діють у провідних країнах експортерах зазначених товарів. Згідно п.6 ст.266 МК України резервний метод застосовується у разі неможливості застосування жодного іншого методу, визначеного ст.266 МК України. Згідно ст.273 МК України якщо митна вартість не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.267-272 МК України, або митний орган аргументовано вважає, що ці методи не можуть бути використані, митна вартість оцінюваних товарів визначається з урахуванням світової практики. Доказів явної невідповідності заявленої позивачем митної вартості товарів, і, як наслідок, неможливості послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів відповідачем до суду не надано.

Позивач надав до митного органу заяву про дозвіл на проведення декларування товарів з випуску у вільний обіг за тимчасовою декларацією від 14.03.2008 року вих.№72. Рішення щодо розгляду заяви прийнято відповідачем 17.03.2008 року, оформлене листом №26/02-1932, відправлене позивачу поштовим звязком 24.03.2008р., про що свідчить відбиток поштового штампу на конверті. Зазначене рішення отримане позивачем 01.04.2008р. за вх.№54. Згідно з цим рішенням Магістральної митниці позивачу відмовлено у випуску товарів у вільний обіг з оформленням тимчасової декларації у звязку з порушенням вимог п.3.3. наказу Державної митної служби України від 30.12.2003 року №932. Які саме вимоги порушені позивачем, відповідач не зазначив.

Відповідно до пп.3.2 п.3 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом ДМС України від 30.12.2003р. №932 в редакції, чинний станом на 17.03.2008р., заява повинна бути розглянута протягом наступного робочого дня після дати реєстрації.

Пункт 3.4. Наказу ДМСУ №932 визначає порядок оформлення рішення про відмову в митному оформленні товарів із застосуванням тимчасової декларації: У разі прийняття рішення про відмову в митному оформленні товарів із застосуванням тимчасової чи неповної декларації на обох примірниках заяви накладається резолюція "У випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової/неповної декларації відмовлено" із зазначенням причин відмови. Відповідна резолюція скріплюється печаткою митного органу або особистою номерною печаткою посадової особи митного органу. Один примірник заяви з резолюцією начальника або вповноваженої посадової особи митного органу залишається в митному органі з пакетом документів, другий - видається чи надсилається поштою (з повідомленням про вручення) заявникові (або вповноваженій ним особі).

Згідно приписів п.2 ст.40 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Таким чином, рішення Магістральної митниці щодо розгляду заяви позивача від 14.03.2008 року оформлене всупереч п.3.4. наказу ДМС України №932 листом №26/02-1932 від 17.03.2008 року. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.3.3. Наказу ДМСУ №932 копії поданих документів завіряються написом "Копія. Згідно з оригіналом", печаткою підприємства, зразок якої наведено в обліковій картці підприємства, і підписом керівника або вповноваженої особи підприємства з обов'язковим зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові, а також дати завірення копії.

Як свідчать матеріали справи, заява ПП «ТБ Аркада» вих. №72 від 14.03.2008 року про надання дозволу на проведення декларування товарів з випуску у вільний обіг за тимчасовою декларацією не суперечить вимогам п.3.3 наказу ДМС України №932.

Відповідач не надав позивачу рішення щодо дозволу чи відмови в оформленні тимчасової вантажної митної декларації типу ІМ 40 ТД згідно встановленого пп.3.2 п.3 Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затвердженого наказом ДМС України від 30.12.2003р. №932 строку, тому позивач 17.03.2008р. подав вантажну митну декларацію типу ІМ 40 №802000001/8/005157 для митного оформлення товару до Магістральної митниці за митною вартістю, встановленою відповідачем згідно довідки визначення митної вартості №055 від 06.03.2008р.

19.03.2008р. позивач надав відповідачу заяву щодо дозволу на оформлення тимчасової декларації на товар, що прибув у зону митного контролю 24.03.2008р. Магістральна митниця надала ПП «ТБ Аркада» рішення про відмову в застосуванні тимчасової декларації з додержанням форми згідно п.3.4 Наказу ДМСУ №932. Підставою для відмови у випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової декларації постав п.3.3. наказу ДМСУ від 30.12.2003р. №932 (надані копії документів не завірені у встановленому наказом порядку). Підпункт 3.3. пункту 3 цього наказу передбачає, що копії поданих документів завіряються написом "Копія. Згідно з оригіналом", печаткою підприємства, зразок якої наведено в обліковій картці підприємства, і підписом керівника або вповноваженої особи підприємства з обов'язковим зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові, а також дати завірення копії. Яка саме з цих умов порушена позивачем, відповідач не зазначив, тобто не конкретизував причини відмови в прийнятому ним рішенні.

Позивачем було подано до Магістральної митниці заяву щодо дозволу на оформлення тимчасової декларації на товар від 20.03.2008р. вих.№80. Відповідач знов відмовив ПП «ТБ Аркада» у випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової декларації на підставі п.3.3. наказу ДМСУ від 30.12.2003р. №932 знову без визначення які саме копії документів не завірені у встановленому порядку та чим саме копії не відповідають приписам п.3.3 цього наказу.

Суд звертає увагу на те, що Магістральною митницею порушено також порядок розгляду заяв декларантів, оскільки на заяву позивача від 19.03.2008р. №77 надано відповідь за №26/02-2036 від 21.03.2008р., тобто пізніше, ніж на заяву від 20.03.2008р. №81, лист відповідача від 21.03.2008р. №26/02-2035. Відповідач не надав суду доказів порушення позивачем п.3.3. наказу ДМСУ від 30.12.2003р. №932, з чого випливає висновок, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у випуску у вільний обіг товарів із застосуванням тимчасової декларації, порушивши при цьому строки прийняття рішення, закріплені п.3.2 цього Наказу.

25.03.2008р. після розгляду заяви позивача відповідач надав дозвіл на оформлення тимчасової декларації, яку позивач подав Магістральній митниці 25.03.2008р. за №802000001/8/005719, зазначена декларація була оформлена відповідачем всупереч приписам ст.78 МК України наступного дня - 26.03.2008р. Позивачемтакож 28.03.2008р. було подано до Магістральної митниці вантажну митну декларацію типу ІМ 40 ТД №80200000/8/005887 згідно дозволу відповідача від 25.03.2008р. на заяву позивача від 21.03.2008р. вих.№76/1. Зазначена декларація оформлена відповідачем всупереч ст.78 МК України 21.03.2008р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ПП «ТБ Аркада» оформлено на Магістральній митниці за одним і тим же зовнішньоекономічним контрактом товару чотири вантажні митні декларації типу ІМ 40 в період з 29.02.2008року по 04.03.2008року за ціною контракту (фактурної вартістю), визначеною згідно першого методу, а пять вантажних митних декларацій типу ІМ 40 в період з 06.03.2008року по 17.03.2008року за митною вартістю, визначеною митним органом за шостим методом і дві декларації позивач оформив тимчасові типу ІМ 40 ТД у звязку з непогодженням із митною вартістю товарів, визначеною митним органом. Згідно даних декларацій під час митного оформлення товару позивач внаслідок підвищення відповідачем митної вартості товару сплатив до бюджету у вищому розмірі суму податку на додану вартість та митного збору в загальній сумі 42473,90грн.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого субєкти владних повноважень зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що надані відповідачемв судовому засіданні заперечення та документи, не містять доказів того, що він діяв правомірно, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимоги ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обовязку довести правомірність свого рішення та дій відповідачем не виконано, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» до Магістральної митниці, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування актів ненормативного характеру- задовольнити.

Визнати протиправними дії Магістральної митниці щодо порушення добового строку здійснення митного оформлення товару ПП «ТБ Аркада», безпідставного визначення митної вартості товару за шостим методом та видачі картки відмови у митному оформленні товару.

Скасувати довідку відділу контролю митної вартості та номенклатури про визначення митної вартості товарів № 055 від 06.03.2008 року; картку відмови в прийнятті митної декларації від №802000001/2008/00311 від 06.03.08р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Торгівельний Будинок Аркада» (Код ЄДРПОУ 32548751, адреса: 62459, Харківський р-н смт Високий, вул.Ощепкова, б.52, р/р26006036201401 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) зайво сплачену суму коштів за митне оформлення товару в розмірі 42473,90 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 26 грудня 2008 року

Суддя :