Ухвала суду № 33397260, 05.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р.Справа № 815/2903/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУМВС України в Одеській області про скасування наказів № 2179 від 31.10.2012 року, № 92 о/с від 23.02.2013 року, № 394 від 25.02.2013 року, № 395 від 27.02.2013 року, № 99 о/с від 28.02.2013 року в частині, що стосується позивача; зобов'язання поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (з урахуванням уточнень позовних вимог).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував незаконністю спірних рішень, дій та бездіяльності відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення в частині, що стосуються позивача. Поновлено позивача на посаді та зобов'язано відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі ГУМВС України в Одеській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, підполковник міліції, проходив службу на посаді начальника відділу протидії наркозлочинності на міжрайонному рівні управління боротьби з незаконним обігом наркотиків ГУМВС України в Одеській області.

На 23 лютого 2013 року позивач перебував у черговій відпустці з якої на зазначену дату залишалося невикористаними ще 23 доби /а.с. 47/.

Наказом від 23 лютого 2013 року № 92 о/с відповідач відкликав позивача з зазначеної відпустки /а.с. 47/.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року N 565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 55 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМ УРСР від 29 липня 1991 року № 114 передбачено, що відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

Таким чином, обов'язковою умовою правомірності відкликання з відпустки є наявність крайньої необхідності.

Діючим законодавством, не розтлумачується поняття крайньої необхідності у розумінні вищенаведеної правової норми.

На думку колегії суддів, крайня необхідність, у розумінні вищенаведеної норми, - це такий збіг обставин, за якого виникла безпосередня небезпека для певного об'єкта, зберегти який можна, лише заподіявши шкоду іншому, менш цінному об'єктові - праву особи на відпустку. Інакше кажучи, правомірним вважається заподіяння (за наявності загальної небезпеки) шкоди одним цінностям, що охороняються правом, з метою відвернути шкоду більш значним цінностям, які теж охороняються правом.

З наказу про відкликання позивача з відпустки вбачається, що він був виданий на підставі рапорту полковника міліції Головіна Д.В. від 23 лютого 2013 року /а.с. 47/.

З зазначеного рапорту вбачається, що підставою відкликання позивача з відпустки була необхідність у проведенні службової перевірки по недолікам виявленим в ході комплексної інспекторської перевірки оперативно-службової діяльності УБНОН ГУМВС України в Одеській області.

Представник відповідача не зміг пояснити яка крайність була у необхідності відкликання позивача з відпустки для проведення зазначеної перевірки; чому зазначену перевірку не можливо було провести після виходу позивача з відпустки чи без нього або яка шкода могла виникнути у зв'язку з не проведенням зазначеної перевірки саме посеред чергової відпустки позивача.

Отже, на думку колегії суддів, причини, які були підставою для відкликання позивача з відпустки, не є крайньою необхідністю у розумінні пункту 55 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Тобто, вищенаведений наказ відповідача про відкликання позивача з відпустки є протиправним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був відкликаний з відпустки з 23 лютого 2013 року (субота-вихідний день) /а.с. 47/.

Рапортом підполковника міліції - Бурячка А.О. від 26 лютого 2013 року було повідомлено керівництво позивача про його невихід на роботу 26 лютого 2013 року /а.с. 48/.

По факту невиходу позивача на службу було проведено службове розслідування у висновках якого зазначено, що позивач без поважних причин не вийшов на роботу 25 та 26 лютого 2013 року /а.с. 55/.

Наказами відповідача від 27 лютого 2013 року № 395 та від 28 лютого 2013 року № 99 о/с було звільнено позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 «є» (порушення дисципліни) /а.с. 30, 54/.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV, у разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Таким чином, обов'язок щодо виконання наказу виникає у працівника міліції виключно у разі його одержання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач взагалі не був ознайомлений з наказом про його відкликання з відпустки. Зазначений факт, зокрема, підтверджується різними документами відповідача в яких прямо вказується на його неспроможність ознайомити позивача з зазначеним наказом.

Статтею 2 вищенаведеного Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Отже, на думку колегії суддів, необізнаність позивача щодо його обов'язку виходу на службу з 25 лютого 2013 року виключає вчинення ним дисциплінарного проступку таким невиходом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо відмови позивача ознайомитися з висновками службових розслідувань щодо нього та наказами про його покарання, які були складені у приміщенні органів внутрішніх справ 25-27 лютого 2013 року, у зв'язку з тим, що самим відповідачем був встановлений факт невиходу позивача на службу у зазначені дні, що перешкоджало йому відмовитися, в приміщенні органів внутрішніх справ, від ознайомлення з різними документами відповідача.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги протиправність наказу відповідача про відкликання позивача з відпустки.

Отже, на думку колегії суддів, вищенаведені накази відповідача про звільнення позивача є протиправними.

Судом першої інстанції, окрім вищенаведених наказів, були також скасовані накази відповідача від 31 жовтня 2012 року № 2179 про оголошення сурової догани позивачу та від 25 лютого 2013 року № 394 про попередження позивача про неповну службову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Апеляційна скарга відповідача не містить будь-яких зрозумілих доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

З урахуванням того, що під час апеляційного провадження не було встановлено будь-яких порушень допущених судом першої інстанції, що призвели до неправильного вирішення даної справи, а також прямої заборони, у даному випадку, виходу за межі апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції і в зазначеній частині без змін.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до головного управління міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про скасування наказів № 2179 від 31.10.2012 року, № 92 о/с від 23.02.2013 року, № 394 від 25.02.2013 року, № 395 від 27.02.2013 року, № 99 о/с від 28.02.2013 року в частині, що стосується позивача; зобов'язання поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 9 вересня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/