Постанова № 33400923, 05.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 року 810/4398/13-а

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончева О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Чорна Н.О. (за довіреністю)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 22 квітня 2013 року № 0001712202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 22 квітня 2013 року № 0001712202 є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ДП «Укрспирт» вимог підпунктів 198.3, 1 статті 198 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Газпромтехнології». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Газпромтехнології» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами, актами прийому-передачі об'ємів природного газу, банківськими виписками, платіжними дорученнями, податковими накладними, довідками про транспортування та споживання природного газу.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ДП «Укрспирт», а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо недійсності правочинів про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в Акті перевірки ДП «Укрспирт» від 9 квітня 2013 року № 229/222/37199618 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у справі рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 79). Суд на підставі частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Державне підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (ідентифікаційний код 37199618) зареєстроване Шевченківською районною адміністрацією у м. Києві 19 серпня 2010 року як юридична особа. Перереєстрована у зв'язку із зміною місцезнаходження 21 грудня 2010 року. ДП «Укрспирт» є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28 вересня 2010 року № 100303144 видане ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у зв'язку із зміною місцезнаходження ДП «Укрспирт» отримало свідоцтво платника ПДВ № 100321108 від 9 лютого 2011 року.

Відповідно до матеріалів справи, у період з 28 березня 2013 року по 3 квітня 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області на підставі пункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 17 грудня 2012 року № 1273 проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Укрспирт» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Газпромтехнології». Результати перевірки оформлено актом від 9 квітня 2013 року № 229/222/37199618 (а.с. 11-23)

До перевірки позивачем надано первині документи по господарським операціям з ТОВ «Газпромтехнології».

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 5685/22-9/37508177 від 25 грудня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Газпромтехнології» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період вересень, жовтень, листопад 2012 року, в якому зазначено, що у ТОВ «Газпромтехнології» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при зазначених обсягах реалізації товарів, ТОВ «Газпромтехнології» не звітує про наявність основних фондів та їх балансову вартість.

Використавши зазначену інформацію відповідач дійшов висновку, що договори між ДП «Укрспирт» та ТОВ «Газпромтехнології» укладені без мети настання реальних правових наслідків та є нікчемними.

Відповідач у Акті перевірки зазначив, що формування показників податкового кредиту за відсутності факту поставки товарів (виконання робіт) є порушенням вимог підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що свідчить про заниження ДП «Укрспирт» суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті на 1889164,44 грн.

На основі висновків акту перевірки, 22 квітня 2013 року Броварською об'єднаною Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001712202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Укрспирт» з податку на додану вартість на 1889164,44 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 944582,22 грн. (а.с. 10).

Не погоджуючись із згаданим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку. Рішеннями Головного управління мін доходів у Київській області від 1 липня 2013 року та Міністерства доходів і зборів України від 31 липня 2013 року податкове повідомленя-рішення № 0001712202 Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції від 22 квітня 2013 року було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ДП «Укрспирт» та ТОВ «Газпромтехнології» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відтак, суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Слід зазначити, що згідно зі статтею 1 вищезазначеного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.1. статті 198, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Газпромтехнології» 30 вересня 2011 року було укладено договір №47 на постачання природного газу (а.с. 37), відповідно до якого ТОВ «Газпромтехнології» зобов'язувалось передати у власність позивачу природний газ, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити газ фактична кількість якого визначається згідно Актів прийому-передачі, складених згідно з реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією.

Відповідно до пункту 2.2.2 позивач зобов'язувався укласти договори на транспортування природного газу з магістральними та газорозподільними підприємствами НАК «Нафтогаз України»

Пунктом 2.2.4 встановлено, що по закінченню кожного місяця поставки газу, в термін до 3-х днів позивач зобов'язаний надавати постачальнику засвідчені копії документів, оформлених в установленому порядку, що підтверджують обсяг фактично отриманого газу, а в термін 10 днів передавати постачальнику їх оригінали.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VI транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Для забезпечення виконання умов договору № 47 від 30 вересня 2011 року позивачем було укладено ряд договорів з ПАТ «Тернопільгаз» на транспортування газу. Договір № 14ТР-1474 від 30 квітня 2012 року (а.с. 134), договір № 07/ТР-002/415 від 30 квітня 2012 року (а.с. 139), договір №02ТР-002/473 від 30 квітня 2012 року(а.с. 143), договір № 08/ТР-001/1129 від 11 березня 2011 року(а.с. 148), договір 20ТР-01/431 від 30 квітня 2012 року (а.с. 154), відповідно до яких газорозподільне підприємство зобов'язувалось надати позивачу послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності позивача або його споживачів.

Факт реальності поставки газу підтверджується наявними у справі довідками, що видані ПАТ «Тернопільгаз» про те, що у вересні 2012 року газовими мережами було протранспортовано до Борищівського МПД ДП «Укрспирт» від ТОВ «Газпромтехнрології» 295, 323 тис. куб.м. природного газу, до Кобиловолоцького МПД ДП «Укрспирт» - 340 тис. куб.м., до Новосілківського МПД ДП «Укрспирт» - 285, 068 тис. куб.м., до Залозецького МПД ДП «Укрспирт» - 135 тис. куб.м., до Козлівського МПД - 561,532 тис. куб.м.

В якості оплати за поставлений ТОВ «Газпромтехнології» газ ДП «Укрспирт» перерахувало на користь ТОВ «Газпромтехнології» кошти у сумі 11 334 968, 64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 116-124.)

Відповідно до пункту 7 статті 19 Закону України України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 № 2467-VI складати і підписувати з представниками газопостачального, газотранспортного та газорозподільного підприємства акти приймання-передачі природного газу (крім населення).

Абзацами 8 та 9 пункту 12 Постанови Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1729 «Про забезпечення споживачів природним газом» встановлено, що газотранспортні та газодобувні підприємства НАК "Нафтогаз України", а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу відповідно до порядку оформлення актів приймання-передачі газу підписують до 5 числа місяця, що настає за звітним, акти приймання-передачі газу, що пройшов через газорозподільні станції; складають разом із споживачами та постачальником газу акти про обсяги газу, використаного за місяць, і на підставі цих актів складають до 10 числа місяця, що настає за звітним, реєстри обсягів реалізації газу.

Факт отримання газу за договором № 47 від 30 вересня 2011 року підтверджується Актами прийому-передачі об'ємів природного газу, що підписані одночасно представниками ТОВ «Газпромтехнології», ДП «Укрспирт» та ПАТ «Тернопільгаз» (а.с. 47-51)

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладений ДП «Укрспирт» та ТОВ «Газпромтехнології» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо твердження відповідача про нікчемність договору постачання природного газу від 30 вересня 2012 року № 47, суд зазначає наступне.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в акті перевірки нікчемними правочинів, суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень орану державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Ураховуючи вищезазначене, суд звертає увагу на те, що відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що підтвердженням нікчемності укладеного позивачем договору є матеріали отримані від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме акту перевірки №5685/22-9/37508177 від 25 грудня 2012 року, в якому зазначено, що у ТОВ «Газпротехнології» відсутні оборотні кошти, виробничі активи, транспортні засоби, складські приміщення, управлінський та технічний персонал при зазначених обсягах реалізації товарів.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 квітня 2013 року 826/2004/13-а, визнано протиправними дії головного податкового ревізора інспектора ДПІ у Печерському районі м. Києва, щодо порядку проведення зустрічної звірки та складання акту від 25 грудня 2012 року № 5685/22-9-37508177 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Газпромтехнології» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період вересень, жовтень, листопад 2012 року.

Отже згаданий акт перевірки не може бути підтвердженням відсутності у ТОВ «Газпромтехнології» засобів для здійснення господарської діяльності.

Позивачем, всупереч доводів, що були наведені в Акті перевірки також було надано інформацію щодо обсягів газу, що підтверджується актами прийому-передачі об'ємів природного газу, які підписані одночасно позивачем, ТОВ «Газпротехнології» та газорозподільним підприємством.

Первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність вчиненого правочину.

Таким чином, висновки позивача про порушення ДП «Укрспирт» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частини 1статті 203, частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Газпротехнології» є безпідставними. Тому податкове повідомлення-Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Газпротехнології» за вересень 2012 року.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено нікчемності укладеного позивачем правочину та наявності порушень, що позбавляють ДП «Укрспирт» права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області від 22 квітня 2013 року № 0001712202.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2013 року.