Постанова № 33414676, 02.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3760/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Маслій В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ПАТ «Київський маргариновий завод» звернулось з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2013 року № 0002082220, № 0002092220, № 0002102200 та № 0002112220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.05.2013 року в задоволені позову відмовити.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про задоволення позовних вимог. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена без дотримання норм матеріального права та процесуального прав, а також зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ПАТ «Київський маргариновий завод» за результатами якої 13.02.2013 року складено Акт Перевірки № 77/1-22-20-00333581 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства.

На підставі зазначеного Акту перевірки, 05.03.2013 року відповідачем складено податкові повідомлення-рішення: № 0002082220, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ у розмірі 6180058,00 грн.; № 0002092220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3533465,00 грн. за основним платежем та у розмірі 827764,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0002102200, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7571422,00 грн.; № 0002112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4057957,00 грн. за основним платежем та у розмірі 221037,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції послався на ненадання зі сторони позивача доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Київський маргариновий завод» зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Біотетра", ТОВ Фірма "БСМ", ТОВ "За-Стройбут", ТОВ "БДМ-Консалт Груп", ПП "Оліяторг", ТОВ "Агрооіл Групп", ПП "ВКФ "Базис", ОСОБА_3 за період із 01.02.2010 року по 31.12.012 року, внаслідок чого були укладені відповідні договори, що підписано сторонами, останні мають двосторонній зобов'язальний характер, зміст становлять умови, що визначено на розсуд сторін і погоджено сторонами.

Так, згідно з п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З аналізу викладено, вбачається, що Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Слід зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ повинні підтверджуватись належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів при дослідженні даної справи враховує те, що у відповідності до положень ст. 1, ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документи позивача містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення (являються первинним), складені під час здійснення господарських операцій або безпосередньо по їх завершенні на паперових носіях, з дотриманням необхідних реквізитів, тому слугують підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Таким чином, з огляду на викладе та приймаючи до уваги доводи апелянта підтверджені матеріалами справи колегія суддів приймає до уваги первинні документи позивача, оскільки, зокрема, фіктивності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами відповідачем не доведено.

Реальність господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договорами про надання послуг, актами приймання-передачі, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції.

Крім того колегія суддів зауважує, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС перевірка проведена лише на підставі актів перевірки податкових інспекцій наявних в матеріалах справи та висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на основі цих актів з чим не можна погодитись.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено наявні в матеріалах справи належні докази позивача, що в свою чергу підтверджують обґрунтованість позовних вимог та спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже, зобов'язання за договором між ПАТ «Київський маргариновий завод» та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності.

Доводи відповідача про те, що оспорювані господарські зобов'язання не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував твердження позивача та не довів правомірність своїх дій.

Таким чином протиправним та необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2013 року - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Київський маргариновий завод» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 05 березня 2013 року № 0002082220, № 0002092220, № 0002102200 та № 0002112220.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 03.09.2013 р.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.