Рішення № 33410036, 09.09.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2013 року Справа № 913/985/13

Провадження №15/913/985/13

За позовом Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про стягнення 49495,69 грн.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Сімейко А.І. - заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №06-05-3/47 від 10.01.2013;

від відповідача - ОСОБА_3 - представник, - довіреністю №909 від 30.04.2013, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з теплопостачання у сумі 40374,84 грн., що були надані у період з вересня 2010 року по квітень 2012 року, пені за період з 22.03.2012 по 21.11.2012 у сумі 6218,62 грн., 3% річних за період з 16.10.2010 по 09.01.2013 у сумі 2010,87 грн. та інфляційних нарахувань за період з 16.10.2010 по 09.01.2013 у сумі 891,36 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №476, укладеного між сторонами 05.12.2006.

У зв'язку з надходженням позовної заяви господарським судом Луганської області порушено провадження у справі за №913/985/13, розгляд якої за результатами розподілу автоматизованою системою документообігу суду (ст.21 ГПК України) було доручено судді Смолі С.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 17.04.2013 до 15.05.2013 та з 15.05.2013 до 29.05.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали в частині надання витребуваних документів.

У зв'язку з хворобою судді Смоли С.В. був здійснений повторний розподіл справи автоматизованою системою документообігу господарського суду (ст.21 ГПК України), за результатами якого її розгляд було доручено судді Корнієнку В.В.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 29.05.2013 до 11.06.2013 та з 11.06.2013 до 15.07.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

12.07.2013 у зв'язку з відпусткою судді Корнієнка В.В. відповідно до приписів ст.21 ГПК України автоматизованою системою документообігу суду був здійснений повторний розподіл цієї справи, за результатами якого її для подальшого розгляду передано судді господарського суду Луганської області Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 15.07.2013 до 29.07.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвали в частині надання витребуваних документів; з 29.07.2013 до 15.08.2013, з 15.08.2013 до 29.08.2013 та з 29.08.2013 до 09.09.2013 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові документальні докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.08.2013, відповідач подав клопотання (вих. №б/н від 15.08.2013) про заміну неналежного відповідача в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - на належного (на його думку) відповідача в особі ОСББ "Молодіжна, 13", або ж про залучення цього об'єднання до участі у справі в якості "співвідповідача" (том 2, а.с.111-114).

Позивач заперечив проти задоволення цього клопотання.

Ухвалою від 15.08.2013 суд відмовив у його задоволенні з підстав, викладених у зазначеній ухвалі (том 2, а.с.118-119).

До початку судового засідання 09.09.2013 від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, пославшись на його безпідставність та необґрунтованість, яка, на його думку, полягає у наступному.

28.03.2005 він та громадянин ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2005, за реєстром №564 (том 1, а.с.38-40) стали власниками будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Після його реконструкції вони на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 28.11.2006 №2118 отримали свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №564752 від 28.11.2006 (том 1, а.с.199), а 29.11.2006 здійснили державну реєстрацію цього права, що підтверджується витягом №12689962 від 29.11.2006 (том 1, а.с.200-201).

05.11.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №476 про постачання теплової енергії в гарячій воді у вказаний житловий будинок.

Після реєстрації права власності на останній відповідач та гр-н ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу здійснили відчуження кожної з квартир, які знаходяться у цьому будинку, - тобто перестали бути його власниками.

19.05.2011 відбулися збори власників квартир будинку по АДРЕСА_2, які заснували Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Молодіжна, 13" (далі -ОСББ "Молодіжна, 13") (том 2, а.с.5-6), державна реєстрація якого здійснена 05.10.2011 (том 1, а.с.202-203).

Сукупність вищенаведених обставин, на думку відповідача, є доказом того, що з 05.10.2011 вищевказаний договір №476 від 05.12.2006 припинив свою дію, а відповідач перестав бути споживачем теплової енергії, - оскільки споживачами тепла стали власники кожної з окремих квартир (заперечення на позовну заяву від 29.05.2013 за вих. №б/н (том 1, а.с.189-191); письмові пояснення від 29.07.2013 за вих. №б/н (том 2, а.с.58-59); письмові пояснення від 14.08.2013 за вих. №б/н (том 2, а.с.95)).

Позивач не погодився з жодним з викладених доводів.

У судовому засіданні представник відповідача зробив усну заяву про те, що, на його думку, ФОП ОСОБА_1 безпідставно залучений до участі у цій справі в якості відповідача, оскільки вищезгаданий договір позивач уклав з ним як з громадянином, а не як з фізичною особою-підприємцем.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач та громадянин ОСОБА_4 за вищевикладених обставин стали власниками житлового будинку АДРЕСА_2, при цьому відповідач став власником 9/10 частини цього будинку, а гр-н ОСОБА_4 - 1/10 частини (том 1, а.с.199).

05.12.2006 між позивачем (енергопостачальна організація) та громадянином ОСОБА_1 (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №476 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач (споживач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором (п.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на опалення у період опалювального сезону у приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 4708,30 м2.

Споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.4.2.2).

Облік спожитої теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1).

Вартість спожитої теплової енергії відповідач повинен сплачувати згідно рахунку, виписаному на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом виключно у грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць) (п.6.1), за календарний місяць (п.6.2), шляхом сплати за 3 дні до початку розрахункового періоду вартості зазначеної у договорі теплової енергії, передбаченої за розрахунковий період (п.6.3).

У разі обліку теплової енергії за показниками приладів обліку споживач повинен сплатити вартість спожитої теплової енергії не пізніше 25-го числа поточного місяця (п.6.4), а у разі оплати вартості спожитої теплової енергії розрахунковим способом споживач повинен сплатити різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.5).

З наявних у справі доказів вбачається, що облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється за допомогою приладів обліку (том 2, а.с.40-41).

За несвоєчасне виконання споживачем розрахунків за теплову енергію нараховується пеня за 1 рік у розмірі 1% від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення (п.7.2.3); крім того, підлягають сплаті інфляційні нарахування (п.7.2.4), а у разі прострочення оплати у термін понад 30 днів нараховується штраф у розмірі 3-7% від суми боргу (п.7.2.5).

Договір укладено на період з 05.12.2006 до 05.12.2007 року (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії на кожний наступний рік у разі, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4).

Як сказано у п.10.2 договору, договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації сторін (том 1, а.с.7-9;10-12).

До цього договору сторони уклали наступні додаткові угоди: №1 від 07.12.2006; №2 від 04.09.2007; №3 від 09.10.2007; №4 від 01.03.2008; №5 від 09.10.2008; №6 від 01.01.2009; №7 від (без дати); №9 від 19.10.2010; №10 від 01.02.2011; №11 від 17.08.2011; №12 від 01.03.2012; №13 від 03.11.2012, - кожна з яких стосується внесення змін у основний договір або в частині визначення вартості спожитої теплової енергії (том 1, а.с.13-23), або юридичної адреси споживача (том 1, а.с.24-26).

Крім того, з додаткових угод №12 від 01.03.2012 та №13 від 03.11.2012 вбачається, що відповідач, уклавши їх, тим самим підтвердив, що термін дії основного договору на зазначені дати не закінчився, - що спростовує його ж власні доводи щодо того, що, починаючи з 05.10.2011 (дати державної реєстрації юридичної особи - ОСББ "Молодіжна,13") (том 1, а.с.202-203), термін дії договору №476 від 05.12.2006 скінчився.

Судом вжито заходів для дослідження питання щодо:

правомірності залучення ФОП ОСОБА_1 до участі у цій справі в якості відповідача;

чинності цього договору;

наявності правових та фактичних підстав вважати ОСББ "Молодіжна,13" або його окремих членів споживачами теплової енергії за договором №476 від 05.12.2006.

Суд не погоджується з доводами відповідача у кожному з зазначених випадків, оскільки:

а)зі змісту договору №476 від 05.12.2006 видно, що в якості споживача у ньому дійсно зазначений громадянин ОСОБА_1

Згідно виписці з ЄДРПОУ серії АА №511053 від 14.06.2012 він з 21.11.2004 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (том 1, а.с.37).

Статтею 55 Цивільного кодексу України, з якою кореспондується ст.128 Господарського кодексу України, встановлено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Дослідження судом додаткових угод, укладених до договору №476 від 05.12.2006 показало, що, починаючи з додаткової угоди №2 від 04.09.2007 (том 1, а.с.16) та у всіх наступних додаткових угодах, а також у листуванні з позивачем з приводу виконання та розірвання договору №476 від 05.12.2006 громадянин ОСОБА_1 іменує себе фізичною особою-підприємцем.

За таких обставин позивач у позові обгрунтовано визначив його як відповідача саме в якості фізичної особи-підприємця, а не громадянина.

б)в частині доводів про припинення дії договору:

Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач, заперечуючи проти позову, послався на факти відчуження усіх квартир, які входять до складу будинку по АДРЕСА_2, з приводу чого надав документальне підтвердження (том 1, а.с.199-201), - а тому договір №476 від 05.12.2006, на його думку, припинив свою дію.

Суд не погоджується з цим доводом з огляду на таке:

1)підстави для припинення дії договору сторонами визначені у його п.10.2, серед яких відсутня така підстава, як продаж квартир споживачем за договором як власником будинку АДРЕСА_2;

2)з наявних у справі доказів відомо, що додаткова угода про розірвання договору №476 від 05.12.2006 (у т.ч. дострокове) сторонами не укладена, незважаючи на те, що відповідач 08.12.2011 (том 1, а.с.204) та 19.10.2012 (том 1, а.с.243) звернувся до позивача з такими пропозиціями, - при цьому суд зазначає, що відповідач, звернувшись до позивача з останніми та отримавши відмову позивача у її задоволенні за вих. №16-6-1478 від 20.12.2011 (том 1, а.с.205) та за вих. №16-6-1335 від 12.11.2012 (том 1, а.с.244), - не дотримався приписів чинного законодавства щодо судового порядку розірвання договору;

3)порядок пролонгації строку дії договору №476 від 05.12.2006 сторони визначили у пункті 10.4, - але з наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, дотримуючись приписів ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору та умов пункту 10.4 договору, - з метою відмови від пролонгації строку дії останнього повинен був звернутися з письмовою заявою до позивача: у першому випадку - не пізніше 05 листопада 2011 року (том 1, а.с.204), а у другому випадку - не пізніше 05 листопада 20012 року (том 1, а.с.243), - але відповідач не дотримався зазначеної умови договору, оскільки зі згаданими письмовими заявами звернувся до позивача, відповідно, 08.12.2011, - тобто після того, як строк дії договору уже був автоматично продовжений на наступний рік, - тобто до 05 грудня 2012 року; та 19.10.2012, - тобто до настання місячного терміну до закінчення строку дії договору, або також без дотримання терміну, зазначеного у п.10.4.

Крім того, судом звернуто увагу на те, що друге звернення відповідача про розірвання договору №476 від 05.12.2006 (від 19.10.2012 (том 1, а.с.243)) мало місце поза межами періоду часу, за який позивач просить сягнути борг та нарахування на нього, - тобто це звернення не впливає на вирішення даного спору.

Отже, договір №476 від 05.12.2006 був чинним впродовж періоду, за який позивач просить стягнути з відповідача основний борг та нарахування на нього, та є чинним на час розгляду цього спору судом; він не розірваний, не змінений та не визнаний недійсним;

в)в частині того, що ОСББ "Молодіжна, 13" стало стороною спірного договору:

1)заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що після 05.10.2011 (дати державної реєстрації ОСББ "Молодіжна, 13" як юридичної особи) назване об'єднання фактично стало споживачем за договором №476 від 05.12.2006, тобто його стороною, - з чим неможливо погодитися, оскільки між позивачем та об'єднанням не був укладений відповідний договір про надання послуг з теплопостачання, - а згідно чинному законодавству (про що сказано нижче у цьому рішенні) останні можуть надаватися виключно на підставі договору; додаткова угода до договору №476 від 05.12.2006 про заміну споживача з ФОП ОСОБА_1 на ОСББ "Молодіжна,13" - не була укладена;

2)відповідач в якості доказу того, що ОСББ "Молодіжна, 13" стало стороною вищезгаданого договору, посилається на факти підписання позивачем та цим об'єднанням актів про включення/відключення теплоустановок (том 1, а.с.230-231;232-233; 234-236), - що не приймається судом до уваги, оскільки зазначені акти в силу чинного законодавства не є свідченням факту укладення договору про надання послуг з теплопостачання ані за змістом, ані за формою;

3)відповідач надав до справи документальні докази звернення ОСББ "Молодіжна,13" до позивача з пропозицією укласти з ним договір про надання послуг з теплопостачання (том 1, а.с.206-209;214-217; 219-221;224;227), - але документальні докази факту укладення такого договору учасники розгляду спору до справи не надали.

За таких обставин у суду маються підстави для висновку, що ОСББ "Молодіжна,13" не є стороною спірного договору, а тому рішення суду по даній справі жодним чином не може вплинути на його права та обов'язки;

г)в частині доводів про те, що споживачами теплової енергії стали громадяни - власники окремих квартир в буд.АДРЕСА_2.

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що на час звернення позивача з цим позовом до суду між Державним підприємством "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та низкою громадян, які на підставі договорів купівлі-продажу стали власниками квартир у буд.АДРЕСА_2, укладено окремі договори про надання послуг з теплопостачання.

Дослідження судом змісту останніх (том 2, а.с.8-29) показало, що вони укладені з у період з 01.12.2012 по 02.02.2013, - тобто поза межами періоду, за який позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та нарахувань на нього, а саме: з вересня 2010 року по квітень 2012 року.

Отже, у період з вересня 2010 року по квітень 2012 року між позивачем та вищезгаданими громадянами були відсутні договірні правовідносини щодо надання послуг з теплопостачання.

Таким чином, вищевикладене надає суду підстави для висновку, що ФОП ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти про початок та припинення відпуску теплової енергії до буд.АДРЕСА_2 за період з 18.10.2010 по 10.04.2012 (том 1, а.с.42-45);

2)рахунки про оплату вартості послуг з теплопостачання за період з вересня 2010 року по квітень 2012 на загальну суму 55286,39 грн. 40374,84 грн. (том 1, а.с.46-60), - кожен з яких містить докази отримання їх уповноваженою особою відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач частково - на суму 14911,55 грн. (55286,39 грн. - 40374,84 грн.) сплатив вартість наданих послуг.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач також зазначив наступне.

У період з грудня 2006 року по серпень 2010 року він надав відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 166178,65 грн., - що підтверджується долученими до справи рахунками за вказаний період (том 1, а.с.157-188).

Позивач стверджує, що відповідач впродовж зазначеного періоду часу неналежним чином виконував умови укладеного договору, частково сплативши вартість отриманих послуг у сумі 135694,41 грн. (166178,65 грн. - 30484,24 грн.), у зв'язку з чим станом на 30.12.2010 утворився борг у сумі 30484,24 грн. (166178,65 грн. - 135694,41 грн.).

З метою спонукання його до погашення боргу позивач у період з 20.10.2010 по 15.05.2012 спрямував на його адресу низку претензій (том 1, а.с.61-74).

В рамках виконання цих вимог позивача 30.12.2010 сторони уклали договір про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, відповідно до якого ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" надає споживачу розстрочку на період з 01.01.2011 до 31.03.2011 для погашення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 30484,24 грн., яка утворилася станом на 30.12.2010 року, шляхом сплати щомісячно частки у розмірі 10161,41 грн. ( у січні 2011 року - у розмірі 10161,42 грн.) (п.1).

Боржник зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати заборгованості за теплову енергію у розмірах та у строки, встановлені цим договором (п.1.1), при цьому погасити борг у повному обсязі не пізніше 31.03.2011 (п.3.1).

Як сказано у п.4.1 договору, підприємство у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за цим договором має право стягнути її у судовому порядку (том 1, а.с.27).

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач частково вжив заходів, спрямованих на погашення цього боргу, а саме: на підставі платіжного доручення №3 від 30.12.2010 сплатив частку вказаного у договорі від 30.12.2010 боргу у сумі 28000,00 грн. (том 1, а.с.28), а також здійснив низку інших платежів (том 2, а.с.60-85).

Але у подальшому, як стверджує позивач, відповідач знову припустився порушення умов договору №476 від 05.12.2006 щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманих послуг, що призвело до утворення станом на 10.01.2013 року основного боргу за період з вересня 2010 року по квітень 2012 року у сумі 40374,84 грн. (том 1, а.с.29), на який позивач, керуючись чинним законодавством та умовами вищеназваного договору, нарахував:

пеню за період з 22.03.2012 по 21.11.2012 (з урахуванням часу виникнення права на її нарахування) - у сумі 6218,62 грн. (том 1, а.с.32);

інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по січень 2013 року у сумі 891,36 грн. (том 1, а.с.33);

3% річних за період з 16.10.2010 по 09.01.2013 у сумі 2010,87 грн. (том 1, а.с.34), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Останній позов не визнав, але не спростував.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору. Крім того, позивач пред'явив відповідачеві вищезгадані претензії, у яких поставив вимогу про сплату боргу, однак відповідач не вжив заходів до його погашення.

Отже, термін сплати боргу за кожним з виставлених рахунків є таким, що настав.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №476 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 05.12.2006 у сумі 40374,84 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Судом звернуто увагу на те, що незважаючи на умови пункту 7.2.3 укладеного сторонами договору, згідно якій пеня нараховується за 1 рік за кожен день прострочення, позивач нарахував її з дотриманням приписів ч.6 ст. 232 ГК України, - тобто не більше, ніж за 6 місяців від дня виникнення права на її нарахування (том 1, а.с.32).

Що стосується розміру пені, визначеного сторонами у п. 7.2.3 договору, то він відповідає приписам ст. 1 спеціального Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Таким чином, позивач дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства та умов договору при визначенні суми пені.

При вирішенні цього спору в частині періоду, за який позивач просить стягнути пеню з відповідача, суд керується наступним.

З обставин справи відомо, що ДП "Сєвєродонецька ТЕЦ" звернулося до суду з цим позовом 27.03.2013 (том 1, а.с.79), але нарахування пені ним здійснено, починаючи з 22.03.2012, - тобто за термін понад 1 рік.

З урахуванням викладеного суд при вирішенні спору у цій частині керується наступним.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені встановлено скорочений - річний - термін позовної давності.

Згідно приписам частини 3 ст. 267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, - але відповідач з такою заявою до суду не звернувся, з огляду на що суд не має правових підстав для застосування цього терміну та стягує пеню у сумі, заявленій позивачем.

При вирішенні питання про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору у повному обсязі покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.43,47,32-34,36,43,44,49,75, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", ідентифікаційний код 00131050, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, Луганської області, - основний борг за послуги з надання теплової енергії у сумі 40374 (сорок тисяч триста сімдесят чотири) грн. 84 коп., пеню у сумі 6218 (шість тисяч двісті вісімнадцять) грн. 62 коп., інфляційні нарахування у сумі 891 (вісімсот дев'яносто одна) грн. 36 коп., 3% річних у сумі 2010 (дві тисячі десять) грн. 87 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 09.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 12 вересня 2013 року.

Суддя А.П.Середа