Ухвала суду № 33409891, 20.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10456/12/0170/20

20.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 19.03.13 у справі № 2а-10456/12/0170/20

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, м.Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим, 96500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.03.2013 року позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 року №0000491702.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Р» Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 18.09.2012 року №0000481702.

Стягнуто на користь Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 гривень, шляхом списання органами Державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 20.08.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що Сакською ОДПІ АР Крим Державної податкової служби проведено виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року , за результатами якої складено акт №672/1702/НОМЕР_1 від 10.09.2012 року, яким встановлено порушення:

- ч.1 ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків ФОП ОСОБА_2;

- ст. 177 Податкового кодексу України - заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 706379,59 грн. за рахунок завищення валових витрат згідно документів, отриманих від підприємств з ознаками фіктивності, на загальну суму 4155174,02 грн., у тому числі від ПП «Габарит-Груп» на суму 328419,41 грн., від БВП «Строитель-Плюс» - на суму 1874601,09 грн., від ПП «Сіті Буд» - на суму 1952153,52 грн.;

- ст. 198 Податкового кодексу України завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 836475 грн., в тому числі у квітні - 108703,37 грн.; у травні -48989,95 грн.; у червні - 25807,50 грн.; у липні - 201767,91 грн.; у серпні - 250610,47 грн.; у вересні -74135,91 грн.; у жовтні - 78518,37 грн.; у листопаді - 14608,96 грн.; у грудні - 33333,33 грн.; згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Габарит-Груп» на суму 89223,22 грн., ПП «Сіті Буд» - 390639,32 грн., БВП «Строитель-Плюс» - 356613,23 грн.

На підставі наведеного акту перевірки було винесено податкові повідомлення рішення від 18.09.2012 року форми «Р»:

- №0000491702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_2 з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 882974,49 грн., з якої: 706379,59 грн. - за основним платежем, 176594,90 грн. - штрафні санкції;

- №0000481702, за яким сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 999719,50 грн., зокрема: 836475,00 грн. - за основним платежем, 163244,50 грн. - штрафні санкції

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Актом №672/1702/НОМЕР_1 від 10.09.2012 року за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року встановлено завищення позивачем податкового кредиту в сумі 836475,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2011 року на суму 108703,37 грн., за травень 2011 року на суму 48989,95 грн., за червень 2011 року на суму 25807,50 грн., за липень 2011 року на суму 201767,91 грн., за серпень 2011 року на суму 250610,47 грн., за вересень 2011 року на суму 74135,91 грн., за жовтень 2011 року на суму 78518,37 грн., за листопад 2011 року на суму 14608,96 грн., за грудень 2011 року на суму 33333,33 грн.

Також встановлено завищення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з: ПП «Габарит-Груп» в розмірі 328419 грн., БВП «Строитель-Плюс» в розмірі 1874601, 09 грн., ПП «Сіті Буд» в розмірі 1952153, 52 грн.

Перевіркою позивача не підтверджено реальність проведених господарських операцій з ПП «Габарит-Груп», ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

При проведенні даної перевірки було використано матеріали перевірок ДПІ у м. Сімферополі АР Крим: від 06.04.2012 року №9/22/35941644 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Габарит Груп» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»; від 11.04.2012 року №37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки БВП «Строитель Плюс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року»; від 06.04.2012 року №27/22/37081640 «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Сіті -Буд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово - господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року».

В акті зазначено, що відповідно до отриманої постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС Мазуркевича В.А. від 02.04.2012 року, винесено в рамках кримінальної справи №69-0146, яку порушено відносно директора ТОВ «Союз КДС» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 ККУ та відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_5, фізичних осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 206, ч.3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством встановлено, що протягом 2009-2012 року на території України діяла група осіб, яка згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організовувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань , які підлягають сплаті до бюджету, заволодіння бюджетними коштами.

Відповідно до висновку, наданого УПМ ДПС в АР Крим встановлено ознаки фіктивності, передбачені ст. 55-1 Господарського кодексу України, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками. Вказані факти свідчать про укладання договорів без мети настання реальних наслідків.

Проведеним аналізом встановлено, що сумнівний податковий кредит, отриманий ПП «Габарит Груп», БВП «Строитель-Плюс», ПП «Сіті Буд» від контрагентів - постачальників фактично не було використано у власній господарській діяльності, а було спрямовано на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання. Враховуючи дані факти, податкова вигода сформована від сумнівних постачальників підлягає коригуванню по ланцюгу постачання до реальних «вигодонадувачів».

Таким чином, встановлені у висновках акту перевірки №672/1702/НОМЕР_1 від 10.09.2012 року порушення позивачем вимог Податкового кодексу України визначено фактично за наявності порушеної кримінальної справи №69-0146 та актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

В акті перевірки йдеться посилання на здійснення поставки товарів між позивачем та контрагентами - ПП «Габарит-Груп», ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель-Плюс», що встановлено на підставі первинних документів.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 243/12 від 15.02.2013 року, даними бухгалтерського та податкового обліку Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів, робіт та послуг за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року у ПП «Габарит-Груп», ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 5128696,61 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 854782,74 грн.; фактичне постачання ТМЦ та виконання підрядних робіт (надання послуг) ПП «Габарит-Груп», ПП «Сіті Буд», БВП «Строитель-Плюс» за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в загальній суму 5128696,61 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 854782,77 грн.; висновками бухгалтерського та податкового обліку Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 висновки акту перевірки Сакської ОДПІ АР Крим ДПС від 10.09.2012 року щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на суму 706397,59 грн. за рахунок завищення валових витрат згідно документів, отриманих від підприємств з ознаками фіктивності на загальну суму 4155174,02 грн., у тому числі від ПП «Габарит-Груп» на суму 328419,41 грн., від ПП «Сіті Буд» на суму 1952153,52 грн., від БВП «Строитель-Плюс» на суму 1874601,09 грн. не підтверджуються.

Пунктом 187.1. ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, здійснення фінансово-господарських операцій за перевіряємий період позивачем з вищенаведеними контрагентами підтверджується укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами договорами, виписаними на їх виконання податковими накладними, видатковими накладними, актами.

Так, за перевіряємий період позивачем укладено з вищенаведеними контрагентами наступні договори.

Договір купівлі - продажу №15, укладений між ПП «Габарит-Груп» та позивачем від 01.04.2011 року, на виконання умов якого ПП «Габарит-Груп» на адресу позивача виписано: податкові накладні: №12 від 27.04.2011 року на загальну суму 88695,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 14782,53 грн.; №14 від 29.04.2011 року на загальну суму 176820,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 29470,00 грн.; №6 від 06.07.2011 року на загальну суму 55411,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9235,20 грн.; №8 від 12.07.2011 року на загальну суму 50891,42 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8481,90 грн.; №16 від 28.07.2011 року на загальну суму 64521,55 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 10753,59 грн.; №14 від 22.09.2011 року на загальну суму 99000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 16500,00 грн. та видаткові накладні: №91 від 26.04.2011 року на загальну суму 88695,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 14782,53 грн.; №94/1 від 30.04.2011 року на загальну суму 123144,60 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 20524,10 грн.; №94/2 від 30.04.2011 року на загальну суму 53675,40 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8945,90 грн.; №140 від 06.07.2011 року на загальну суму 55411,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9235,20 грн.; №147 від 12.07.2011 року на загальну суму 50891,42 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8481,90 грн.; №162 від 28.07.2011 року на загальну суму 64521,55 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 10753,59 грн.; №230 від 22.09.2011 року на загальну суму 99000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 16500,00 грн.

Договір надання послуг, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» від 01.06.2011 року№791, на виконання якого на адресу позивача виписано: податкові накладні: №117 від 11.07.2011 року на суму 28050,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 4675,00 грн., №323 від 25.07.2011 року на суму 48620,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 8103,33 грн.; №322 від 25.08.2011 року на суму 33575,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 5595,83 грн.; №275 від 22.09.2011 року на суму 72930,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 12155,00 грн.; №286 від 20.12.2011 року на суму 14960,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 2493,33 грн.; складено акти прийомки наданих робіт: від 11.07.2011 року на суму 28050,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 4675,00 грн.; від 29.07.2011 року на суму 48620,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8103,33 грн.; від 31.08.2011 року на суму 47005,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 7834,16 грн.; від 30.09.2011 року на суму 72930,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 12155,00 грн.; від 20.12.2011 року на суму 14960,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 2493,33 грн.

Договір оренди обладнання, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс» від 03.05.2011 року №878, на виконання якого на адресу позивача виписано: податкові накладні: №388 від 28.07.2011 року на суму 58200,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 9700,00 грн., №387 від 28.07.2011 року на суму 116400,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 19400,00 грн., №419 від 30.08.2011 року на суму 58200,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 9700,00 грн., №273 від 22.09.2011 року на суму 58200,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 9700,00 грн., №284 від 20.12.2011 року на суму 58200,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 9700,00 грн., складено акт прийомки - передачі в оренду обладнання від 03.05.2011 року та акти прийомки наданих робіт: від 28.07.2011 року на суму 58200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9700,00 грн., від 28.07.2011 року на суму 116400,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 19400,00 грн., від 30.08.2011 року на суму 58200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9700,00 грн., від 22.09.2011 року на суму 58200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9700,00 грн., від 20.12.2011 року на суму 58200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9700,00 грн.

Договір надання послуг №614 від 04.04.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», на виконання якого на адресу позивача виписано: податкові накладні: № 435 від 30.05.2011 року на суму 75636,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 12606,00 грн., № 434 від 30.05.2011 року на суму 76428,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 12738,00 грн., № 385 від 29.06.2011 року на суму 56628,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9438,00 грн., № 119 від 11.07.2011 року на суму 56628,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9438,00 грн., № 420 від 30.08.2011 року на суму 56628,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9438,00 грн., складено акти прийомки наданих робіт: від 10.05.2011 року на суму 75636,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 12606,00 грн., від 30.05.2011 року на суму 12738,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 76428,00 грн., від 29.06.2011 року на суму 56628,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9438,00 грн., від 29.07.2011 року на суму 56628,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9438,00 грн., від 30.08.2011 року на суму 56628,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9438,00 грн.

Договір надання послуг №532 від 04.04.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», на виконання якого БВП «Строитель-Плюс» складено акти прийомки наданих робіт: від 28.04.2011 року на суму 79200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 13200,00 грн., від 30.05.2011 року на суму 90035,71 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 15005,95 грн., від 29.06.2011 року на суму 59606,98 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9934,50 грн., від 29.07.2011 року на суму 59608,12 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9934,69 грн., від 30.08.2011 року на суму 59399,70 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 9899,95 грн., від 30.09.2011 року на суму 60858,64 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 10143,11 грн., від 20.12.2011 року на суму 36681,92 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 6113,65 грн. та виписано податкові накладні: № 498 від 29.04.2011 року на суму 79200,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 13200,00 грн., № 436 від 30.05.2011 року на суму 90035,71 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 15005,95 грн., № 386 від 29.06.2011 року на суму 59606,98 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9934,50 грн., № 322 від 25.07.2011 року на суму 59608,12 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9934,69 грн., № 418 від 30.08.2011 року на суму 59399,70 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 9899,95 грн., № 274 від 22.09.2011 року на суму 60858,64 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 10143,11 грн., № 285 від 20.12.2011 року на суму 36681,92 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 6113,65 грн.

Договір надання послуг №531 від 04.04.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», на виконання якого БВП «Строитель-Плюс» складено акти прийомки наданих робіт: від 28.04.2011 року на суму 43200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 7200,00 грн., від 30.05.2011 року на суму 51840,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8640,00 грн., від 29.06.2011 року на суму 38610,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 6435,00 грн., від 29.07.2011 року на суму 38610,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 6435,00 грн., від 30.08.2011 року на суму 39420,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 6570,00 грн. та виписано податкові накладні: №497 від 29.04.2011 року на суму 43200,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 7200,00 грн., №437 від 30.05.2011 року на суму 51840,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 8640,00 грн., №384 від 29.06.2011 року на суму 38610,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 6435,00 грн., №118 від 11.07.2011 року на суму 38610,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 6435,00 грн., №421 від 30.08.2011 року на суму 39420,00 грн., з визначенням ПДВ в розмірі 6570,00 грн.

Договір надання послуг №8/421 від 11.04.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ БВП «Строитель-Плюс», на виконання якого БВП «Строитель-Плюс» складено акти прийомки наданих робіт: від 26.04.2011 року на суму 264305,04 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 44050,84 грн., від 05.08.2011 року на суму 183423,72 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 30570,62 грн., від 08.08.2011 року на суму 114916,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 19152,67 грн., від 09.08.2011 року на суму 147092,48 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 24515,41 грн. та виписано податкові накладні: від 26.04.2011 року на суму 264305,04 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 44050,84 грн., від 05.08.2011 року на суму 183423,72 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 30570,62 грн., від 08.08.2011 року на суму 114916,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 19152,67 грн., від 09.08.2011 року на суму 147092,48 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 24515,41 грн.

Договір купівлі - продажу товару №522 від 01.11.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого на адресу позивача виписано: податкові накладні: № 23 від 08.11.2011 року на суму 74760,93 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 12460,16 грн., № 29 від 10.11.2011 року на суму 12678,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 2113,00 грн. та видаткові накладні: № 473 від 08.11.2011 року на суму 74760,93 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 12460,16 грн., № 472 від 10.11.2011 року на суму 12678,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 2113,00 грн.

Договір надання послуг №13/264 від 01.07.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого ПП «Сіті Буд» складено акти прийомки наданих робіт: від 28.07.2011 року на суму 287490,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 47915,00 грн., від 28.08.2011 року на суму 74750,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 12458,33 грн. та податкові накладні: №69 від 28.07.2011 року на суму 287490,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 47915,00 грн., №63 від 28.08.2011 року на суму 74750,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 12458,33 грн.

Договір надання послуг №12/263 від 01.07.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого ПП «Сіті Буд» складено акт прийомки наданих робіт: від 28.07.2011 року на суму 80550,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 13425,00 грн. та податкову накладну №68 від 28.07.2011 року на суму 80550,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 13425,00 грн.

Договір надання послуг №12/262 від 01.07.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого ПП «Сіті Буд» складено акт прийомки наданих робіт: від 28.07.2011 року на суму 100003,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 16667,20 грн.; від 28.08.2011 року на суму 181250,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 30208,33 грн. та податкові накладні: №67 від 28.07.2011 року на суму 100003,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 16667,20 грн.;№62 від 28.08.2011 року на суму 181250,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 30208,33 грн.

Договір надання послуг №18/344 від 02.06.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого ПП «Сіті Буд» складено акт прийомки наданих робіт: від 03.08.2011 року на суму 137592,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 22932,00 грн.; від 31.08.2011 року на суму 187336,80 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 31222,80 грн.; від 30.09.2011 року на суму 183456,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 30576,00 грн.; від 28.10.2011 року на суму 64474,20 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 10745,70 грн.; від 30.11.2011 року на суму 100018,80 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 16669,80 грн. та податкові накладні: № 8 від 03.08.2011 року на суму 137592,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 22932,00 грн., № 95 від 31.08.2011 року на суму 187336,80 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 31222,80 грн., № 51 від 22.09.2011 року на суму 183456,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 30576,00 грн., № 100 від 28.10.2011 року на суму 64474,20 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 10745,70 грн., № 99 від 28.10.2011 року на суму 100000,00 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 16666,67 грн., № 141 від 30.11.2011 року на суму 18,80 грн., з урахуванням ПДВ в розмірі 3,13 грн.

Договір надання послуг №10/230 від 01.06.2011 року, укладений між позивачем та ПП «Сіті Буд», на виконання якого ПП «Сіті Буд» складено акт прийомки наданих робіт: від 25.07.2011 року на суму 165624,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 27604,00 грн.; від 29.08.2011 року на суму 202206,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33701,00 грн.; від 29.09.2011 року на суму 2411200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 40200,00 грн.; від 30.11.2011 року на суму 200196,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33366,00 грн. та податкові накладні: №65 від 25.07.2011 року на суму 202206,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33701,00 грн.; №75 від 30.08.2011 року на суму 241200,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 40200,00 грн.; №102 від 28.10.2011 року на суму 50250,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 8375,00 грн.; №101 від 28.10.2011 року на суму 200000,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 33333,33 грн.; №140 від 30.11.2011 року на суму 196,00 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 32,67 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, у тому числі ПДВ в ціні товару.

Крім того, судова колегія зауважує, що стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладеного правочину, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених відповідачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності ДПІ не наведено.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 19.03.13 у справі № 2а-10456/12/0170/20 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М.) від 19.03.13 у справі № 2а-10456/12/0170/20 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян