Постанова № 33405303, 11.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.08.20130 р. справа №12/125б

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Агапова О.Л., Кододової О.В.від скаржникане з'явився від кредиторане з'явивсявід боржникаПроценко О.Г.- за довіреністюрозглянувши апеляційну скаргу Луганської міської ради Луганської області, м. Луганськна ухвалу господарського суду Луганської областівід 20.12.2012 рокуу справі№ 12/125б (суддя Кірпа Т.С.)за заявою кредитораЛуганської міської ради Луганської області, м. Луганськдо боржникаПриватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» м. ЛуганськпроВизнання грошових вимогВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2013р. грошові вимоги Луганської міської ради Луганської області, м. Луганськ до Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» м. Луганськ в сумі 1 449 657 грн. 88 коп. відхилено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Луганська міська рада Луганської області, м. Луганськ направила до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 17.06.2013 року по справі № 12/125б та прийняти нову ухвалу, якою грошові вимоги Луганської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» м. Луганськ в сумі 1 449 657грн.88коп. задовольнити в повному обсязі.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що суд першої інстанції здійснив розгляд справи з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що розмір орендної плати, яку відповідач має сплачувати за договорами оренди землі, безпосередньо залежить від грошової оцінки земельної ділянки. У разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюється відповідно і розмір земельного податку. Рішенням Луганської міської ради від 28.12.2007 №28/10 була затверджена нормативна грошова оцінка земель міста Луганська; згадане рішення набуло чинності 01.03.2008року, при цьому рішення від 22.12.2000р. № 22/4 втратило чинність. Рішення було опубліковано у міській шотижневій громадській політичній газеті «Жизнь Луганська» від 02.04.2008р. № 14 (924) і є чинним та обов'язковим для виконання на всій території м. Луганська, у встановленому порядку не скасоване та не визнане недійсним.

Умовами Договорів оренди землі укладені між Приватним акціонерним товариством «Луганськспецтехкомплект» м. Луганськ (Орендар) та Луганською міською радою (Орендодавець) передбачений обов'язок орендаря для обчислення розміру річної орендної плати звертатись до органу уповноваженому орендодавцем, для отримання відповідної довідки.

Після затвердження нової грошової оцінки земель м. Луганська у 2007р. Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» м. Луганськ отримувало такі довідки та подавала щорічні декларації протягом 2008-2011років до Ленінської МДПІ в м. Луганську щодо розміру річної орендної плати з урахуванням рішення Луганської міської ради від 28.12.2007 № 28/10.

Апелянт зазначає, що боржник безпідставно у 2011році подав декларації, посилаючись на рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2011р. по справі № 9/31, а Ленінська МДПІ в м. Луганську прийняла такі декларації у розмірі, яку зазначив орендар.

Апелянт вважає, що з огляду на відсутність у відповідача підстав на подання уточнюючих декларацій, суд першої інстанції повинен був задовольнити грошові вимоги Луганської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» м. Луганськ в сумі 1 449 657,88грн.

Ухвалою від 09.07.2013р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представник боржника у судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Постановою від 11.03.2013 Господарським судом Луганської області було достроково припинено процедуру санації Приватного акціонерного товариства "Луганськспецтехкомплект", введеної судом до 08.11.2013 та звільнено арбітражного керуючого Бугулян О.А. від виконання повноважень розпорядника майна у справі; визнано банкрутом боржника Приватне акціонерне товариство "Луганськспецтехкомплект", м. Луганськ, пров. Краснодонський, буд. 4, ідентифікаційний код 01242366 та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, тобто до 11.03.2014р.; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Клименка Михайла Анатолійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1; свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 161 від 07.02.2013, на якого покладено обов'язок здійснити публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом у офіційних друкованих органах Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України (газети "Голос України" або "Урядовий Кур'єр"), провести ліквідаційну процедуру та у строк до 12 місяців з дня винесення даної постанови подати до суду звіт про роботу та ліквідаційний баланс банкрута.

29.04.2013 до суду від Луганської міської ради Луганської області надійшла заява від 25.04.2013 № 01/03-22/2704/0/2-13 із поточними грошовими вимогами в сумі 1 449 657 грн. 88 коп. до банкрута.

Кредитором заявлена заборгованість ПАТ "ЛСТК з орендної плати за землю, що утворилась з 28.12.2010 по теперішній час (поточна заборгованість), яка складає 1 449 657 грн. 88 коп., в тому числі:

- по договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.05.1995, зареєстровано 01.06.1995 № 835 зі змінами до нього заборгованість з орендної плати у сумі 229 811 грн. 55 коп. за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року;

- по договору оренди землі від 21.12.2004, реєстрація від 28.12.2004 № 5295 заборгованість з орендної плати у сумі 168 456 грн. 83 коп. за період з 28.12.2010 року по 28.02.2013 року;

- по договору оренди землі від 11.05.2007, реєстрація від 29.08.2007 № 040740200145 заборгованість з орендної плати у сумі 810 755 грн. 19 коп. за період з 28.12.2010 року по 28.02.2013 року;

- по договору оренди землі від 11.05.2007, реєстрація від 29.08.2007 № 040740200146 заборгованість з орендної плати у сумі 240 544 грн. 31 коп. за період з 28.12.2010 року по 28.02.2013 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 21 Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Тотожна норма міститься в пп. 14.1.136 Податкового кодексу України, за приписами якої орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4. ст. 288 ПКУ). ПКУ містить лише гранічні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати.

В силу ст. 9 Податкового кодексу України до переліку загальнодержавних податків та зборів входить плата за землю.

Згідно із пп. 14.1.147 ст. 14 ПКУ плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Колегія суддів згідно вищенаведених норм законодавства дійшла висновку, що орендна плата за земельну ділянку має подвійну правову природу, а саме: це передбачений договором оренди землі платіж та одночасно - одна із форм плати за землю, яка є податком, проте підставою розрахунку орендної плати є саме договір оренди земельної ділянки.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін в договорі оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Отже, саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (відповідна рада) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Вимоги пп. 288.5.1 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього, втім, ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим ПКУ, оскільки у самому ПКУ (п. 288.1) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Кодекс.

Таким чином суд апеляційної інстанції зазначає, що органи державної податкової служби, як контролюючі органи з питань правильності визначення та сплати податків, мають право перевіряти правильність визначення та сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності лише на підставі договорів оренди таких земельних ділянок.

Те, що п. 288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованим законодавством податком.

Втім, ні ПКУ, ні будь-який інший нормативно-правовий акт не містить норм, які б зобов'язували орендаря сплачувати орендну плату у розмірі, що не відповідає розміру, визначеному в договорі оренди, і сплачувати її в більшому розмірі в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати до внесення змін до самого договору оренди.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи Луганської міської ради, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки автоматично змінюється відповідно і розмір земельного податку з огляду на наступне.

Відповідно до п. 34 ч. 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання регулювання земельних відносин.

Розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п. 13 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220).

Отже, в разі законодавчої зміни орендної плати за землю орган місцевого самоврядування зобов'язаний прийняти відповідне рішення. Проте діюче законодавство не містить норми щодо обов'язку прийняти у цьому випадку рішення про внесення змін до конкретного договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи зазначене та положення п. 13 Типового договору оренди землі, можна дійти висновку, що наявність загального рішення відповідної ради щодо зміни орендної плати (без конкретизації договорів) є достатньою умовою та правовою підставою для внесення змін до конкретного договору оренди земельної ділянки у добровільному або судовому порядку.

Втім, до укладених між кредитором та боржником договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 10.05.1995, зареєстрованого 01.06.1995 № 835 та договорів оренди землі від: 21.12.2004, реєстрація від 28.12.2004 № 5295, року; від 11.05.2007, реєстрація від 29.08.2007 № 040740200145 від 11.05.2007, реєстрація від 29.08.2007 № 040740200146 зміни щодо розміру орендної плати за землю у встановленому законом порядку не були внесені, а, відтак, у боржника відсутній обов'язок сплачувати її в більшому розмірі, навіть в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати, до внесення змін до самого договору оренди.

Згідно вищенаведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стягнення орендної плати у не передбаченому договором розмірі, навіть у разі її законодавчої зміни, тобто без внесення відповідних змін до договору, є неправомірним.

Колегія судді Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Луганської області від 17.06.2013р. по справі № 12/125б винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганської міської ради Луганської області, м. Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 17.06.2013р. по справі № 12/125б залишити без задоволення.

Ухвалу господарського Луганської області від 17.06.2013р. по справі № 12/125б залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови підписано 04.09.13р.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

О.В. Кододова