Постанова № 33405404, 09.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.09.2013 р. справа №908/2085/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.за участю представників сторін від позивача від відповідача не з'явився; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької областівід22.07.2013 р. (підписано 22.07.2013р.)у справі№ 908/2085/13 (суддя Місюра Л.С.)за позовомПриватного підприємства "ДЕКОТ", м. Запоріжжядо Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжяпростягнення 11 526,49 грн.В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство "ДЕКОТ", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений товар по договору поставки № 20/2011/1470 від 13.07.2011 року в сумі 10 877,28грн., пені в сумі 404,10грн. та 3% річних в сумі 384,43грн.

Протягом розгляду справи в суді першої інстанції позивачем зменшено розмір пені до 264,78 грн., уточнено період її нарахування.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.07.2013р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача суму основного боргу в розмірі 10 877,28 грн., 1% річних в сумі 54,57грн., пеню в сумі 264,78 грн., судовий збір в сумі 1 651,16 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що оплата за отриманий товар не перерахована через недодержання позивачем вимог п. 4.3. Договору та несвоєчасне надання відповідачу повного пакету документів, передбаченого умовами Договору, що робить неможливим початок перебігу 35-денного терміну для оплати поставленої продукції.

Крім того скаржник посилається на безпідставність нарахування та стягнення штрафних санкцій у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 09.09.2013р. змінено склад судової колегії, суддю Чернота Л.Ф., у зв'язку з відпусткою останньої, було змінено на суддю Шевкову Т.А.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, що не скористались своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 13.07.2011 року укладено договір поставки № 20/2011/1470 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач - на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказується в специфікації (-ях), яка (які) є невід'ємною частиною даного договору.

Сторонами до договору № 20/2011/1470 від 13.07.2011р. укладено специфікацію № 1 на суму 92 312,40 грн.

Пунктом 4.3. Договору передбачений перелік товаросупровідних документів: накладна, сертифікат якості, рахунок, податкова накладна.

За умовами п. 5.1 Договору, розрахунки по договору проводяться за фактично поставлену продукцію протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту поставки та приймання продукції, у відповідності до р. 6, на підставі наданих документів, зазначених в п. 4.3 даного договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків вираховується з моменту отримання повного пакету документів.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 10 877,28 грн., що підтверджується видатковими накладними № ДК-0000080 від 31.01.2012 року на суму 7 180,80 грн., ДК-0000316 від 21.03.2012 року на суму 3 366,48 грн. та № ДК-0000376 від 03.04.2012 року на суму 330,00 грн., які підписані з боку обох сторін без зауважень.

На адресу відповідача була надіслана претензія № 12 (за вих. № 272 від 13.06.2012 року), в якій позивач запропонував відповідачу в добровільному порядку оплатити заборгованість за продукцію, поставлену, зокрема, і по договору № 20/2011/1470 від 13.07.2011 року (а.с. 18).

Відповідач листом вих. № 20/2057651(РА) від 20.07.2012 року зазначив про можливість оплати заборгованості за спірним Договором у серпні 2012 року (а.с. 20).

Жодних зауважень щодо неотримання товаросупровідних документів по договору відповідачем не зазначено.

Будь-яких зауважень щодо якості, кількості або комплектності поставленої продукції відповідачем до позивача не пред'являлося.

Отже, відповідач свої зобов'язання оплатити отриманий за договором товар в повному обсязі не виконав, внаслідок чого перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 10 877,28грн., доказів оплати якої судовій колегії не надано.

За приписами ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки позивач довів факт порушення відповідачем свого права на отримання грошових коштів за Договором, висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в межах даної справи є законним та обґрунтованим.

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги щодо не отримання від позивача повного пакету документів, оскільки вищезазначені накладні про приймання товару підписані відповідачем без зауважень щодо ненадання будь-яких товаросупроводжувальних документів.

Крім того, за приписами ч. 2 ст. 666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Оскільки будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв, строку для їх передання відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював, спірний товар не повернув - отже судова колегія розцінює доводи апеляційної скарги у якості спроби відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті товару.

До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про часткове задоволення вимог про стягнення річних відсотків за користування чужими грошима, оскільки за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою позивач обґрунтовує свої вимоги, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.4. договору сторони узгодили, що за прострочення оплати згідно п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 01,% за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими коштами, здійснюється відповідно положень та обмежень, встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період, не більше 6-ти місяців від дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції про стягнення 264,78 грн. - пені за періоди: з 14.06.2012р. по 22.09.2012р., з 14.06.2012р. по 15.11.2012р., з 14.06.2012р. по 29.11.2012р. та 54,57 грн. - 1% річних за періоди: з 24.03.2012р. по 22.09.2013р., з 15.05.2012р. по 15.11.2012р., з 29.05.2012р. по 29.11.2012р., судова колегія вважає його вірним.

Зазначені суми заявлені позивачем (з урахуванням заяви від 22.07.2013р. (а.с. 83) в межах строків позовної давності, встановлених вимогами ст. 257, ч. 2 ст. 258 ЦК України, а отже і доводи відповідача щодо порушення цього строку не засновані на законі.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 22.07.2013 року у справі № 908/2085/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.07.2013 року у справі № 908/2085/13 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС