Постанова № 3341512, 09.12.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

09 грудня 2008 р.                                                                                    Справа № 2-а-94/08

Вінницький окружний адміністративний суд

у складі:                                                                   головуючого –судді Сапальової Т.В.,

при секретарі Балан М.А.,

за участю:

представника позивача –Гончара О.І.,

представників відповідача –Шевчик О.М., Гуцола Б.Л., Тихонюка С. Л., Данільцева Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Русь-Інвест”до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000102320/0 від 17.03.2005 року,

ВСТАНОВИВ:

до суду звернулось приватне підприємство “Русь-Інвест”(далі –Позивач) до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі –Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000102320/0 від 17.03.2005 року по податку на прибуток підприємства у розмірі 2684532,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

На думку Позивача планову перевірку Іллінецькою МДПІ ПП “Русь-Інвест”проведено з порушенням порядку проведення перевірки та вимог Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, акт перевірки складено з порушенням встановлених норм, при прийнятті податкового повідомлення –рішення №0000102320/0 від 17.03.2005 року Відповідачем не взято до уваги договір комісії та договори субкомісії, а також не враховані положення п.п. 4.1.6., п.4.1. ст.4, п.п. 7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини справи, викладені у позовній заяві та надані у справу матеріали.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до п.п.7.9.1., п.7.9. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”передбачено не включення до валового доходу залучене платником податків майно на підставі договорів комісії, так як Позивач залучає не майно, а кошти.

Крім того, Відповідач вважає, що отримані за договором комісії кошти Позивачем використано у власному виробничому та господарському обігу, та не включено до складу інших джерел доходу як отриману безповоротну фінансову допомогу відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Також Відповідач вважає, що акт перевірки оформлено належним чином та відповідно до норм чинного на час його складання законодавства. Так, у відзиві на позовну заяву (т.2 а.с.3-6) Відповідач зазначає, що перевірку проведено у відповідності до положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Наказу Державної податкової адміністрації України №55 від 21.06.1996 року, Наказу ДПА України №187 від 01.04.2004 року “Про порядок взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації перевірок юридичних осіб”, що був чинним на час проведення перевірки та відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

В додаткових поясненнях від 17.11.2008 року (т.7 а.с.131-132) Відповідач зазначив, що Позивачу за результатами перевірки збільшено валові витрати та донараховано податок на прибуток в зв’язку з тим, що отримані за договором комісії кошти використані Позивачем на власні господарські потреби.

За таких обставин просить суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та докази, наявні в ній, суд встановив наступне.

Приватне підприємство “Русь-Інвест”зареєстроване за №32630959 в ЄДРПОУ та є платником податків і перебуває на податковому обліку в Іллінецькій міжрайонні державній податковій інспекції Вінницької області.

Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства, норм з обігу готівки приватним підприємством “Русь-Інвест”за період з 08.08.2003 року по 01.01.2004 року, за наслідками якої складено акт №17-23-32630359 від 17.03.2005 року (т.1 а.с.31-60).

В акті перевірки зазначено, що приватним підприємством “Русь-Інвест”укладено договір комісії №1-к від 22.12.2003 року (т.1 а.с.96-99) (далі –Договір комісії)  з товариством з обмеженою відповідальністю “Євро капітал”(Російська Федерація, м. Москва), відповідно до п.1.1. даної угоди передбачено, що ПП “Русь-Інвест”має придбати для ТОВ “Євро капітал”нерухомість –жилі та нежилі приміщення на території України, площею 10000 кв.м. за ціною не більше 1000 доларів США за 1 кв.м. Термінів дії договору згідно з п.1.1. встановлено до 22.12.2005 року.

22 грудня 2003 року сторонами за Договором комісії укладено додаткову угоду №1 до Договору комісії (т.1 а.с. 100), відповідно до п.8 якої винагорода Комісіонера становить 100 тис. доларів США по факту виконання договірних зобов’язань.

За Договором Позивачем за період з 08.08.2003 року по 01.01.2004 року одержано 33657280,00 грн., в т.ч.: в грудні 2003 року –1170000 грн.;  січні 2004 року –3322710 грн.;  лютому2004 року –6365774 грн.; березні 2004 року 9734676 грн.; квітні 2004 року 3876820 грн.; травні 2004 року 9187300 грн.

На виконання Договору комісії Позивачем укладено Договір субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року з товариством з обмеженою відповідальністю “Командос”, на адресу якого перераховано кошти в сумі 26140000 грн., Договір субкомісії №12/03/01 від 12.03.2004 року  товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім Росток Ойл”, на адресу якого перераховано 139000,00 грн. на придбання нерухомості. Загальна сума перерахованих коштів на придбання нерухомості по договорам субкомісії становить 26279000 грн.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 4.1.6., п.4.1. ст.4, п.п.8.4.2 п.8.4. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого Позивачем завищене від’ємне значення  об’єкта оподаткування податком на прибуток на 1463000 грн., в т.ч.: за 2003 рік на 142900,00 грн., за 9 місяців 2004 року на 1320100,00 грн.; занижено податок на прибуток в сумі 1436466 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Відповідачем 17.03.2005 року прийнято податкове повідомлення –рішення №0000102320/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 2684532,10 грн., в т.ч.: 1436466,00 грн. основного платежу та 1248066,10 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з даним рішенням Відповідача Позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про скасування вищезазначеного податкового повідомлення –рішення. Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року позовні вимоги задоволено (т.6 а.с.71-74).

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду Відповідачем до Житомирського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу. Постановою Житомирського апеляційного суду від 30.03.2006 року по справі №11/158-05 рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення (т.6 а.с.124-126)

Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією до Вищого адміністративного суду України було подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області та постанову Житомирського апеляційного господарського суду. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2007 року касаційна скарга Відповідача задоволена частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.6 а.с.159-162)

Зокрема, Ухвалою Вищого адміністративного суду України зазначено, що судами залишилось не з’ясованим питання щодо суми включеної до складу валового доходу позивача, а також не надана оцінка його діям по використанню отриманих від комісіонера коштів для забезпечення власної господарської діяльності, не досліджено питання про наявність на рахунку позивача коштів та їх використання для придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг, які зазначені відповідачем як придбані за рахунок коштів отриманих в рамках договору комісії.

Відповідно до ч.5 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки  і  мотиви, з  яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З урахуванням вищенаведеного судом встановлено наступне.

19 грудня 2003 року Позивачем у ВАТ Банк “Український капітал”було відкрито рахунок №26007029000. Відповідно до виписок банку кошти, що надходили на даний рахунок від товариства з обмеженою відповідальністю “Євро капітал”витрачались ПП “Русь-Інвест”на попередню оплату нерухомості відповідно до договорів субкомісії №12/03/01 від 12.03.2004 року  та №19/01/1 від 19.01.2004 року. Так,  відповідно до виписок банку на рахунок Позивача надійшло 25.05.2004 року 1837100,00 грн., 24.05.2004 року 1837700,00 грн., 26.05.2004 року 1837900,00 грн., 21.05.2004 року 1837500,00 грн., 28.05.2004 року 1837200,00 грн., 27.05.2004 року 214678,44 грн., 26.05.2004 року 402418,16 грн., 26.05.2004 року 1092632,20 грн., 25.05.2004 року 1440286,40 грн., 24.05.2004 року 396943,20 грн., 25.05.2004 року 744943,40 грн., 28.05.2004 року 1220291,72 грн., 29.04.2004 року 923100,00 грн., 29.04.2004 року 2951840,00 грн., 17.03.2004 року 2691838,81 грн., 16.03.2004 року 1046961,19 грн., 19.03.2004 року 1249093,20 грн., 09.03.2004 року 3964569,00 грн., 05.03.2004 року 557760,00 грн., 11.03.2004 року 922373,34 грн., 10.03.2004 року 1255452,49 грн., 19.03.2004 року 1473481,20 грн., 12.03.2004 року 1802292,17 грн., 22.03.2004 року 224388,00 грн.,  27.02.2004 року 560820,00 грн., 23.02.2004 року 1122360,00 грн., 11.02.2004 року 1286206,82 грн., 26.02.2004 року 561150,00 грн.

Дані кошти Позивачем було перераховано за договорами субкомісії, а саме: за договором №19/01/1 від 19.01.2004 року перераховано 26.05.2004 року 100000,00 грн., 25.05.2004 року 2300000,00 грн., 21.05.2004 року, 1500000,00 грн., 01.03.2004 року 560000,00 грн.,  18.03.2004 року 2500000,00 грн., 12.03.2004 року 1000000,00 грн.,  10.03.2004 року 1250000,00 грн., 09.03.2004 року 580000,00 грн., 25.02.2004 року 720000,00 грн., 11.02.2004 року 450000,00 грн., 11.02.2004 року 550000,00 грн., 23.02.2004 року 400000,00 грн., 13.02.2004 року 1000000,00 грн.; за договором  №12/03/01 від 12.03.2004 року  перераховано 06.05.2008 року 13500,00 грн., 06.05.2008 року 48000,00 грн.

Одночасно Позивачем отримані за Договором комісії кошти було витрачено на здійснення власних господарських операцій, що підтверджується виписками банку, а саме: 29.12.2003 року 1000000,00 грн., 26.12.2003 року 240000,00 грн., 29.12.2003 року 4500,00 грн., 29.12.2003 року 3300,00 грн., 09.01.2004 року 80000,00 грн., 10.01.2004 року 324,00 грн., 12.01.2004 року 20000,00 грн., 15.01.2004 року 5400,00 грн., 23.02.2004 року 17000,00 грн., 25.02.2004 року 3578,00 грн., 25.02.2004 року 11835,00 грн., 25.02.2004 року 12392,00 грн., 25.02.2004 року 17000,00 грн., 25.02.2004 року 22596,00 грн., 26.02.2004 року 223,00 грн., 01.03.2004 року 14076,00 грн., 01.03.2004 року 17000,00 грн., 02.03.2004 року 2710,00 грн., 02.03.2004 року 3164,00 грн., 02.03.2004 року 16000,00 грн., 03.03.2004 року 50000,00 грн., 02.03.2004 року 20000,00 грн., 09.03.2004 року 64948,00 грн., 12.03.2004 року 15000,00 грн., 12.03.2004 року 16250,00 грн., 12.03.2004 року 25000,00 грн., 23.03.2004 року 223,00 грн., 25.03.2004 року 250000,00 грн., 29.03.2004 року 5000,00 грн., 29.03.2004 року 20000,00 грн., 30.03.2004 року 2305,00 грн., 01.04.2004 року 60000,00 грн., 02.04.2004 року 4284,00 грн., 05.04.2004 року 15000,00 грн., 05.04.2004 року 50000,00 грн., 08.04.2004 року 30000,00 грн., 14.04.2004 року 250000,00 грн., 21.04.2004 року 223,00 грн., 22.04.2004 року 30000,00 грн., 22.04.2004 року 100000,00 грн., 26.04.2004 року 10000,00 грн., 26.04.2004 року 15000,00 грн., 06.05.2004 року 175000,00 грн., 06.05.2004 року 13500,00 грн., 06.05.2004 року 48000,00 грн., 11.05.2004 року 100000,00 грн., 19.05.2004 року 10000,00 грн., 19.05.2004 року 20000,00 грн., 24.05.2004 року 45000,00 грн., 24.05.2004 року 45000,00 грн., 19.05.2004 року 28500,00 грн.,  21.05.2004 року 20000,00 грн., 24.05.2004 року 100000,00 грн., 25.05.2004 року 223,00 грн., 25.05.2004 року 40000,00 грн., 25.05.2004 року 180000,00 грн., 26.05.2004 року 100000,00 грн., 04.06.2004 року 20000,00 грн., 08.06.2004 року 26000,00 грн., 08.06.2004 року 137500,00 грн., 08.06.2004 року 146500,00 грн., 10.06.2004 року 50000,00 грн., 14.06.2004 року 53000,00 грн., 15.06.2004 року 15000,00 грн., 15.06.2004 року 29600,00 грн., 16.06.2004 року 5875,00 грн., 21.06.2004 року 223,00 грн., 21.06.2004 року 160000,00 грн., 29.06.2004 року 50000,00 грн., 30.06.2004 року 70000,00 грн., 01.07.2004 року 30000,00 грн., 06.07.2004 року 300,00 грн., 06.07.2004 року 42000,00 грн., 12.07.2004 року 13000,00 грн., 12.07.2004 року 30000,00 грн., 12.07.2004 року 30000,00 грн., 16.07.2004 року 70000,00 грн., 19.07.2004 року 5000,00 грн., 19.07.2004 року 50000,00 грн., 23.07.2004 року 223,00 грн., 23.07.2004 року 50000,00 грн., 26.07.2004 року 50000,00 грн., 27.07.2004 року 5000,00 грн., 03.08.2004 року 15000,00 грн., 30.08.2004 року 10000,00 грн., 14.09.2004 року 13900,00 грн., 06.06.2004 року 2400,00 грн., 02.02.2004 року 5000,00 грн.

Позивачем в декларації з податку на прибуток підприємства за 2003 рік визначено валовий дохід у розмірі 2302,7 тис. грн.; в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2004 року визначено валовий дохід у розмірі 396,2 тис. грн.; в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2004 року визначено валовий дохід у розмірі 33531,0 тис. грн.; в декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2004 року визначено валовий дохід у розмірі 1263,3 тис. грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

До складу валових витрат згідно з п.5.2. ст.5 вищезазначеного Закону України включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених  пунктами  5.3-5.7  даної  статті.

Положеннями п.п. 11.3.1. п.11.3. ст.11 визначено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно з п.п. 7.9.2. п.7.9. ст.7  не включаються до валових витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з наданням платником   податку   майна  на  підставі  договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання) або згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно іншій особі, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідач, Іллінецька МДПІ, вважає, що отримані за договором комісії №1-к від 22.12.2003 року Позивачем кошти є безповоротною фінансовою допомогою, та повинні включати до сум валового доходу.

Оцінюючи доводи Відповідача суд вважає, що дане твердження Відповідача суперечить п.п. 1.22.2. п.1.22. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”безповоротною фінансовою допомогою є - дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без  встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідачем при визначенні господарських відносин Позивача за Договором комісії №1-к від 22.12.2003 року та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення –рішення не взято до уваги той факт, що на момент прийняття рішення правовідносини за Договором комісії тривали, а зобов’язання не закінчились. Таким чином, Позивач -  ПП “Русь-Інвест” Комісіонер, використовуючи перераховані за Договором комісії кошти у власному господарському обороті, діяв всупереч цілям укладеного Договору на свій ризик, оскільки перехід права власності на дані кошти законодавством не передбачений. При цьому Позивач ніс ризик виконання Договору комісії та відповідальність перед Комітентом –ТОВ “Євро капітал”.

Відповідно до положень ст. 404, 405 Цивільного кодексу України по виконанню доручення комісіонер зобов’язаний передати комітентові все одержане по виконаному дорученню, а комітент зобов’язаний прийняти від комісіонера все виконане за дорученням, отже все одержане в результаті реалізації угод комісії є власністю комітента, і підлягає оподаткуванню в установленому порядку саме у нього, якщо інше не передбачено чинним законодавством, а відповідальність за використання коштів отриманих за Договором комісії у власних господарських потребах, Комісіонер несе перед Комітентом.

Крім того, згідно з п.4.1.,  п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”валовий доход - загальна сума  доходу  платника  податку від  усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає в себе доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей,  переданих платнику  податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Таким чином, положеннями п.п.4.1.6. п.4.6. ст.4 вищезазначеного Закону України не передбачено включення до складу валового доходу коштів отриманих за договорами комісії та використаних у власному виробництві чи господарському обороті. Отже, в даному випадку відсутній об’єкт оподаткування, що визначається відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

В даному випадку діють норми цивільного права щодо виконання зобов’язань за Договором комісії . 

 Об’єктом оподаткування комісіонера може бути лише отримана за виконання договору комісії винагорода, проте винагороди за виконання договору комісії №1-к Позивач не отримував, а відтак відсутня база для його оподаткування в порядку, передбаченому Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Дана позиція висвітлена і в роз’ясненні Державної податкової адміністрації України від 30.06.1998 року №7832/10/15-2117, в якому, зокрема, зазначено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, притягнуті платником податку у зв’язку із залученням платником податку майна на підставі договору лізингу (оренди), концесії, комісії, консигнації, довічного утримання, зберігання (відповідального зберігання), а також відповідно до інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі права власності на таке майно.

Зазначене знайшло відображення і в акті перевірки, відповідно до якого витрати на забезпечення власної господарської діяльності обліковуються як кредиторська заборгованість, не є власністю Позивача, а є власністю Комітента за Договором комісії та не заперечувалось Відповідачем при розгляді справи.

Як встановлено судом, на момент винесення оскаржуваного повідомлення –рішення Договір комісії був чинним та продовжував діяти, Відповідач не звертався до суду щодо визнання його не дійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що не включення сум коштів витрачених на забезпечення господарської діяльності у валові витрати Позивачем не суперечить Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки кошти не належали йому на праві власності, а є власністю ТОВ “Євро капітал”особи відповідно до укладеної цивільно-правової угоди. Відтак, у Позивача відсутні підстави для включення коштів, отриманих за Договором комісії, до складу валових доходів в порядку положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Також заслуговує уваги той факт, що на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення –рішення дія Договору комісії не була закінченою, Позивачем не було отримано будь-яких коштів в якості винагороди у власність, були відсутні акти приймання –передачі робіт (послуг), а тому відповідальність за свої дії Позивач ніс виключно перед Комітентом за Договором комісії.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);  добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України  оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності  свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками Відповідача не доведено правомірності дій по нарахуванню Позивачу податку на прибуток, а також не спростовано доводи останнього на підтвердження позовних вимог, за таких умов суд дійшов висновку, що вимоги Позивача є цілком правомірними а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 94, 112, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов приватного підприємства “Русь-Інвест”до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №0000102320/0 від 17.03.2005 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції №0000102320/0 від 17.03.2005 року.

Стягнути на користь позивача судові витрати за рахунок держави.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя/підпис/                                                        Сапальова Тетяна Валентинівна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: