Ухвала суду № 33414510, 11.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

11 вересня 2013 р. Справа № 804/11904/13-а Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісмонтаж" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісмонтаж" звернулося до суду із адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень - Акт №80/224/23650692 від 22.04.2013р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки.

Згідно п.4 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду.

Згідно з ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вбачається з матеріалів поданого позову та доданих документів, позивач не згоден з висновками викладеними у акті №80/224/23650692 від 22.04.2013р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сервісмонтаж» з питань дотримання вимог цивільного, податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні господарських операцій з ТОВ «НВП Діонея» за період з 01.04.2009 по 30.09.2009, з ТОВ «Компанія Люксопт» за період з 01.06.2008 по 31.03.2009, з ТОВ «Теплосервіс Плюс» за період з 01.06.2008 по 30.06.2010 та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг).

З позовної заяви вбачається, що фактично підставою для звернення з позовом до суду стали висновки перевіряючих осіб, які викладені в Акті перевірки та які зводяться до того, що позивачем укладалися правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені цими правочинами.

Самі висновки перевіряючих осіб, які викладено в акті перевірки, не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.

Суд звертає увагу, що КАС України не містить визначення термінів: нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За усталеними в теорії права підходами до класифікації актів нормативно-правовий акт - виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб, та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання їх забезпечується правовими механізмами.

Суд зазначає, що оскаржуваний Акт - це службовий документ, який за змістом не містить приписів, не визначає прав та обов'язків позивача. Зміст Акту перевірки є носієм доказової інформації, а оцінку цьому акту має давати орган, який буде вирішувати питання про накладення стягнення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, припису, подання тощо.

Частиною 1 ст.79 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства, суд вважає, що оскаржуваний акт не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, тому не підлягає оскарженню.

Таким чином, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Вказана правова позиція узгоджується з ухвалою Вищого адміністративного суду України К-5457/10 від 29 травня 2012 року.

З урахуванням зазначених обставин, вважаю, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, що відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ

Відмовити у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісмонтаж" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування Акту.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Турлакова