Ухвала суду № 33415807, 10.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 р. № 9104/88836/12 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

05.03.20102 року позивач - ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» (в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Традиції.Рецепти.Кухня.«Люкс») звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Галицькому районі м. Львова в якому просив скасувати (визнати нечинним) податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.12.2012 року № 0000141721.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вклад (внесок) ОСОБА_1 у вигляді майна, що знаходиться у його власності, до статутного фонду ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами пункту 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (далі - Закон N 889-IV) та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 цього Закону. При відчуженні (продажу, переуступці) в подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого буде враховано витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 29.02.2012 року № 0000141721.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано того, що оскільки громадянин набув права власності на майно, тобто відбувся продаж (міна) рухомого майна, у відповідності до п. 8.1 ст. 8 та п. 19.2 ст. 19 Закону N 889-IV позивач, як податковий агент, повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб з суми статутного внеску у вигляді майна на суму 450188,13 грн у розмірі 15 %, тобто 67528 грн. Однак, позивачем цього зроблено не було внаслідок чого допущено порушення п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону, а тому податковим органом правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наяним у матеріалах справи повідомленням про вручення повістки, а тому його неприбуття у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Від представника позивача до суду поступила заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що дану справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 16.01.2012 року по 10.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 597/23-209/35101387 від 17.02.2012 року.

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12, пп. «а» п.19.2 ст. 19 Закону N 889-IV, оскільки при формуванні статутного внеску не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 67528 грн.

До таких висновків відповідач прийшов виходячи з того, що в період який перевірявся з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року згідно Протоколів зборів учасників, засновником цього товариства ОСОБА_1, частка якого становить 24,7599 %, доформовано частку статутного фонду шляхом внесення майна на суму 450188,13 грн. У зв'язку з тим, що громадянин передав право власності на рухоме майно, тобто відбувся продаж (міна) рухомого майна, то відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону N 889-IV дохід платника податків від об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 ст. 7 цього Закону, за ставкою 15 %. Однак, ТзОВ «Мережа концептуальних авторських ресторанів «!Фест», який має статус податкового агента, не здійснив оподаткування суми поповнення статутного внеску засновником у вигляді майна на суму 450188,13 грн податком з доходів фізичних осіб в сумі 67528 грн, чим порушено п. 12.1 ст. 12 Закону N 889-IV.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що зі змісту пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону N 889-IV вбачається, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, вважаються саме придбанням інвестиційного активу. Враховуючи викладене, внесок (вклад) фізичної особи у вигляді майна до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному капіталі такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст.1 Закону N 889-IV та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норми ст. 12 Закону N 889-IV.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року N 889-IV (тут та далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до норми підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій згідно норм пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, який розраховується, виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV), є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

До продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Якщо у результаті розрахунку виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Виходячи з того, що оподаткуванню підлягає лише продаж інвестиційного активу, внесення ОСОБА_1 до статутного фонду товариства майна на суму 450188,13 грн не може бути об'єктом оподаткування, оскільки фізична особа понесла витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу на вказану суму.

Об'єктом оподаткування в даному випадку є різниця між доходом учасника від продажу корпоративних прав та витратами по їх придбанню. Позитивна різниця між вказаними величинами включається фізичною особою до річної декларації і підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Від'ємна різниця переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення за наявності таких майбутніх операцій.

Відповідно статті 9 Закону № 889-IV облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи із вирахуванням витрат), який учасник розраховує самостійно, то в даному випадку позивач не є податковим агентом фізичної особи у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону № 889-IV та не повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внесок фізичної особи у вигляді майна, яке знаходиться у його власності, до статутного фонду юридичної особи-резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу, і не є доходом у розумінні норм пункту 1.2 статті 1 Закону України № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм статей 11 та 12 вказаного Закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2012 року у справі № 2а-1928/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін