Ухвала суду № 33409626, 27.08.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/239/13-а

27.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 26.03.13 у справі № 801/239/13-а

за позовом Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії (вул. Курортна, 38, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул.Кримська, 82-В, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.03.2013 року позовні вимоги Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 № 0000662203.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 №0000672203.

Стягнуто на користь Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії судовий збір у розмірі 690,70 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 27.08.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу від 16.11.2012 №1137, виданого Феодосійською ОДПІ, статті 79 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії з питань правових відносин з ТОВ "Аір-Бласт" за період з 01.06.2012 по 31.07.2012.

За результатами перевірки складений акт від 23.11.2012 №1857/22-03/4605409, в якому зафіксоване порушення Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії:

- ст. 1, пункту 2 статті 3, статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 198.2. 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та занижено ПДВ до сплати у бюджет на загальну суму 21903,00 грн., у тому числі: у червні 2012 року у сумі 10905,00 грн.; у липні 2012 року у сумі 10998,00 грн..

- п. 5.1 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 158825,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 47799,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 111026,00 грн., внаслідок чого, занижено позивачем до сплати у бюджет податок на прибуток підприємств на загальну суму 33353,00 грн., у тому числі: 2 квартал 2012 року у сумі 10038,00 грн.; 3 квартал 2012 року у сумі 23315,00 грн.

- перевіркою Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Аір-Бласт" за період з 01.06.2012 по 31.07.2012 з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків.

На підставі акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 12.12.2012 № 0000662203 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 27378,75 грн., у тому числі 21903,00 грн. за основним платежем та 5475,75 грн. за штрафними санкціями;

- від 12.12.2012 №0000672203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну сумі 41691,25 грн., у тому числі 33353,00 грн. за основним платежем та 8338,25 грн. за штрафними санкціями.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіряючи відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Рішенням Феодосійського виконавчого комітету Навчально-спортивну базу "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії зареєстровано 29.11.1994, переєстровано рішенням Феодосійського виконавчого комітету від 01.10.1999 №2594-р, проведено держану реєстрацію змін до статуту 18.10.2007, номер запису 11451050002000057.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію:98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Курортна, 38.

В період з 01.06.2012 по 31.07.2012 Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії мало господарським стосунки з ТОВ "Аір-Бласт".

Навчально-спортивною базою "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії (замовник) та ТОВ "Аір-Бласт" (постачальник) укладений договір поставки №70 від 02.06.2012 відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар-продукти харчування (м'ясо яловичина, свинина на кістці). а покупець прийняти його і оплатити. Кількість, асортимент і якість вказані в специфікації (додаток № 1 до договору поставки), яка є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікація передбачає, що поставляється м'ясо яловичина на кістці на загальну суму 79500,00 грн., свинина на кістці на загальну суму 53000,00 грн..

Від контрагента ТОВ "Аір-Бласт" замовником -Навчально-спортивною базою "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії були отримані податкові накладні за поставку м'яса: податкова накладна від 05.07.2012 №50 на суму з ПДВ 14628,00грн.; податкова накладна від 12.07.2012 №120 на суму з ПДВ 14734,00 грн.; податкова накладна від 17.07.2012 №170 на суму з ПДВ 10600,00 грн.; податкова накладна від 21.07.2012 №210 на суму з ПДВ 12349,00 грн.; податкова накладна від 25.07.2012 №251 на суму з ПДВ 13674,00 грн.; податкова накладна від 02.06.2012 №20 на суму з ПДВ 9328,00 грн.; податкова накладна від 07.06.2012 №70 на суму з ПДВ 11766,00 грн.; податкова накладна від 11.06.2012 №110 на суму з ПДВ 8003,00 грн.; податкова накладна від 15.06.2012 №150 на суму з ПДВ 5300,00 грн.; податкова накладна від 19.06.2012 №190 на суму з ПДВ 7552,50 грн.; податкова накладна від 23.06.2012 №231 на суму з ПДВ 12137,00 грн.; податкова накладна від 29.06.2012 №291 на суму з ПДВ 11342,00 грн..

Відповідно до умов вказаного договору замовник проводить 100% передоплату за товар протягом певного часу з моменту укладення договору, а саме: рахунок №1-5 від 005.07.2012 на суму 14628,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 276 кг.); рахунок №1-12 від 12.07.2012 на суму 14734,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 278 кг.); рахунок №1-17 від 17.07.2012 на суму 10600,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 200 кг.); рахунок №1-21 від 21.07.2012 на суму 12349,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 233кг.); рахунок №1-25 від 25.07.2012 на суму 13674,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 258кг.); рахунок №2-1 від 02.06.2012 на суму 9328,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 176 кг.); рахунок №1-7 від 07.06.2012 на суму 11766,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 222кг.); рахунок №1-11 від 11.06.2012 на суму 8003,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 151кг); рахунок №1-15 від 15.06.2012 на суму 5300,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 100 кг.); рахунок №1-19 від 19.06.2012 на суму 7552,50 грн. (м'ясо яловичина, кількість 142,5 кг.); рахунок №1-23 від 23.06.2012 на суму 12137,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 229кг.); рахунок №1-29 від 29.06.2012 на суму 11342,00 грн. (м'ясо яловичина, кількість 214 кг.).

У зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради від 09.06.2010 №124 видано дозвіл Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії на право розміщення об'єкту сфери обслуговування, торгівлі, послуг і ведення діяльності на території м. Феодосії, а саме закусочної ( АР Крим, м. Феодосія, вул. Курортна 38).

Відповідно до сертифікату відповідності серії ВВ (№UA9.019.03805-11) термін дії з 07.12.2011 до 07.12.2012, продукція- харчування закусочної.

Відповідно до сертифікату відповідності ВВ (№UA9.019.03804-11) термін дії з 07.12.2011 до 07.12.2012, продукція- послуги харчування кафе.

Орган сертифікації продукції та послуг Державного підприємства "Кримський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" надав позивачу ліцензію на право застосування сертифікатів відповідності, зареєстрованих в Реєстрі Системи сертифікації УкрСЕПРО за №UA9.019.03804-11, UA9.019.03805-11), що підтверджується ліцензійною угодою від 07.12.2011 №507/30.

Відповідно до технічних паспортів, то у власності позивача знаходиться:

-кафе литер В за адресою, АР Крим, м. Феодосія, пр. Леніна, буд. 12 (загальна площа 927,2 кв.м.);

-Навчально-спортивна база "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії литер А за адресою, АР Крим, м. Феодосія, пр. Леніна 12 (загальна площа 1452,8 кв.м.).

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме ТОВ «Аір-Бласт» анульоване 09.10.2012 (причина анулювання - лiквiдацiя за власним бажанням).

Отримання товарно-матеріальних цінностей позивачем підтверджується копією журналу про реєстрацію довіреностей, де за 02.06.2012, 16.06.2012, 02.07.2012, 17.07.2012 наявний запис про видання довіреності №29,34, 40, 44 на отримання товару від ТОВ "Аір-Бласт".

На підставі наведеного суд робить висновок про наявність належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку в позивача, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі, про що свідчить:платіжне доручення від 06.07.2012 №351 на суму 6000,00 грн. (по рах. №1-23 від 23.06.2012);платіжне доручення від 04.07.2012 №333 на суму 8689,50 грн. (по рах. №1-19 від 19.06.2012);платіжне доручення від 11.07.2012 №361 на суму 5000,00 грн. (по рах. №1-23 від 23.06.2012);платіжне доручення від 12.07.2012 №370 на суму 20970,00 грн. (по рах. №1-5 від 05.07.2012);платіжне доручення від 16.07.2012 №386 на суму 10000,00 грн. (по рах.№1-12 від 12.07.2012);платіжне доручення від 13.07.2012 №379 на суму 9734,00 грн. (по рах. №1-12 від 12.07.2012);платіжне доручення від 24.07.2012 №416 на суму 7349,00 грн. (по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 20.07.2012 №403 на суму 10600,00 грн. (по рах. №1-17 від 17.07.2012);платіжне доручення від 25.07.2012 №417 на суму 2000,00 грн. ( по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 26.07.2012 №423 на суму 3000,00 грн. ( по рах. №1-21 від 21.07.2012);платіжне доручення від 30.07.2012 №435 на суму 13674,00 грн. (по рах. №1-25 від 25.07.2012).

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів (абз.1 п. 85.9); такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз.2 п. 85.9); у разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз.3 п. 85.9).

Отже, контролюючий орган не може проводити перевірку діяльності платника податків з питання правильності та достовірності справляння податкових зобов'язань без вивчення первинних документів, включених таким платником до податкового обліку.

Однак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Товариством незаконної податкової вигоди, правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Також встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Єдиною підставою за якою відповідач не визнає правомірність формування платником податків Навчально-спортивної бази "Динамо" фізкультурно-спортивного товариства "Динамо" України в м. Феодосії податкового кредиту та валових витрат за операціями з ТОВ "Аір-Бласт" є матеріали перевірок ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська:

-акт перевірки від 07.09.2012 №1319/22-517/37620442 про результати зустрічної звірки ТОВ "Аір-Бласт" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за червень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку;

-акт перевірки від 24.09.2012 №1407/22-517/37620442 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аір-Бласт" щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за липень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Отже, з вказаних норм вбачається, що проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Поряд з цим акт перевірки не містить інформації про суб'єктів господарювання, з якими мав взаємовідносини позивач, а також інформації про те, на встановлення реальності яких операцій проведена звірка.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

В порушення вказаного порядку замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Крім того, висновок про фіктивність діяльності контрагентів позивача може бути зроблений тільки при з'ясуванні всіх обставин діяльності ТОВ"Аір-Бласт", які мають досліджуватися з дотриманням вимог та за наявності підстав, визначених статті 78 Податкового кодексу України, за правилами проведення позапланових виїзних перевірок, з вивченням та оцінкою всіх первинних документів підприємства, а сама перевірка повинна проводитись у тому числі на підставі наказу керівника ДПІ та направлення на перевірку.

На підставі наведеного, акти перевірки від 07.09.2012 №1319/22-517/37620442 та від 24.09.2012 №1407/22-517/37620442 не є належними доказами на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ТОВ "Аір-Бласт".

До матеріалів справи Феодосійська ОДПІ не надала рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Реальне настання правових наслідків за визначеними Феодосійською ОДПІ правочинами підтверджені і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. Так, контрагент позивача виконав повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містіть таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містіть посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, сформування податкового зобов'язання у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (або контрагентами контрагентів позивача), в тому числі - несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, про що вказано у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства в розумінні ст. 9 Конституції України.

Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477 мають в Україні значення джерела права.

Зокрема, у рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна, є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку неправомірних дій іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Так, п. 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знаходить своє продовження у праві Європейського союзу, зокрема у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17.05.1977р. щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (далі - Шоста Директива).

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" від 18.03.2004 р. № 1629 визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать праву Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а відповідно його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви.

Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії, а саме: "Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1).4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати.

Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту недійсності попередньої або наступної операції у низці поставок, в яку входять ці операції, через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, порушення вимог чинного податкового законодавства будь-яким суб'єктом господарювання по ланцюгу постачання при здійсненні господарських операцій не повинно тягти за собою відповідальність іншого учасника господарських взаємовідносин. Тобто один суб'єкт господарювання не відповідає за дії (бездіяльність) іншого у разі порушення останнім норм відповідного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які знаходяться у матеріалах справи, та не може ґрунтуватися припущеннями, крім цього, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладеного правочину, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених відповідачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності ДПІ не наведено.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 12.12.2012 № 0000662203 та №0000672203 є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 26.03.13 у справі № 801/239/13-а- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 26.03.13 у справі № 801/239/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян