Ухвала суду № 33411081, 28.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 р.Справа № 818/1065/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Позивач - ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 818/1065/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про визнання нечинними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення суми коштів за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, в якому просив суд, з урахуванням уточнень до позовних вимог, визнати нечинними та скасувати висновок за результатами службового розслідування відносно нього від 02.11.2012 р., накази № 1299 "Про надзвичайну подію у Сумському МУ та покарання винних" від 02.11.2012 р. та № 192 о/с від 13.12.2012 р. "По особовому складу", № 57 о/с від 28.02.2013 р. в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з органів МВС України з 27.12.2012 р., поновлення на раніше займаній посаді, стягнення суми середнього розміру його грошового забезпечення за період з 14.12.2012 р. по 27.12.2012 р. в сумі 1100 грн. та за час вимушеного прогулу з 27.12.2012 р. по день винесення рішення суду по справі у розмірі 9800 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позов, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з листопада 2009 року і по день звільнення позивач обіймав посаду інспектора-чергового чергової частини ізолятору тримання затриманих та взяття під варту осіб Сумського МУ, мав звання старшого лейтенанта міліції.

Наказами начальника УМВС України в Сумській області № 1299 від 02.11.2012 р. "Про надзвичайну подію у Сумському МУ та покарання винних" та № 192 о/с від 13.12.2012 р. "По особовому складу" його звільнено з займаної посади відповідно до п. 66 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу (копія наказу на а.с.8,9).

В наказі про звільнення позивача зазначено, що підставою для звільнення стало порушення позивачем вимог ст. 6 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", наказу МВС України від 23.02.2009 р. № 76, розділу VII "Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України", що призвели до скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу відповідно до с. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а саме причетність його до позаслужбових стосунків зі сторонньою особою та обговорення питання щодо не притягнення особи до кримінальної відповідальності за грошову винагороду.

Як вбачається із копії висновку за результатами службової перевірки щодо неправомірних дій окремих працівників Сумського МУ УМВС України в Сумській області від 27.09.2012 р. (а.с.61-71), копії висновку за результатами службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно працівника Сумського МУ ОСОБА_1 (а.с.76-82), копії письмових пояснень ОСОБА_3 (а.с.74) будучи працівником міліції, обіймаючи посаду інспектора-чергового чергової частини ізолятору тримання затриманих та взяття під варту осіб Сумського МУ, маючи звання старшого лейтенанта міліції, позивач ОСОБА_1 вступив позаслужбові відносини всупереч інтересам служби вів перемови щодо отримання грошової винагороди за сприяння у непритягненні до відповідальності ОСОБА_4 за незаконний обіг наркотичних засобів. Такий факт підтвердили в неодноразових поясненнях під час перевірки ВВБ МВС України в Сумській області свідки ОСОБА_3, її син ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також частково поясненнями працівника ВБНОН СМУ ОСОБА_9 За даним фактом було порушено кримінальну справу за ст. 190 ч. 1, ч. 4 ст. 27, ст. 369 КК України.

Згідно копії письмового пояснення від 20.09.2012 р. (а.с. 74) ОСОБА_1 пославшись на своє право, передбачене ст. 63 Конституції України, відмовився надавати будь-які пояснення з приводу отримання від ОСОБА_3 грошової винагороди за сприяння у звільненні її сина ОСОБА_5 від відповідальності.

Копією постанови про закриття кримінального провадження (а.с. 132-135) підтверджується факт спілкування позивача з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 щодо коштів за непритягнення до відповідальності ОСОБА_5 за незаконний обіг наркотичних засобів.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач при прийнятті наказів № 1299 "Про надзвичайну подію у Сумському МУ та покарання винних" від 02.11.2012 р. та № 192 о/с від 13.12.2012 р. "По особовому складу", № 57 о/с від 28.02.2013 р. в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з органів МВС України з 27.12.2012 р. діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано та розсудливо, та як наслідок, ОСОБА_1 не підлягає поновленню на роботі, а відтак немає підстав для стягнення з відповідачів грошового забезпечення у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Питання проходження публічної служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовані спеціальними законами, зокрема, Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990, № 565-XII, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 № 3460-IV ( по тексту - Дисциплінарний статут).

Частиною 5 статті 21 Закону України "Про міліцію" визначено, що працівник міліції має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони ущемляють його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до вимог статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Судом встановлено, що 03.09.2012 до ВВБ в Сумській області ДВБ МВС України зі скаргою на неправомірні дії інспектора-чергового ізолятору тимчасового тримання затриманих та взятих під варту осіб, підпорядкованого ВГБ Сумського МУ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звернулася громадянка ОСОБА_3, яка повідомила, що зазначений працівник міліції, зловживаючи своїм службовим становищем, отримав від неї хабара у розмірі 12.000 гривень за не притягнення її сина - ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за незаконне збереження наркотичних засобів.

Службовим розслідуванням щодо неправомірних дій окремих працівників Сумського МУ, що проводили працівники ВВБ в Сумській області ДВБ МВС України та ВІОС УКЗ УМВС встановлено, що ОСОБА_1, будучи обізнаним про те, що сина ОСОБА_3 затримали працівники міліції за незаконне зберігання наркотичної речовини, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами останньої у сумі 12000 грн. нібито за сприяння у вирішенні питання про не притягнення сина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності. Крім цього, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується свідченнями заявниці, її сина та свідченнями цивільних осіб, які були присутні під час передачі грошей.

Надати пояснення з даного питання ОСОБА_1 відмовився, про що є довідка в матеріалах справи.

19.10.2012 прокуратурою м. Суми стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 27, ч.1 ст.369 КК України за фактом шахрайства, вчиненого у великих розмірах та підбурювання до давання хабара.

02.11.2012 працівниками ВІОС УКЗ УМВС проведено службове розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно працівника Сумського МУ ОСОБА_1

У ході службового розслідування встановлено, що вищезазначена подія стала можливою внаслідок особистої недисциплінованості та низьких моральних якостей, порушення вимог нормативних документів МВС України з питань дотримання дисципліни і законності з боку ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що згідно із Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України, що затверджений наказом МВС України від 11.01.1996 № 18, з яким ознайомився ОСОБА_1 громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки.

При виконання службових обов'язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ повинен, в тому числі, своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ.

Згідно із Присягою працівника органів внутрішніх справ України - працівник органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 /а.с. 110/ присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів; мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не дотримано вимог Присяги, службової дисципліни, позаяк вчинено порушення службової дисципліни, яке встановлено висновками службового розслідування та підтверджено в ході судового розгляду справи.

У відповідності до положень статті 14 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Слід також відзначити, що при накладенні стягнення відповідачем прийнято до уваги, що проступок позивача завдав шкоди авторитету органам внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача були підстави для застосування до позивача звільнення як крайнього заходу дисциплінарного впливу, а доводи позивача щодо не врахування при накладенні стягнення обставин, передбачених статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, не знайшли свого підтвердження.

При цьому слід вказати, що окрім доводів про не врахування при накладенні стягнення обставин, передбачених статті 14 Дисциплінарного статуту позивач не спростовує обставини встановлені під час проведення службового розслідування, які і стали фактично підставами для прийняття наказу №1299 "Про надзвичайну подію у Сумському МУ та покарання винних" від 02.11.2012 р.

Судова колегія зазначає, що доводи апелянта ґрунтуються лише на власній оцінці своєї поведінки, що не може бути прийнято до уваги, враховуючи його особисту зацікавленість. Позивач не навів жодних доказів, якими б спростовувались факти, які були отримані під час проведення службового розслідування та в ході судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень законодавства при прийнятті наказу №1299 "Про надзвичайну подію у Сумському МУ та покарання винних" від 02.11.2012 р.. відповідачем допущено не було.

Відповідно до частини 5 статті 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Згідно із пунктом 66 Положенням про проходження служби особовим складом особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

На підставі вищевикладеного 13.12.2012 начальником УМВС було видано наказ № 192 о/с про звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1. інспектора-чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання і взятих під варту осіб, підпорядкованого відділу громадської безпеки Сумського МУ, з 14 грудня 2012 року за п.66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Враховуючі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та передумов до притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в даному випадку, яким стало звільнення із органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючі наведене та факт, що накази від 05 листопада 2012 року №1713 та 09 листопада 2012 року №364 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ є правомірними, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що останній не підлягає поновленню на роботі, а відтак немає підстав для стягнення з відповідачів грошового забезпечення у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто позов задоволенню не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2013 року по справі № 818/1065/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2013р. по справі № 818/1065/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.06.2013р.