Постанова № 33409711, 27.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11321/12/0170/19

27.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 21.12.12 у справі № 2а-11321/12/0170/19

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Приватного підприємства "Скаймір" (просп. Перемоги, 54, кв. 116, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

про стягнення шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку з рахунків платника податків в банках,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 20.12.2012р.) до Приватного підприємства "Скаймір", в якому просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість всього у сумі 302657,08 грн. шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку з рахунків платника податків в банках, а саме: Крим. РУПАТ КБ «Приватбанк», МФО 384436, р/р № 26000060125817 (укр. грн.), р/р № 26052054909440 (укр. грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 року, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби до Приватного підприємства "Скаймір" про стягнення шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку з рахунків платника податків в банках - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2012 року, та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.08.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів та судом першої інстанції встановлено, що згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих ПП "Скаймір" до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, відповідачем самостійно визначено до сплати суму податку, а саме: у декларації за березень 2012 року, відповідач самостійно задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 1437,00 грн. (а.с. 17-18); за уточнюючим розрахунком з ПДВ за травень 2012 року відповідачем задеклароване зобов'язання по сплаті 73715,00 грн. та сума штрафу 3686,00 грн. (а.с. 19-20); у декларації з ПДВ за квітень 2012 року - 80889,00 грн. (а.с. 21-22); за уточнюючим розрахунком за липень 2012 року відповідачем задекларовано до сплати ПДВ у сумі 3686,00 грн. (а.с. 23-24).

Також ДПІ у м. Сімферополі було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП "Скаймір" з питань перевірки взаємовідносин з ДП "Маркет-Плазо" за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 1761/23-4/35941754 від 17.02.2012 року (а.с. 29-31). Відповідно до висновків цього акту, перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого донараховано податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 112832,00 грн.

На підставі висновків акту ДПІ у м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення рішення № 0015962301 від 16.03.2012 року на суму основного платежу з ПДВ 112832,00 грн. та на суму штрафних санкцій у розмірі 28208 грн. (а.с. 27), яке було отримано уповноваженою особою відповідача 02.04.2012 року (а.с. 28).

Згідно з довідкою про суму податкового боргу, відповідачу нарахована пеня за невчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 439,63 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно висновків суду першої інстанції у задоволені позову відмовлено у зв'язку із тим, що відповідного рішення податкового органу про застосування арешту майна платника податків суду не надано, а реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків в день прийняття відповідного рішення керівника органу державної податкової служби про застосування арешту майна платника податку. Також, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивачем не належні заходи щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з урахуванням наступного.

Підставами для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування.

Так, Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків. Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 статті 94 Податкового кодексу України). Судова колегія звертає увагу, що у цьому разі жодного рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Судова колегія зазначає, що аналогічна правова позиція викладена у інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року за № 149/11/13-11, інформаційний лист від 29.04.2013 № 642/12/13-13.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з метою виявлення активів платника податків були направлені запити до Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Сімферополя, Сімферопольського та Бахчисарайського районів при Управлінні ДАІ Головного управління МВС України в АР Крим та до Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації».

За ПП «Скаймір» автотранспорт не зареєстрований (а.с.15) та право власності на об'єкти нерухомого майна в м. Сімферополі за ПП «Скаймір» також не зареєстровано (а.с.16).

Як зазначив суд першої інстанції зазначені відповіді ним до уваги не приймаються, оскільки право власності на майно, за змістом статті 334 ЦК України може виникати без його державної реєстрації.

З таким висновком суду судова колегія також не погоджується з урахуванням наступного.

Особливість режиму нерухомого майна визначається тим, що права на нього та правочини щодо нього підлягають державній реєстрації. Важливість визначення моменту переходу права власності на нерухомі речі, пояснюється тим, що саме з моменту державної реєстрації пов'язаний перехід до набувача відповідного об'єкта правочинів, що складають зміст суб'єктивного права власності, - права володіння, права користування та права розпорядження. У зв'язку з цим, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ст.ст. 334, 182 ЦК України).

Згідно зі статтею 34 Закону України від 30.06.93 р. №3353-XII "Про дорожній рух" призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски підлягають державній реєстрації та обліку. Державну реєстрацію й облік здійснюють органи Державтоінспекції МВС України у порядку, визначеному Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою КМУ від 07.09.98 р. №1388 (далі - Правила).

таким чином, судова колегія вважає, що належними та допустимими засобами позивачем підтверджено відсутність майна позивача, за рахунок якого може бути погашений податковий борг.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 СТ. 95 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

02.02.2011 року позивачем на адресу ПП "Скаймір" було направлено податкову вимогу № 378, яка була повернути відправнику у зв'язку з закінченням терміну зберігання, а отже вважається врученою відповідачу (а.с. 33).

Таким чином, податковий орган, у межах наданих повноважень звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податку, підтвердив та обґрунтував висновки щодо відсутності у платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Така недостатність підтверджена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, за встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та матеріали справи дають підставу колегії судів для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, та невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 195, 196, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 21.12.12 у справі № 2а-11321/12/0170/19 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 21.12.12 у справі № 2а-11321/12/0170/19 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Скаймір" податкову заборгованість з податку на додану вартість всього у сумі 302657,08 грн. шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку з рахунків платника податків в банках, а саме: Крим. РУПАТ КБ «Приватбанк», МФО 384436, р/р № 26000060125817 (укр. грн.), р/р № 26052054909440 (укр. грн.).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян