Постанова № 33406587, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 5016/2486/2012(4/82)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі господарського суду№5016/2486/2012(4/82) Миколаївської області за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця" до державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Миконт" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - стягнення 59 655,20грн. 04.09.2013 - Гамарц О.С. дов. № 29 від 02.01.2013 Кривенко Ю.В. дов. № 09/34 від 02.09.2013 Абдулін О.М. дов. № 3 від 17.06.2013 Цимбаліст С.І. -прот.№3 від 31.12.2008 В судовому засіданні 04.09.2013 було оголошено перерву до 11.09.2013 для прийняття резолютивної частини постанови в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до державного підприємства "Миколаївський морський торгівельний порт" про стягнення 59655,20 грн. плати за зберігання вантажів в подвійному розмірі у травні 2012 року по накопичувальній картці № 24050861, підписаній відповідачем із застереженнями про незгоду з нарахуваннями.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2012 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ТОВ "Міконт", який є вантажоодержувачем спірних нафтопродуктів.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.01.2013 (суддя Дубова Т.М.), залишеним без змін Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 (головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.) відмовлено у задоволенні позову ДП "Одеська залізниця" до ДП "Миколаївський морський торговельний порт" за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Миконт" про стягнення заборгованості у сумі 59655,20 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, невірну оцінку доказам по справі, невірне застосування ст.36 Статуту залізниць України.

У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство"Миколаївський морський торгівельний порт" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення.

Третя особа ТОВ "Міконт" відзив на касаційну скаргу не надало.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників позивача та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 22.03.2006 між державним підприємством "Одеська залізниця" та ДП "Миколаївський морський торговельний порт" укладено договір № 5603-34/1-р про обробку вагонів з вантажами, відповідно до якого залізниця здає/приймає вагони з експортними, транзитними, імпортними вантажами, а порт приймає/здає вагони з експортними, транзитними, імпортними вантажами, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також вагони з господарськими вантажами для порту або для його контрагентів. Порт надає залізниці перелік контрагентів, коди вантажоодержувачів і експедиторів, з якими він має договори. У розумінні цього договору контрагент порту - це вантажовласник або експедитор.

Згідно з п. 7.1 договору, плата за користування вагонами нараховується за час з моменту їхньої передачі порту до моменту прийому залізницею від порту.

Відповідно до п. 7.4 договору порт за користування вагонами і контейнерами сплачує залізниці плату згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, за подачу і забирання вагонів з (на) передавальних колій, на маневрову роботу, зберігання вантажів у вагонах, послуги і роботи, замовлені портом, порт сплачує збір згідно з Тарифним керівництвом № 1 з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

Пунктом 7.7 договору встановлено, що розрахунок між залізницею і портом за усіма видами платежів проводиться через Технологічний центр по обробці перевізних документів (ТехПД) залізниці централізовано на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги, на умовах попередньої оплати.

В свою чергу між ДП "Миколаївський морський торговельний порт" та ТОВ "Миконт" укладено договір № 79-Р від 23.04.2009, відповідно до якого порт зобов'язується надавати клієнту послуги з подачі/збирання вагонів-цистерн з нафтопродуктами, які надходять на адресу клієнта та за наявності можливості надавати інші послуги згідно письмових заявок клієнта, клієнт зобов'язується прийняти та оплачувати надані послуги згідно умов цього договору. Тобто в розумінні цього договору ТОВ "Міконт" є контрагентом порту.

Згідно договору № 79-Р від 23.04.2009 клієнт (контрагент) оплачує порту наступні послуги порту: за користування вагонами - за фактичними витратами порту згідно відомостей залізниці; за зберігання вантажів у вагонах, які не подані під вивантаження з вини клієнта - згідно збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, Тарифного керівництва № 1 на підставі актів загальної форми та накопичувальних карток залізниці.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2012 року певна кількість вагонів, що надійшли в порт на адресу ТОВ "Миконт", простоювала на коліях станції Миколаїв-Вантажний через відмову вантажовласника у прийомі вагонів на під'їзній колії, з приводу чого було складено акти загальної форми на початок затримки, якими визначено, що відповідальність за зберігання вантажів у вагонах покладається на ДП "Миколаївський морський торговельний порт".

14.05.2012 наказом залізниці № М-38/1123 у зв'язку з ускладненнями в роботі станції, пов'язаними з несвоєчасним розвантаженням вагонів, що прибули на адресу ТОВ "Миконт", розмір збору за зберігання вантажу збільшено до двократного розміру відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України та засвідчено актами загальної форми.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до відомості № 23059473 плати за користування вагонами та наказу № М-38/1123 від 14.05.2012 залізницею складено накопичувальна картка № 24050860 від 24.05.2012 на суму 1997,60, з яких 1173,40 грн. збір за зберігання вантажу у вагонах, а 824,20 грн. плата за користування вагонами, і накопичувальна картка № 24050861 від 25.05.2012 на суму 204503,10 грн., де 58662,30 грн. - плата за користування вагонами, а 145840,80 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах.

При цьому, накопичувальна картка за № 24050861 вже на суму 202285,00 грн. виставлена ДП "Миколаївський морський торговельний порт" лише 06.09.2012, яка не підписана представником ДП "Миколаївський морський торговельний порт" з внесенням зауваження про те, що підстави для нарахування двократного розміру збору за зберігання вантажу у вагонах, що надійшли на адресу ТОВ "Миконт" відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України відсутні, визнано суму у розмірі 142629,80 грн. (плата за користування вагонами та однократний збір за зберігання вантажу у вагонах).

17.09.2013р. ДП "Одеська залізниця" складено накопичувальну картку №27081351 на узгоджену суму 142629,80 грн., згідно якої плата за користування вагонами склала 58662,30 грн., а збір за зберігання вантажу 83967,50 грн.

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків перевезення вантажів, накопичувальна картка № 27081351 від 17.09.2012 була підписана працівником станції і порту та передана ДП "Одеська залізниця" відповідно до вимог п. 7.7 договору до Технологічного центру по обробці перевізних документів (ТехПД) залізниці. Залізниця списала погоджену портом суму 142629,80 грн., вказану в накопичувальній картці № 27081351 від 17.09.2012 в повному обсязі, що підтверджується особистим рахунком порту за вересень 2012 року.

Таким чином, "Одеська залізниця" звернулася з позовом до господарського суду Миколаївської області щодо сплати різниці вартості наданих послуг по зберіганню вантажів у вагонах по накопичувальним карткам № 27081351 від 17.09.2012 та № 24050861 від 06.09.2012 з посиланням на те, що залізницею правомірно нараховано збір у двократному розмірі за зберігання вантажу у вагонах, враховуючи ст.36 Статуту залізниць України.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій встановили, що у травні 2012року на станцію Миколаїв - вантажний Одеської залізниці прибули вагони на адресу ТОВ "Миконт", які простоювали на коліях станції Миколаїв-Вантажний через відмову вантажовласника у прийомі вагонів на під'їзну колію.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

14.05.2012 першим заступником начальника залізниці видано наказ № М-38/1123, яким збір за зберігання вантажу у вагонах збільшено до двократного розміру у зв'язку з ускладненнями в роботі станції, пов'язаними з несвоєчасним розвантаженням вагонів.

Судами попередніх інстанцій цей наказ визнано таким, що не є належним доказом для нарахування ДП "Миколаївський морський торговельний порт" двократного розміру збору за зберігання вантажу у вагонах.

Щодо накопичувальних карток на оплату збору за зберігання вантажів судами попередніх інстанцій встановлено, що накопичувальна картка №24050861 від 25.05.2012 складена залізницею на суму 204503,10 грн., де 58662,30 грн. - плата за користування вагонами, а 145840,80 грн. - збір за зберігання вантажу у вагонах, яка не була підписана представниками порту.

При цьому, накопичувальна картка за № 24050861 вже на суму 202285,00грн. виставлена ДП "Миколаївський морський торговельний порт" лише 06.09.2012, і також не підписана представником порту.

17.09.2013 ДП "Одеська залізниця" складено накопичувальну картку №27081351 на узгоджену суму 142629,80 грн., згідно якої плата за користування вагонами склала 58662,30 грн., а збір за зберігання вантажу 83967,50 грн., ця накопичувальна картка підписана залізницею та представником порту, залізниця списала погоджену суму 142629,80 грн., вказану в накопичувальній картці №27081351 від 17.09.2012.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що Миколаївський морський торговельний порт у повному обсязі сплатив Одеській залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу у вагонах за накопичувальною карткою № 27081351 від 17.09.2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Одеською залізницею ані в позові, ані в касаційній скарзі не зазначено, яким нормативно-правовим актом передбачено складання з однієї й тієї самої підстави три різні за змістом накопичувальні картки.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013р. у справі №5016/2486/2012(4/82) господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова