Постанова № 33405427, 05.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа№ 910/2055/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників:

від позивача: Міхо К.В. - представник;

від відповідача 1: Собкович В.В. - представник;

від відповідача 2: Яворський О.М. - представник; Згура В.П. - представник;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 16.04.2013 р.

у справі № 910/2055/13 (судя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА»

до Приватного підприємства «Іні. Нет», Приватного підприємства «Трест Київміськбуд-1»

третя особа: Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року у справі № 910/2055/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з»ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду фактичним матеріалам справи.

Апелянт просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10 укладений між ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" та ПП "Іні.Нет", з тих підстав, що цей договір укладений не власником майна яке було передано в оренду позивачу за договором від 01.04.2010р. №01.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що майно яке є предметом оренди має належати на праві власності Оболонській районній у місті Києві державній адміністрації оскільки за умовами договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва, відповідач-2 повинен побудувати за власні кошти, а також за кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб об'єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону "Оболонь" в цілому.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 910/2055/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА» було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2013.

В судове засідання представник третьої особи не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду даної справи учасники процесу були повідомлені своєчасно та належним чином.

Вислухавши думку представників позивача, відповідача 1 та 2, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів 1 та 2, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.

ТОВ «ТІСА» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10, укладеного між ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" та ПП "Іні.Нет".

01.04.2010 р. між ТОВ "ТІСА" та ПП "Іні.Нет" укладено договір № 01 оренди обладнання.

Відповідно до п. 1.1 договору ПП «Іні.Нет» надає, а ТОВ "ТІСА" приймає у строкове платне користування телефонне обладнання, яке належить відповідачу 1 на підставі договору № 27/01-10 купівлі-продажу від 27.01.2010 p., що є складовою частиною внутрішньо квартальної мережі телефонної каналізації, прокладеної в середині житлового кварталу, розташованому у 3-А мікрорайоні Оболонського району м. Києва, яка з'єднує випуски групи будинків та (або) будівель.

Пунктом 1.2 договору та додатком № 1 до договору визначено обладнання, що становить предмет договору (кабель телефонний, кабель станційний та рамки з розподільчими гніздами).

Позивачем зазначено, що відповідач-1 незаконно здає в оренду вказане вище обладнання та незаконно отримує орендну плату, оскільки договір № 27/01-10 від 27.01.2010 р. є недійсним.

За твердженням позивача, відповідач-2 не мав права продавати чи будь-яким іншим чином розпоряджатись внутрішньо квартальною мережею телефонної каналізації, що покладена всередині житлового кварталу, що розташовані у 3-А мікрорайоні Оболонського району м. Києва.

Позивачем зауважено, що будівництво 3-а мікрорайону житлового масиву "Оболонь" в м. Києві здійснювалось ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" (теперішня назва ПрАТ "Трест Київміськбуд-1") згідно з договором інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києва (із змінами та доповненнями), укладених між Оболонською РДА м. Києва та ПрАТ "Трест Київміськбуд-1" від 28.12.2000 р, від 14.01.2003 p.. від 29.08.2003 р.

Відповідно до вказаних договорів ПрАТ "Трест Київміськбуд-1" частково передано функції замовника будівництва об'єкту інвестування, і по завершенню будівництва та введення його в експлуатацію за виконання цих функцій Оболонська РДА м. Києва зобов'язалася передати ПрАТ "Трест Київміськбуд-1" частку квартир та прибудованих приміщень відповідно актів розподілу площ.

Відповідно до Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту інвестування на житлові будинки об'єкту інвестування, зовнішні дворові інженерні мережі, в тому числі мережі зв'язку, які забезпечують необхідну та нормальну експлуатацію об'єкту, мають бути прийняті міськими експлуатаційними організаціями.

На підставі Актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту будівництва Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією винесені розпорядження, відповідно до яких житлові будинки та інженерні мережі мають бути передані до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва.

Відповідно до додатків до розпоряджень Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, інженерні мережі мають бути прийняті до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва та передані на обслуговування та експлуатацію обслуговуючій організації, як це визначено Законом України "Про місцеве самоврядування". Київською міською державною адміністрацією також було надано дозвіл на прийняття вказаних об'єктів до комунальної власності.

Позивач вважає, що відповідач-2 у порушення вказаних договорів та розпоряджень Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації здійснив відчуження телекомунікаційної мережі на користь відповідача-1.

Крім того, за твердженням позивача, будівництво мікрорайону в тому числі і кабельні мережі було побудовано за рахунок коштів інвесторів будівництва, а не за власний рахунок відповідача-2.

Відповідно до листа Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.09.2012 р. дозвіл на передачу вказаних інженерних мереж у власність або експлуатацію не надавався.

Таким чином, на думку позивача, відповідач-1 володіє кабельними мережами всупереч вимогам Закону та отримує від цього прибуток. І тому договір купівлі-продажу № 27/01-10 від 27.01.2010 р. позивач вважає недійсним, оскільки він був укладений з порушенням норм законодавства України.

На основі вказаного договору був укладений договір оренди № 01 від 01.04.2010 р., за яким відповідач-1 незаконно отримує кошти від позивача, що є прямим порушенням законних прав позивача.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору, суть якої викладено у статті 627 Цивільного кодексу України та полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, юридичні особи - господарюючі суб'єкти самостійно визначають, які договори, з ким і коли укладати.

Колегія суддів підтримує суд першої інстанції стосовно того, що договір купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10 дійсний, оскільки він укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками сторін (керівниками) та містить усі істотні умови необхідні для договорів даного виду.

Стосовно відсутності нотаріального посвідчення договору, то слід зазначити, що даний тип договору не містять вимоги щодо обов'язковості нотаріального посвідчення.

Під час укладання даного договору купівлі-продажу відповідач-2, як продавець, був вільний у виборі покупця та у визначенні умов договору, керівник товариства діяв у межах наявних у нього повноважень і мав право укласти такий договір.

Істотні умови договору з моменту його укладення та по день подачі позивачем позову, у судах не оспорювались. Таким чином договір є дійсним.

Як свідчать матеріали справи ПАТ "Трест Київміськбуд-1" був забудовником-інвестором 3-а мікрорайону житлового масиву "Оболонь".

Відповідно до договорів від 28.12.2000р., від 14.01.2003р. та від 29.08.2003р., укладених між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією та ПАТ "Трест Київміськбуд-1", відповідач-2 зобов'язався за власні кошти та кошти залучених від юридичних та фізичних осіб збудувати об'єкти, визначені в додатках до договорів.

Відповілно до п. 4.1.3 договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києві від 29.08.2003р. передбачено, що ПАТ "Трест Київміськбуд-1" повинно побудувати за власні кошти, а також за кошти, залучені від юридичних та фізичних осіб збудувати об'єкти інженерної інфраструктури, необхідні для нормального функціонування 3-А мікрорайону "Оболонь" в цілому.

Слід зазначити, що по вказаним договорам ПАТ "Трест Київміськбуд-1" не зобов'язувалось передати до комунальної власності Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації майно, що передбачено договором купівлі-продажу.

Крім того, з відповіді Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.09.2012р. за №04-1170 вбачається, що будівництво (прокладка) кабельних мереж не передбачена договором "Про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери Мінського (Оболонського) району м. Києва.

Таким чином, кабельні мережі телефонії та внутрішньо квартальна кабельна каналізація до комунальної власності не повинна була передаватися та не передавалась.

Відповідачем - 2 доведено, що здійснюючи господарську діяльність ПАТ "Трест Київміськбуд-1" уклало ряд договорів з організаціями на прокладення телефонних мереж та телефонної каналізації. Розрахунки по даним договорам підтверджуються оборотно-сальдовими відомостями по рахункам відповідача-2.

Після 100% сплати робіт телефонні кабелі та колодязі були введені в експлуатацію на підставі актів, які додані до матеріалів справи. З даних актів вбачається, що замовником будівництва майна є ПАТ "Трест Київміськбуд-1".

Відповідно до Закону України, про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004р. №1952-ІУ з подальшими редакціями, що діяв на час укладення договорів підряду та введення в експлуатацію вказаних вище об'єктів, даний вид майна не підпадає під обов'язкову його державну реєстрацію в БТІ.

Згідно з ст. 85 ГК України Господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Тобто, відповідачем-2 надано достатньо доказів того, що вказане вище майно було збудовано підрядником за його замовленням, за його кошти, прийнято відповідачем-2 по відповідних актах та обліковувалось на його балансі.

Позивачем не надано суду жодного доказу, який би свідчив про те, що це майно належить на праві власності іншій особі.

Щодо посилання позивача на факт недійсності правочину у зв'язку з тим, що він вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) не приймається судом, так як для укладання даного договору купівлі-продажу відповідачу-2 не потрібна ліцензія.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

- договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема договір не спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- договір не спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу.

- майно, що передано за договором не було та не є викраденим.

Позивач не навів жодних доводів віднесення договору до правочинів, які порушують публічний порядок.

Договір виконаний відповідачами і це свідчить про реальність намірів при його укладенні. На момент укладення договору, майно не перебувало під забороною відчуження та не було інших обтяжень.

Позивачем не надано будь-яких доказів про факт, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, був спрямований на знищення, пошкодження або незаконне заволодіння майном позивача.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом визначено, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу № 27/01-10 та не є заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням даного правочину в розумінні статей 215 та 216 ЦК України, тобто є неналежним позивачем по даній справі.

Слід зазначити, що ПАТ "Трест Київміськбуд-1" та ПП "Іні.Нет" не наділяли позивача правом представництва своїх інтересів у суді.

Лише у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", від 5 листопада 1991 року N 1789-ХП "Про прокуратуру", від 25 червня 1991 року N 1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища", від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 01 грудня 2005 року N 3161-IV), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР "Про рекламу" (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-IV).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають.

Згідно зі ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зміст договору, у розумінні п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9, не суперечить положенням ЦК України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину.

Колегія суддів вважає, що договір купівлі-продажу від 27.01.2010р. № 27/01-10, укладений між ЗАТ "Трест Київміськбуд-1" та ПП "Іні.Нет", відповідає вимогам статті 203 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків, що не заперечується відповідачами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Наведене вище свідчить про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, апелянт не надав суду жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість прийнятого рішення.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСА» на рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 р. у справі № 910/2055/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.04.2013 року по справі № 910/2055/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2055/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.