Рішення № 33409944, 03.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7520/13 03.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг»

До Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

Про скасування постанови

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Докієн Д.Б. представник за довіреністю № 2-14/05-13 від 14.05.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Лекс Холдинг» (далі - позивач) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - відповідач) про скасування постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладання штрафу № 77/13 від 22.03.13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 77/13 від 22.03.13. суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.13. порушено провадження у справі № 910/7520/13; розгляд справи призначено на 16.05.13.

16.05.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.05.13. та 06.06.13. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 06.06.13. та 18.06.13. відповідно.

18.06.13. представник позивача через відділ діловодства подав письмові заперечення на відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 18.06.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 04.07.13.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.13. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7520/13 на п'ятнадцять днів.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд даної справи призначено на 18.07.13.

В судовому засіданні 18.07.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 03.09.13.

30.08.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 03.09.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.13. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/7520/13.

В судовому засіданні 03.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.13. у справі № 910/2627/13 (залишене без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду міста Києва від 23.07.13.) скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.2013. Вказане рішення та постанову мотивовано тим, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.13. було винесено не уповноваженою особою, що є порушенням статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" в редакції, яка діяла на момент винесення спірної постанови.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.13. у справі № 910/2627/13 та постанова Київського апеляційного Господарського суду міста Києва від 23.07.13., то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Зазначеними рішенням та постановою встановлено наступне.

Відповідно до направлення заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 15.01.13. № б/н на підставі наказу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 23.07.12. № 52 "з" та звернення громадянина Сергієнка І.С. від 29.11.12. № 7/26-С-2911/39 для проведення позапланової перевірки на вул. Луговій, 12 (ТЦ "Караван") в Оболонському районі м. Києва було направлено заступника начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Карапиш Тетяну Миколаївну.

15.01.13. заступником начальника Інспекційного відділу № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Карапиш Т.М. було проведено позачергову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час проведення будівельних робіт з реконструкції торгового комплексу ТРЦ "Караван" за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. Лугова, 12 та складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.01.13.

21.01.13. на підставі статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.11. № 553 директору Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" Голубєву Леопольду Олександровичу видано припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким висунуто вимогу з 21.01.13. заборонити експлуатацію торговельно-розважального комплексу торгово-офісного будинку до усунення допущеного правопорушення у сфері містобудівної діяльності та усунути допущене правопорушення в термін до 21.02.13.

Крім того, 21.01.13. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким виявлено, що перевіркою з виїздом на місце 15.01.13. та враховуючи надані та пред'явлені Приватним акціонерним товариством "Лекс Холдинг" та Головним управлінням містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації документи встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Лекс Холдинг" експлуатує нежитлові приміщення після проведення будівельних робіт з реконструкції, а саме влаштування віконних прорізів в прибудові торговельно-офісного будинку, влаштування дверних прорізів та будівництво сходової клітини у торговельно-розважальному комплексі (блок кінотеатрів), зміна функціонального призначення приміщення, шляхом влаштування салону краси на місці санвузла без прийняття в експлуатацію, чим порушено частину 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", за що передбачена відповідальність відповідно до абзацу 6 часини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

28.01.13. заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. було розглянуто справу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" та на підставі акту перевірки від 21.01.13., припису від 21.01.13. та протоколу від 21.01.13. було визнано Приватне акціонерне товариства "Лекс Холдинг" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пунктом 6 частиною 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено на останнє штраф у розмірі 1 032 300,00 грн., про що було винесено постанову № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Як відзначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.13. у справі № 910/2627/13 скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 19/13 від 28.01.13.

Далі, як вбачається з матеріалів справи № 910/7520/13, 22.03.13., заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко Іваном Олександровичем винесено постанову № 77/13 про накладення на позивача штрафу в розмірі 11 470,00 грн. за порушення позивачем п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", внаслідок чого позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого абз. 2 п. 1 ч. 6 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує саме на те, що, на його думку, постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 77/13 від 22.03.13. було винесено не уповноваженою особою у порушення вимог діючого законодавства, а саме ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови), внаслідок чого вказана постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 12 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається організація і діяльність органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Положенням про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 08.04.11. № 439/2011, визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України. Основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Так, пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України, Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Тобто, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Отже, при визначенні органу, який уповноважений розглядати справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладати штрафи за такі правопорушення, слід керуватися положеннями Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" у редакції від 16.10.12., яка була чинною на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Абзацом 6 п. 6 ч. 2 ст. 2 ЗУ "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції від 22.12.11., яка діяла з 19.01.12.) встановлено, що справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Згідно з ч. 2 ст. 3 "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції від 22.12.11., яка діяла з 19.01.12.) накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів мають право керівник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, керівники територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступники.

Законом України від 16.10.12. № 5459-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів", який набрав чинності з 18.11.12., було внесено зміни в статтю 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції від 16.10.12., яка діяла з 18.11.12., тобто в редакції яка діяла на момент винесення постанови) справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. Накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Як відзначалось вище, приписами п. 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.11. N 439/2011 (далі - Положення), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 3 Положення основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а саме: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Відповідно до підпункту 8 п. 4 Положення, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за дотриманням: юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, перепланування та реконструкції (дообладнання) житлового фонду, будівель громадського призначення, елементів упорядження територій для задоволення потреб осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Підпунктом 10 пункту 4 Положення, Держархбудінспекція України відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки дотримання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Згідно з підпунктом 8 п. 5 Положення, Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: складати протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, житлово-комунального господарства, накладати штрафи відповідно до законодавства.

Отже, враховуючи викладене вище у сукупності, справи про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" з урахуванням внесених Законом України № 5459-VI змін, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тобто Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, а право накладати штраф від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України мають право її керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Вказане також викладено в абз. 3 п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 22.01.13. № 01-06/84/2013 «Про деякі питання застосування законодавства в сфері містобудівної діяльності».

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 77/13 від 22.03.13. було винесено заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Алєксєєнко І.О. (заступником керівника територіального органу Держархбудінспекції), тобто не уповноваженою особою, що є порушенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови).

Вказане також спростовує доводи відповідача стосовно того, що право право накладати штрафи відповідно до закону мають органи державного архітектурно-будівельного контролю, а не лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, в своєму письмовому відзиві відповідач посилається на те, що 19.11.12. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Наказ № 187 "Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)" (далі - Наказ № 187), абзацом 2 пункту 2 якого уповноважено керівників територіальних органів та їх заступників від імені Державної архітектурно-будівельної інспекції України накладати штрафи у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексом України про адміністративні правопорушення, у спосіб та у межах затверджених Державною архітектурно-будівельною інспекцією України положень про територіальні органи та інших нормативно-правових актів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Зазначене, на думку апелянта, підтверджує, що постанова № 19/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності була винесена уповноваженою особою.

Разом з тим, вказане не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 03.10.92. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", з 01.01.93. нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають обов'язковій державній реєстрації у Міністерстві юстиції України чи у його відповідних органах. Згідно з пунктом 3 зазначеного Указу нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92. № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Як вбачається з листа Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.07.13. № 40-17/26-3116, в рамках проведення Міністерством юстиції безвиїзної перевірки, передбаченої Порядком проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 19.01.12. № 93/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.12. за № 67/20380, Наказ № 187 проходив правову експертизу, за результатами якої порушень не виявлено.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, рішення про державну реєстрацію Наказу № 187, присвоєння йому реєстраційного номера та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів не приймалося, а тому зазначений Наказ не може бути належним доказом у справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого постанова № 77/13 від 22.03.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову № 77/13 від 22.03.13. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (01133, м. Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ідентифікаційний код 37772089) про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

3. Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 37772089) на користь Приватного акціонерного товариства "Лекс Холдинг" (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 31240623) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко