Постанова № 3341574, 29.12.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1561/08

                                                                        УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В., суддів Перцової Т.С., Спірідонова М.О.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Літвінцева О.О.

Відповідача: Тарусін Ю.В., Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ фірми „Тагіт” до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -                                                                       

встановив:

Позивач, ТОВ фірма „Тагіт”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.06.07 р. № 0000940848, від 30.08.07 р., № 0000940848/1, від 30.10.07 р. № 0000940848/2,як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Харкові (далі - СДПІ ВПП), з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акту виїзної позапланової перевірки, в якому відображені порушення вимог чинного законодавства позивачем та підтверджені належними доказами.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилаються на норми п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  №168/97-ВР від 03.04.2007р. та приписи Цивільного кодексу Украйни. Вважають, що оскаржувані рішення ухвалені у зв’язку з невірним застосуванням норм діючого законодавства, є необґрунтованими і повинні бути визнані нечинними.

Відповідачу наданих письмових запереченнях та його представники в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на норми п.1.8 ст.1 та абз. «а» пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.2007р., п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п.4.1 п.4 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України 11.12.1996р. №29 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/17480). Стверджують, що оскаржувані позивачем рішенняСДПІ ВПП у м. Харкові від 25.06.07р. № 0000940848, від 30.08.07р. № 0000940848/1 та від 30.10.07 р. № 0000940848/2прийняті в рамках діючого законодавства, з урахуванням висновків акту виїзної позапланової перевірки  ТОВ фірма «Тагіт» з питань правомірності декларування від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2007р. Відповідач стверджує, що в основу розрахунків суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків за придбані товари (послуги).

 При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що з 14.05.07р. по 04.06.07р. співробітниками СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові проводилася виїзна позапланова перевірка ТОВ фірма «Тагіт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період березень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1604/48-0/23759288 від11.06.07р.(далі – акт перевірки) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.07р. № 0000940848, згідно з яким ТОВ фірма «Тагіт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5845327,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та винесеним рішенням, підприємством позивача згідно з ст. 5 Закону України № 2181 було ініційовано процедуру адміністративного оскарження, в ході якого ТОВ фірма «Тагіт» були отримані податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП від 30.08.07р. № 0000940848/1 і від 30.10.07 р. № 0000940848/2, аналогічні податковому повідомленню-рішенню від 25.06.07р. № 0000940848.

Судом встановлено, що фактично підставою для зменшення бюджетного відшкодування є висновок органу податкової служби про те, що позивачем в порушення вимог абзацу “а” пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97г. № 168/97-ВР(далі – Закон про ПДВ), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2007 року на загальну суму 5845327,00 грн. внаслідок проведення розрахунків з постачальниками у попередньому податковому періоді не у грошовій формі, а  шляхом заліку однорідних зустрічних вимог (бартер).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.        

З матеріалів перевірки випливає, що бухгалтерський облік податку на додану вартість ведеться підприємством відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 242 від 18.10.1999 р., який зареєстровано у Міністерстві юстиції України від 02.11.2000 р. за № 750/4043 «Про затвердження положень (стандартів) бухгалтерського обліку» з веденням необхідних для аналогічної перевірки балансових рахунків. Також зазначено, що підприємство належним чином веде Реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов’язань платника податку з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягає поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, і податкові зобов’язання, і податковий кредит поточного звітного періоду формується за єдиним принципом – за правилом першої події, яка сталася раніше: списання (податковий кредит) або зарахування (податкові зобов’язання) коштів, відвантаження або надання робіт (податкові зобов’язання) та отримання податкової накладної (податковий кредит).

Відповідно до абз. 2, 3 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7, така сума враховується у зменшення податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного закону встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, якщо у наступному податковому періоді сума має відۥємне значення (податковий кредит наступного податкового періоду з урахуванням відۥємного значення попереднього періоду, зарахованого до його складу), то бюджетному відшкодуванню підлягає саме та частина відۥємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченому постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

У той же час у підпункті 7.7.2 ("а")пункту 7.7 статті 7 Закону № 168чітко визначено, що якщо в наступномуподатковому періоді сума, розрахована відповідно до підпункту 7.7.1даного пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуваннюпідлягає частинатакого від’ємного  значення, рівнасумі податку, фактично сплаченої одержувачем товарів (послуг) у попередньомуподатковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Таким чином, Законом № 168 прямо непередбачено, що оплата повинна відбуватися саме в грошовій формі.Тобто дія підпункту 7.7.2Закону № 168 поширюється також на бартерні (товарообмінні) операції, у складі яких вже врахований ПДВ, нарахований відповідно до вимог пункту 4.2Закону.

Відповідно до пункту 1.17статті 1 зазначеного Закону термін "бартер"для цілей даного Закону розуміється в значенні, наданому Законом України від 28.12.94р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97р. № 283/97-ВР) (зі змінами й доповненнями) (далі - Закон № 334).

Відповідно до пункту 1.19статті 1 Закону № 334 бартер (товарний обмін)- господарська операція, що передбачає проведення розрахунківза товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, інший, ніж грошова, включаючибудь-які видизаліку й погашення взаємної заборгованості,у результаті яких непередбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартостітаких товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.2статті 4 Закону № 168встановлено, що у випадку (зокрема) поставкитоварів (робіт, послуг) без оплатиабо із частковою оплатою їхньої вартості коштами в рамках бартерних(товарообмінних) операцій, база оподатковуваннявизначається виходячи з фактичної ціни операції, алене нижче звичайних цін.

 З огляду на вищевикладене, суд вважає, що розрахункиз постачальниками шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є фактичною оплатоютоварів (робіт, послуг). Крім того, у складі таких розрахунків уже врахованийподаток на додану вартість, що розраховує відповідно до пункту 4.2Закону № 168.

Згідно з поданою ТОВ фірма «Тагіт» податковою декларацією з ПДВ (від 12.04.07р. вх. № 2982) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування на рахунок платника у банку, складає 6082412,00 грн.

Вказану суму підприємство сформувало керуючись вимогами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.Так, згідно з даними податкової декларації та додатка 3 до декларації «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» ТОВ фірма «Тагіт» відображені такі показники:

1. Залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (р.24) – 8298360;

2. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (р.17 податкової декларації попереднього податкового періоду) – 41080997;

3. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) – 6082412;

4. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума указана в рядку 1, у межах суми, вказаної в рядку 3) – 6082412.

Згідно з наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями, підприємством у лютому 2007 року були проведені грошові розрахунки з постачальниками товарів, робіт та послуг на загальну суму 17115970,24грн.,у тому числі ПДВ  2852663,21грн. 

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні докази, що підтверджують правомірність віднесення до бюджетного відшкодування, суми, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема податковими накладними.

Однак, як наведено в акті перевірки, обсяг грошових розрахунків підприємства за вказаний період у частині ПДВ склав лише 237085,00 грн. Представником відповідача у судовому засіданні не наведено обґрунтованих пояснень щодо вказаної розбіжності.

Поряд з оплатою через рахунки в банках, ТОВ фірма «Тагіт» проводила розрахунки з ВАТ «Ольга», ПФ «Апія» та ТОВ «Харків-Форвард» - постачальниками товарів, робіт та послуг шляхом укладення угод про залік зустрічних однорідних вимог. Залік було проведено з урахуванням змін сторін у зобов’язаннях згідно з договорами  поруки з ПП Корманов.

Таким чином, у лютому 2007 року було проведено заліків на суму 47,723 млн.грн., утому числіПДВ 7,954 млн.грн.При цьому, як зазначено представником позивача у ході судового засідання,  підприємством при формуванні рядка 3 додатка 3 Декларації з ПДВ за березень 2007 року щодо визначення розміру бюджетного відшкодування, була врахована лише частина сплаченого у такій спосіб ПДВ, а саме у розмірі 3,230 млн.грн.

З огляду на наведене, судом визначено, що висновок СДПІ ВПП про право на отримання підприємством бюджетного відшкодування лише у сумі 237085,00 грн., та завищення бюджетного відшкодування на 5845327,00 грн. при наявності доказів щодо проведених з постачальниками розрахунків на загальну суму 36494472,00 грн. (у тому числі ПДВ 6082412,00 грн.) не відповідає обставинам справи.

Суд зазначає, що ст. 601 ЦК України залік зустрічної однорідної вимоги визначає, як один із способів припинення зобов’язання між сторонами (постачальником і покупцем), строк виконання яких настав, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 598 ЦК України визначає таке припинення зобов’язання як припинення виконанням на підставах, встановлених договором. Про домовленість сторін свідчать надані до матеріалів справи двосторонні акти заліку.

Таким чином, зобов’язання є виконаними, тобто заборгованість перед постачальником погашена (сплачена) у тому обсязі, який визначено сторонами у двосторонній угоді.

Дія підпункту 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» розповсюджується на усі розрахункові операції з постачальником, включаючи бартерні розрахунки, та розрахунки, здійснені шляхом заліку зустрічної односторонньої вимоги. Тобто, Законом України «Про податок на додану вартість» здійснення розрахунків в іншій, ніж грошова форма прямо не заборонено та не передбачено, що сплата повинна здійснюватись тільки грошовими коштами.

Крім того, вказаний Закон не містить положень про те, що у разі надмірної сплати такого податку постачальнику (у формі, відмінній від грошової) отримувачу такого товару податок на додану вартість з бюджету не відшкодовується. При цьому форма оплати постачальнику товарів податку на додану вартість не впливає на право отримання бюджетного відшкодування. Для виникнення такого права має значення саме факт сплати податку (понесення витрат), а не форма такої оплати. Цієї ж позиції притримується Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, яка викладена у листі №3874 від 20.05.2006р. щодо бартерних розрахунків.

Право на відшкодування відۥємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97 р., і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне зменшення бюджетного відшкодування ПДВ порушило права власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

В процесі перевірки відповідач не встановив порушень Закону про ПДВ при формуванні сум податкового зобов’язання та податкового кредиту та визначенні відۥємного значення за березень  2007 р. в порядку, визначеному пп. 7.7.1 даного Закону.         

Враховуючи вищезазначене, суд  дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності, законності та обґрунтованості ухвалених відповідачем податкових повідомлень-рішень до суду не надано.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог ТОВ фірма «Тагіт» в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

        ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ фірми „Тагіт” до СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.06.07 р. № 0000940848, від 30.08.07 р. № 0000940848/1, від 30.10.07 р. № 0000940848/2.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанову в повному обсязі виготовлено та підписано 30.12.2008 р.

Головуючий суддя                                                                                            Я.В.П'янова

Суддя                                                                                                                        Т.С.Перцова

Суддя                                                                                                                        М.О.Спірідонов