Ухвала суду № 33414679, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1462/13-а ( у 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельна компанія "ТВС" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Торговельна компанія "ТВС" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач - Приватне підприємство "Торговельна компанія ""ТВС" звернувся з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельна компанія ""ТВС" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Приватним підприємством «Торговельна компанія «ТВС» не доведено фактичного здійснення господарських операцій, позивачем не надано погодження з Державтоінспекцією маршрутів руху транспортних засобів (перевозились небезпечні вантажі), перевірками контрагентів позивача встановлено відсутність найманих працівників, транспортних засобів, складських приміщень тощо, контрагентами позивача не було надано жодних первинних документів для підтвердження господарських взаємовідносин із ПП «Торговельна компанія «ТВС», а тому фактична наявність податкових, видаткових накладних та банківських виписок, при відсутності господарських операцій не дає право позивачу на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Приватне підприємство "Торговельна компанія "ТВС" зареєстроване як юридична особа 16.02.2005 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради, ідентифікаційний код 33363314, згідно свідоцтва про державну реєстрацію №151784 від 16.02.2005 року.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що на підставі наказу від 14.11.2012 року № 1292, посадовою особою відповідача проведена невиїзна позапланова перевірка приватного підприємства "Торговельна компанія "ТВС" з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 19.11.2012 року № 320/22-11/33363314 та встановлено порушення:

- пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (надалі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20000 грн. 00 коп.;

- пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-V1, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1618860 грн. 00 коп.;

- пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1242735 грн. 00 коп.

З акту перевірки вбачається, що дана перевірка проводилась з питань господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, де встановлено порушення ПП "Торговельна компанія "ТВС" вимог пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 та п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, пп. 138.2 ст. 138, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПКУ щодо формування валових витрат в деклараціях з податку на додану вартість на підставі неналежним чином оформлених первинних документів, які не підтверджують факт отримання та використання в господарській діяльності товарів і послуг від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, що призвело до несплати ПП "Торговельна компанія "ТВС" податку на прибуток в сумі 1638860 грн. 00 коп., податку на додану вартість в сумі 1242735 грн. 00 коп. На підставі п. 123.1 ст. 123 ПКУ, з урахуванням п.п. 6, 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, до позивача застосовано штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 1 грн., по податку на додану вартість в сумі 620712 грн. 00 коп.

На підставі встановленого порушення, ДПІ м. Черкасах Черкаської області винесено податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленням-рішеннями, ПП "Торговельна компанія "ТВС" подала заперечення на акт перевірки до ДПІ у м. Черкасах Черкаській області. Зазначене заперечення було розглянуто, акт перевірки залишено без змін.

ПП "Торговельна компанія "ТВС" звернулась до ДПС у Черкаській області із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012 року № 0005592301 та від 29.11.2012 року № 0005602301. Рішенням ДПС у Черкаській області від 01.02.2013 року № 2185/10-210 зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані рішення протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пп. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п. 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що згідно наданих для перевірки договорів, податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) ПП "Торговельна компанія "ТВС" придбано у ФОП ОСОБА_3 в липні - вересні 2011 року пічного палива та палива рідкого на суму 3997090 грн., послуг з транспортного експедирування на суму 359277 грн., маркетингових послуг на суму 465900 грн., інших товарів на суму 20908 грн.

Витрати з придбання товарів (послуг) включено підприємством до складу витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 4035979 грн. Податок на додану вартість в сумі 807196 грн. віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях відповідних звітних періодів. Крім того, ПП "Торговельна компанія "ТВС" в податкових деклараціях з податку на прибуток включено витрати по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 - за 1 квартал 2011 року в сумі 80000 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 422915 грн., та в податкових деклараціях з податку на додану вартість до податкового кредиту - за січень 2011 року ПДВ в сумі 16000 грн., за червень 2011 року ПДВ в сумі 84583 грн. Документів, які б підтверджували господарські операції підприємства з ФОП ОСОБА_3 у січні, червні 2011 року до перевірки не надано.

Окрім того, Актом перевірки № 161/17-307/НОМЕР_3 від 07.09.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 встановлено відсутність у останнього найманих працівників, транспортних засобів, складських та офісних приміщень.

Також, у листопаді, грудні 2011 року документально оформлено придбання ПП "Торговельна компанія "ТВС" у ФОП ОСОБА_2 пічного та рідкого палива на суму 2695200 грн., в т. ч. 449200 грн. ПДВ, послуг транспортного експедирування на суму 400350 грн., в т. ч. 66725 грн. ПДВ. Витрати з придбання товарів (послуг) включено підприємством до складу витрат в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 2579625 грн. Податок на додану вартість віднесено до складу податкового кредиту в податкових деклараціях за листопад, грудень 2011 року в сумі 515925 грн.

Разом з тим, Актом перевірки № 160/17-307/НОМЕР_4 від 06.09.2012 року про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань достовірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_2 не підтверджено формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 12.04.2011 року по 30.06.2012 року, встановлено також повну відсутність зареєстрованих трудових договорів із найманими працівниками.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як встановлено в судовому засіданні суду першої інстанції, позивач використовує у своїй фінансово-господарській діяльності чотири вантажних автомобілі. Основний вид діяльності - оптова торгівля паливом. З пояснень представника позивача вбачається, що фактично у всіх господарських операціях з транспортування пічного палива за період, що перевірявся, приймали участь ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2, у вигляді надання транспортно-експедиторських послуг при транспортуванні палива від постачальників ПП "ТК ТВС" до місць зберігання та передачі покупцям товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Відповідно до умов договорів (вони є ідентичними), Виконавець (експедитор) надає послуги особисто, або із залученням третіх осіб.

Одночасно, згідно ст. 8 цього ж Закону та договорів на отримання експедиційних послуг від 01.10.2011 року № 113, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) та ПП "ТК ТВС" (Замовник), та від 01.02.2010 року №15, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Виконавець) та ПП "ТК ТВС" (Замовник) виконавець зобов'язується за плату надати транспортно-експедиційні послуги - організувати та забезпечити доставку вантажу за місцем призначення, та надати інші послуги, а саме: навантаження та розвантаження вантажу; оформлення супровідної документації; зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення; перевірку кількості та стану вантажу при його здачі одержувачу; оформлення та отримання документів, що підтверджують здачу-приймання вантажу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для виконання цих завдань, матеріально-технічної бази лише Замовника недостатньо. Позивач має орендовані вантажні автомобілі, парк резервуарів для зберігання палива та водіїв - ці наявні ресурси можуть забезпечити в повній мірі лише транспортування вантажу. Але не забезпечують експедиційні послуги, про надання яких і були складені відповідні договори між ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ПП "ТК ТВС".

В судовому засіданні суду першої інстанції правомірно встановлено, що замовник міг забезпечити Виконавця лише водіями, а обов'язками експедитора були: організація робіт з навантаження у постачальника та розвантаження у покупця, за необхідності - в місцях тимчасового зберігання в резервуарах; забезпечення незмінного якісного та кількісного стану товару.

Згідно п. 8.7. «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила), участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою. В цьому випадку водій при вантаженні приймає вантаж з борта автомобіля (біля дверей фургона), а при розвантаженні подає його на борт автомобіля (до дверей фургона).

Згідно п. 9.9. Правил, водій, який виконує обов'язки експедитора, приймаючи вантаж в опломбованому автомобілі, напівпричепі, їх частинах або в контейнері, зобов'язаний переконатися в правильності навішування пломби, відсутності пошкоджень на ній та вільного пересування її вздовж пломбувального дроту, а також чіткості контрольних і літерних знаків на пломбі.

Відповідно до п. 10.8. Правил, у товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

Як вбачається з п. 10.9. Правил, при супроводженні вантажу представником Замовника на нього покладаються такі обов'язки: приймання вантажу від відправника, охорона, нагляд за кріпленням та укриттям вантажу й запобігання його псуванню і пошкодженню, а також здача вантажу в пункті призначення одержувачу. Експедитори в дорозі повинні суворо виконувати протипожежні правила, правила по охороні праці і техніці безпеки.

Згідно п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Дослідивши вищезазначені докази, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо того, що водії позивача виконували обов'язки експедитора.

Також варто зазначити, що відповідно до наданих договорів поставок та наданих до перевірки первинних документів позивач отримав від ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 пічне паливо та інші ПММ.

Статтею 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» передбачено, що перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Разом з тим, в порушення вказаної норми, позивачем не були надані для перевірки, відповідні погодження Державтоінспекцією маршрутів руху транспортних засобів під час дорожнього перевезення небезпечних вантажів (пічного палива), не надано підтверджуючих документів, щодо місць зберігання отриманого пічного палива, зі всіма необхідними дозволами від контролюючих органів, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом начальника управління ДАІ від 21.05.2013 р. № 13/8-559.

Не заслуговують на увагу посилання позивача на первинні документи, що були надані ним для підтвердження подальшої реалізації пічного палива, адже з наданих документів не можливо встановити походження самого товару (чи придбаний він саме у контрагентів позивача - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3), а з урахуванням тих обставин, що судом не встановлено реальності укладених угод між позивачем та його контрагентами, надані документи не можуть вважатися підтвердженням реальності господарських зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельна компанія "ТВС" - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торговельна компанія ""ТВС" - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.