Ухвала суду № 33414700, 02.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3024/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

02 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДКБМ «Завод Транселектромаш» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0011682280, визнати незаконним та зобов'язати видалити з Акту перевірки від 13.12.2012 року № 2138/22-80/31307703 висновок про підтвердження висновків викладених в Акті від 18.11.2011 року № 2413/23-02-31307703 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року згідно яких встановлено порушення пп. пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за травень 2011 року на загальну суму 575240 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.04.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, п. 138.2, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДКБМ «Завод Транселектромаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп». За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з чим колегія суддів не може не погодитись виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДКБМ «Завод Транселектромаш» та ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп» було укладено договір про надання послуг від 18.05.2011 року № 18/5. вказаний договір сторонами виконувався і повному обсязі, що підтверджується належними чином оформленими рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними.

ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп» на підставі вказаного договору про надання послуг надавало позивачу послуги з перевірки якості товару, розфасовки та перефасовки товару, з надання консультацій, охорони товару, здачі товару на склад замовника, діагностики товару, погрузки та розгрузки товару, обслуговування товару, збору необхідних документів, маркетингових досліджень загальною вартістю 3451440 грн., витрати на які ТОВ «ДКБМ «Завод Транселектромаш» віднесено до складу валових витрат за ІІ квартал 2011 року. Позивач отримані послуги оплатив повністю, що також підтверджується банківськими виписками з відмітками про їх виконання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом також встановлено реальність спірних господарських операцій, що підтверджується залученими до матеріалів справи договорами, додатками до них, актами прийому-передачі, ВМД, видатковими та податковими накладними, які були складені за результатами, в тому числі, надання позивачу відповідних послуг ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп».

Так, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у п. 135.3 цієї статті та у ст. 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 ст. 138, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з позивачем та його контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами наявними в матеріалах справи, що повністю відповідають умовам договору, що підтверджує саме направлення викладених у зазначеному договорі правочинів на реальне настання правових наслідків та відповідають положенням чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у розгляді даної справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов вірного висновку про реальність виконання умов договору між позивачем та його контрагентом.

Судова колегія знаходить наведений висновок Окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Також, колегія суддів звертає увагу, що на момент укладення відповідного договору, підписання видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Крім того, судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2012 року у справі № 2а-1005/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року, встановлено фактичність господарських операцій за договором про надання послуг від 18.05.2011 року № 18/05, укладеним між ТОВ «ДКБМ «Завод Транселектромаш» та ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп» були чинні.

Також податковий орган зазначав про нікчемність вказаного вище договору про надання послуг.

В зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ТОВ «Компанія «Мегаполіс-груп», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції мали реальний характер, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що безпідставним та необґрунтованим є висновок Акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Матеріали справи не містять доказів що підтверджують фактів недійсності чи нікчемності договору.

При цьому, відповідачем, на виконання вимог ч.2 ст. 71 КАС Украйни, не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірної операції.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.