Рішення № 33405061, 03.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2013 р. Справа № 914/2978/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м. Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест», м.Трускавець

Про стягнення 60 700, 69 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Кокоячук В.М. - представник

від відповідача: Войтович О.В. - представник

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» про стягнення 60 700, 69 грн.

Ухвалою суду від 31.07.2013 року було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.08.2013 року.

В судовому засіданні 12.08.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив, однак письмового відзиву на позов не подав.

В судовому засіданні 03.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.10.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (Покупець) було укладено Договір поставки товарно-матеріальних цінностей №48ПС/1012.

На виконання умов Договору №48ПС/1012 позивач передав відповідачу в період з 24.10.2012 року по 31.05.2013 року продукти харчування на загальну суму 194 677,24 грн. за який останній зобов'язувався провести оплату, однак свої Договірні зобов'язання виконав частково оплативши за отриманий товар 134 500,00 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 60 177,24 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 222,57 грн. та згідно Договору №48ПС/1012 від 01.10.2012 року пеню в розмірі 300,88 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №48ПС/1012 від 01.10.2012 року, позивач передав відповідачу в період з 24.10.2012 року по 31.05.2013 року продукти харчування на загальну суму 194 677,24 грн., що підтверджується накладними, які підписані та скріплені мокрими печатками сторін (а.с.19-93).

Відповідно до п.2.8 Договору №48ПС/1012 від 01.10.12 року Покупець здійснює оплату ТМЦ у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, починаючи з дня наступного за датою завершення поставки.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, станом на день розгляду справи свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, а саме оплатив 134 500,00 грн. вартості товару, а решта сума боргу в розмірі 60 177,24 грн. залишена неоплаченою і підлягає до стягнення.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання умов Договору №48ПС/1012 від 01.10.2012 року позивачем за період з 14.06.2013 року по 29.07.2013 року нараховані три проценти річних в розмірі 222,57 грн., які підлягають до стягнення.

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.9.2 Договору №48ПС/1012 поставки товарно-матеріальних цінностей від 01.10.2012 року передбачено, що у випадку порушення термінів розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки, але не більше 0,5% від вартості несплачених товарно-матеріальних цінностей за весь термін прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період з 14.06.2013 року по 29.07.2013 року в розмірі 300,88 грн., яка підлягає до стягнення.

Відповідач в судове засідання з'явився, однак доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив. Доказів які б спростовували позовні вимоги також суду не подав.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Керуючись 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79010, м. Львів, вул. Личаківська, 54/1А, код ЄДРПОУ 20831737) - 60 177,24 грн. - заборгованості, 300,887 грн. - пені, 222,57 грн. - трьох відсотків річних та 1720,50 грн. - судових витрат.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06.09.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.