Постанова № 33414571, 05.09.2013, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2013 року Справа № 812/6733/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Тихонова І.В.,

при секретарі: Лушниковій О.С.,

за участю

за участю сторін:

представник позивача - Лізогуб Н.Г.,

представник відповідача - Ковальова К.М.,

третя особа - Моргунов Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа яка не завляє самостійних вимог на боці відповідача Луганський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_5 (далі - позивач) до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.07.2013 він звернувся з заявою до начальника Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області з питання нарахування та виплати додаткового грошового забезпечення, а саме грошової допомоги при звільненні та проведених відрахувань з неї.

19.07.2013 на його адресу надійшов лист відповідача, яким повідомлено про нарахування позивачу додаткового грошового забезпечення - грошової допомоги при звільненні у розмірі 18481грн. 13коп. та виплаті 18042грн. 70коп., шляхом перерахування на його розрахунковий рахунок.

Крім того відповідач повідомив, що з даного додаткового грошового забезпечення було утримано 352грн.73коп. - в Пенсійний фонд у відповідності до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

24.07.2013 під час в судового засідання позивачу стало відомо, що у довідці про грошове забезпечення з якого розраховується його пенсія додатковий вид грошового забезпечення грошова допомога при звільненні - до неї відповідачем не включена.

29.07.2013 він звернувся до відповідача з проханням включити в довідку про грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, додатковий вид грошового забезпечення, а саме грошову допомогу при звільненні, з якого було утримано збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування, на що отримав відмову.

Таким чином позивач вважає дії відповідача неправомірними, посилаючись на пункт 1.2. наказу Департаменту України з питань виконання покарання від 18.10.2004 № 203, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2004 за №4111/10010, про затвердження Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи яке діяло на момент виходу на пенсію - 11.09.2009, яким передбачено, що додаткові види грошового забезпечення включають грошову допомогу при звільненні.

Крім того позивач вважає, що відповідно до частини 1 статті 43 Закону України №2262-ХІІ «Заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій - Пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-ХV ).

На підставі чого вважає, що відповідач неправомірно не включив грошову допомогу при звільненні, з якого потім розраховується пенсія. Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 20.02.2012 (справа№21-430а11).

Просив визнати неправомірними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в частині порушення його права на соціальний захист, гарантованого частиною 2 статті 46 Конституції України, шляхом невключення в його довідку про грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія - грошової допомоги при звільненні.

Визнати неправомірними дії Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області в частині видачі для оформлення пенсії недостовірних даних і документів, а саме, оформлення довідки про грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія, без додаткового виду грошового забезпечення - грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області включити в довідку про грошове забезпечення, з якого обчислюється пенсія додатковий вид грошового забезпечення - грошову допомогу при звільненні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступне.

На момент призначення та звільнення з посади позивач мав спеціальне звання капітан внутрішньої служби, звільнявся позивач в званні майора внутрішньої служби, які відповідно до п. 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991, відноситься до середнього та старшого начальницького складу.

Для призначення пенсій за вислугу років особам начальницького та рядового вкладу органів внутрішніх справ використовуються спеціальні норми законодавства - норми Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», а не норми Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначив, що постанова Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 по праві № К-47009/09, на яку посилається позивач у своїй позовній заяві, не є мотивованим доказом по даному спору, оскільки предметом спору є інші правовідносини, а саме: призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Крім того вважає, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби України регулюються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Пунктом 12 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 зі змінами.

На підставі чого вважає, що пенсія позивачу була призначена у відповідності до спеціальних норм законодавства які регулюють дані правовідносини, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не завляє самостійних вимог, на боці відповідача Луганський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області просив в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу на посаді начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління Державного департаменту України з питань виконання покарань України з питань виконання покарань у Луганській області. На час призначення та звільнення з посади начальника терапевтичного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при Луганському слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області який мав спеціальне звання капітан внутрішньої служби, звільнений зі служби в кримінально-виконавчій системі у запас Збройних сил за ст. 64 «ж» (за власним бажанням) в званні майор внутрішньої служби.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

Враховуючи викладене, слід зазначити, що трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби України регулюються Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114. Пунктом 12 Положення встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ встановлений Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно ст. 43 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки про додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_5 за 2008-2009 роки, яка направлялася Управлінням державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області за №221 від 14.09.2009 для розрахунку розміру пенсії ОСОБА_5, начальнику терапевтичного відділення багатопрофільної лікарні при Луганському СІЗО Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Луганській області, в зазначеній довідці не міститься відомостей щодо нарахованої грошової допомоги при звільненні (а.с.6).

Таким чином нарахування пенсії ОСОБА_5 була здійснена у відповідності до спеціальних норм законодавства - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому права на одержання пенсії на підставах, передбачених Законами України «Про пенсійне забезпечення» позивач не мав.

Крім того слід зазначити, що ця виплата не пов'язана з виконанням позивачем своїх службових обов'язків та отриманням за це грошової допомоги, а пов'язана саме з фактом звільненням зі служби та виходу на пенсію, внаслідок чого ці суми не повинні враховуватися при розрахунку розміру пенсії.

Посилання представника позивача на положення ст. 244-2 КАС України при даних спірних правовідносинах є незмістовними, оскільки постанова Вищого адміністративного суду України від 21.06.2012 по праві № К-47009/09 регулює правовідносини з призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», який відповідно до приписів статті 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може бути застосований відносно позивача.

Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність своїх дій та прийнятих рішень, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, третя особа яка не завляє самостійних вимог на боці відповідача Луганський слідчий ізолятор управління Державної пенітенціарної служби України у Луганській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 10 вересня 2013 року.

Суддя І.В.Тихонов