Постанова № 33403814, 16.10.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2012 р. Справа №2а-9009/12/0170/26

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Петренко В.В., за участю секретаря судового засідання Асєєвої Л.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Виконуючого обов'язки Кримского транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

за участю сторін:

представник прокуратури - не з'явився;

представник позивача - не з'явився;

відповідач - не з'явився.

Суть спору: Виконуючий обов'язки Кримского транспортного прокурора в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративнім позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1700грн на підставі постанови №144027 від 10.04.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2012 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.08.2012 року закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.08.2012 року витребувані докази у сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.10.2012 року витребувані докази у сторін.

Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40),

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка (а.с.38), надав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.41).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.39), клопотань, заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 5 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 року N1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція) є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Згідно з п.8 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

Таким чином, Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим, яке є територіальним органом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, являється органом виконавчої влади та реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами являється суб'єктом владних повноважень.

Отже, виконуючий обов'язки Кримського транспортного прокурора виходячи з покладених на нього функцій й повноважень подав позов до суду в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим, тобто прокурор та позивач, будучи суб'єктами владних повноважень, подали позов, здійснивши покладені на них функції та повноваження у спірних правовідносинах.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає наступне.

Оцінюючи наявність підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій суд вважає необхідним перевірити обсяг повноважень позивача щодо виявлення порушень в сфері законодавства про автомобільний транспорт, з'ясувати питання про відповідність дій службових осіб позивача встановленому законодавством порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті та правильність висновків службових осіб позивача про встановлення правопорушення з боку відповідача.

Судом встановлено, що 18.03.2012 року о 10:10 годині Сухановим О.О. - провідним спеціалістом відділу державного контролю, Кісельовим О.В.- головним спеціалістом відділу ліцензування на площі Залізничного вокзалу проведено перевірку транспортного засобу марки Мерседес державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( а.с.6).

За результатами перевірки складено акт № 031297 від 18.03.2012 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (надалі -акт перевірки ( а.с.6), згідно до якого виявлено порушення вимог ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких зазначено у ст.39 цього Закону, а саме: договору із замовником транспортних послуг та ліцензійної карти.

Як вбачається з матеріалів справи, водій був ознайомлений із актом перевірки та підписав його (а.с.6). Акт було направлено позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення та отримано відповідачем відповідно до відмітки на поштовому повідомленні ( а.с.7).

Зазначене правопорушення та відповідальність за нього, передбачено абз.3 ч.1. ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки за наслідками розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про автомобільний транспорт, позивачем прийнято постанову від 10 квітня 2012 року № 144027 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в сумі 1700 гривень ( а.с.8).

В постанові зазначено, що відповідачем допущено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - допущено порушення надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення встановленого переліку документів.

Перевіряючи обґрунтованість накладення на відповідача фінансових санкцій постановою від 10 квітня 2012 року № 144027 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку за № 888 від 14 грудня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1573/11853 28 грудня 2005 року, затверджено положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті.

З Положення вбачається, що основними завданнями територіальних управлінь у відповідному регіоні є: здійснення відповідно до законодавства державного нагляду за дотриманням правил безпечного функціонування автомобільного транспорту загального користування; здійснення державного контролю за дотриманням суб'єктами господарювання усіх форм власності нормативно-правових актів, стандартів і норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом загального користування; забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до покладених на них завдань у відповідному регіоні територіальні управління, крім іншого, здійснюють державний контроль за виконанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, правил перевезень пасажирів і вантажів; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів і норм, що регулюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснюють державний нагляд за забезпеченням безпеки перевезень суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування.

Із аналізу положень Закону України "Про автомобільний транспорт", Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, суд приходить до висновку про наявність повноважень у начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим щодо застосування стягнень у виді штрафів до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт, які передбачені ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власні кошти перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 30.10.2003 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим про що свідчить витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (а.с.38).

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось в наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік, яких визначено у ст.39 цього Закону, передбачений штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правомірним застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700гривень, згідно ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" постановою про застосування фінансових санкцій № 144027 від 10 квітня 2012 року.

Суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грутуються її вимоги та заперечення.

Відповідач на час розгляду справи в суді не довів відсутність з його боку порушень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: не спростував допущення 18.03.2012 року порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виразилось в наданні послуг з нерегулярних перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік, яких визначено у ст.39 цього Закону, а також не надав суду доказів оскарження постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АР Крим № 031297 від 18.03.2012 року про застосування фінансових санкції за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у сумі 1700 гривень, отже зазначена постанова протиправною у встановленому порядку не визнана, не скасована, та є належним доказом наявності заборгованості відповідача у сумі 1700 гривень.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки згідно з частиною 4 статті 94 КАС України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Окрім того, враховуючи, що прокурор звільнений від сплати судового збору, тому позивач не здійснював судових витрати по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71,94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України фінансові санкції у сумі 1700 грн. (р/р № 31112106700002 Державного бюджету в УДКУ у м. Сімферополі ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, ЄДРПОУ 38040558, код бюджетної класифікації доходів 21081100 "Адміністративні штрафи і інші санкції").

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Петренко