Ухвала суду № 33414269, 06.09.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/4667/13

Справа №643/7077/13ц Головуючий 1 інст. - Задорожна А.М.

Категорія : на дії держвиконавця Доповідач -Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В.,

с у д д і в Черкасова В.В.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Каплоух Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 7 червня 2013 року

по цивільній справі за скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Соклакової (Шкарлевич) О.С., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «ОТП «Банк», -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії державних виконавців Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції щодо здійснення стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за кредитним договором з ПАТ «ОТП «Банк» від 6 серпня 2008 року відповідно заочного рішення Московського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2010 року на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1.

На обґрунтування доводів скарги представник ОСОБА_3 посилався на те, що зазначеним заочним рішенням з ОСОБА_3 стягнуто 441224,88 грн. заборгованості за кредитним договором та в межах виконавчого провадження про виконання цього рішення, державними виконавцями в порушення ч.8 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», ч.ч.1,3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» постановою від 31 березня 2010 року накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 та оголошено заборону на їх відчуження та згідно акту від 20 листопада 2010 року проведено лише арешт квартири № 125 передану в іпотеку банку, а постановою від 25 лютого 2013 року призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності.

Вважаючи, що на майно, передане в іпотеку звернення стягнення допускається лише на підставі рішення суду просив визнати такі дії незаконними та заборонити вчинення будь-яких виконавчих дій стосовно цієї квартири.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 7 червня 2013 року скаргу представника ОСОБА_3 задоволено. Визнані неправомірними дії державного виконавця Московського ВДВС Харківського міського управління юстиції щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого листа № 2-1539/10від 31 березня 2010 року про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заборонено Московському ВДВС Харківського МУЮ вчинити будь-які виконавчі дії щодо квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження № 19673842.

В апеляційних скаргах:

- державний виконавець Московського ВДВС Харківського МУЮ з посиланням на те, що в ході здійснення виконавчих дій не було виявлено іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором, підставність опису та арешту квартири, що передано ОСОБА_3 в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» за нормою ст..54 Закону України «Про виконавче провадження» ухвалу суду від 7 червня 2013 року просить скасувати;

- представник ПАТ «ОТП Банк» з посиланням на здійснення виконавчих дій у відповідності до чинного законодавства, безпідставність скарги та ухвалення судового рішення в порушення вимог матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги на дії державного виконавця відмовити.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення проти них, колегія вирішила відповідно до п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційні скарги задовольнити, ухвалу суду скасувати, у задоволенні скарги представника ОСОБА_3 відмовити з наступного.

Згідно до ст..383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають,що рішенням, діями або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушені їх права чи свободи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 24 лютого 2010 року на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та її поручителя ОСОБА_6 заборговані заявником за кредитним договором з банком від 6 серпня 2008 року 441224,88 грн. та з кожного у рівних частках стягнуті суми витрат банку на розгляд справи.

На підставах виданих судом 31 березня 2010 року виконавчих листів державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ постановою від 11 червня 2010 року було відкрито виконавче провадження.

Протягом червня 2010 року - травня 2011 року державним виконавцем не було виявлено майно або кошти на яке може бути звернуто стягнення, та з'ясовано, що боржник має право на частину квартири АДРЕСА_2 та накладено арешт на цю та квартиру АДРЕСА_1 переданої позичальником на забезпечення виконання її зобов'язань за кредитним договором в іпотеку ПАТ «ОТП Банк» за договором іпотеки від 6 серпня 2008 року.

20 листопада 2012 року на підставі заяви представника банку від 24 лютого 2012 року державним виконавцем за відсутністю у боржника іншого майна складено акт опису та арешту квартири АДРЕСА_1 , а постановою від 25 лютого 2013 року призначено експерта для оцінки вартості квартири у виконавчому провадженні для звернення стягнення заборгованих ОСОБА_3 коштів на предмет іпотеки.

Задовольняючи скаргу представника боржника на вказані дії державного виконавця суд дійшов висновку про те, що такі дії вчинені в порушення вимог законів про виконавче провадження та про іпотеку, такі дії є протиправними з посиланням на те, що вони допускаються лише за рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст..33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно до п.п.6.1, 6.4.1 ст.6 іпотечного договору банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом продажу від свого імені у випадку невиконання позичальником прийнятих зобов'язань за кредитним договором та згідно до ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчим документом для задоволення вимог стягувача заставодержателя.

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності у боржника іншого майна на яке може бути звернуто стягнення заборгованості не виявлено при здійсненні виконавчих дій та при наявності невиконаного заявником добровільно рішення суду, державним виконавцем на підставі заяви представника банку правомірно, з дотриманням вимог ст..ст.24, 32, 54, 63 Закону України «Про виконавче провадження» були вчинені дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи представника ОСОБА_3 про неправомірні дії щодо звернення стягнення на квартиру не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження та чинному законодавстві та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст..ст.303, 304, 312-314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Московського ВДВС Харківського ХМУЮ та ПАТ «ОТП Банк» задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 7 червня 2013 року скасувати.

Скаргу представника ОСОБА_3 на дії державного виконавця залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді