Ухвала суду № 33397252, 05.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 р. Справа № 29368/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Костіва М.В., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників сторін: Оприск Л.Є., Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-2552/10/1370 за позовом ТзОВ «Лімниця» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Лімниця» звернулося до з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про скасування податкових повідомлень - рішень №0001442321/0 від 24.06.2009р., №0001442321/1 від 14.08.2009р., №0001442321/2 від 09.09.2009р., №0001442321/3 від 30.11.2009р., №0001442321/4 від 12.01.2010р., а також податкові повідомлення-рішення №0001432321/0 від 24.06.2009р., №0001432321/1 від 14.08.2009р, №0001432321/2 від 09.09.2009р, №0001432321/3 від 30.11.2009 р., №0001432321/4 від 12.01.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно виключено зі складу валових витрат позивача витрати по монтажу та оренді складських стелажів відповідно до Договору оренди обладнання від 01.10.2007р. та вартість євро - піддонів, які закуплені відповідно до Договору від 01.10.2007р. (накладна №РН-011005 від 01.10.2007р.) як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю. Позивач наголошує, що дані стелажі, євро - піддони та коробки використовувалися на складах ТОВ «Лімниця» для розміщення косметично-парфумерної продукції, продаж якої є основним видом діяльності позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: №0001442321/0 від 24.06.2009 р., №0001442321/1 від 14.08.2009 р., №0001442321/2 від 09.09.209 р., №0001442321/3 від 30.11.2009 р., № 0001442321/4 від 12.01.2010 р., якими позивачу визначено зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 33720 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення: №0001432321/0 від 24.06.2009 р., №0001432321/1 від 14.08.2009 р.; №0001432321/2 від 09.09.2009 р., №0001432321/3 від 30.11.2009 р., №0001432321/4 від 12.01.2010 р., якими позивачу визначено зобов'язання по податку на прибуток у сумі 42150 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лімниця» судові витрати у формі сплаченого судового збору в сумі 3,40 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ДПІ у Галицькому районі м. Львова в період з 20.05.2009р. по 02.06.2009р. проведено планову документальну перевірку ТОВ «Лімниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.10.2007р. по 31.12.2008р., за наслідками якої складено Акт №1149/23-0/23270667 від 10.06.2009р, яким встановлено порушення ТзОВ «Лімниця»: п. 5.1., пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в завищенні в четвертому кварталі 2007 року валових витрат на суму 112400 грн., як наслідок занижено податок на прибуток у сумі 28100 грн.; пп. 7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в завищенні в жовтні 2007 року податкового кредиту на суму 22480 грн.

На підставі наведених висновків Акту перевірки відповідачем винесено: податкове повідомлення-рішення №0001432321/0 від 24.06.2009р., яким ТОВ «Лімниця» визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 42150,00 грн. (в тому числі основний платіж - 28100,00 грн., штрафна санкція - 14050,00 грн.). Оскарження податкового повідомлення рішення про донарахування цієї суми в адміністративному порядку не призвело до зміни визначених відповідачем сум, як наслідок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001432321/1 від 14.08.2009р., №0001432321/2 від 09.09.2009р., №0001432321/3 від 30.11.2009р., №0001432321/4 від 12.01.2010 р. на ту ж суму зобов'язань; податкове повідомлення-рішення №0001442321/0 від 24.06.2009р., яким ТОВ «Лімниця»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 33720,00 грн. (в тому числі основний платіж - 22480,00 грн., штрафна санкція - 11240,00 грн.). Оскарження податкового повідомлення рішення про донарахування цієї суми в адміністративному порядку не призвело до зміни визначених відповідачем сум, як наслідок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001442321/1 від 14.08.2009р; №0001442321/2 від 09.09.2009р, №0001442321/3 від 30.11.2009р., №0001442321/4 від 12.01.2010р. на ту ж суму зобов'язань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відповідного звітного періоду витрати на оренду складських стелажів та їх монтаж та витрати на закупівлю євро - піддонів та коробок, враховуючи, що основним видом діяльності позивача є гуртова торгівля парфумерними та косметичними товарами, і понесені витрати безпосередньо пов'язані з організацією продажу та направлені на забезпечення господарської діяльності, результатом чого є отримання позивачем доходів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Як вбачається із доучених до справи письмових доказів, 01 жовтня 2007 року між ТОВ «Лімниця» (орендар) та ПП «Картельбудпостач» (орендодавець) укладено договір №Д-011034 оренди обладнання (далі - Договір оренди), на виконання якого 01.10.2007р. орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування складські стелажі 750 погонних метрів, які знаходяться в приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 172/1. Факт передачі підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2007р. Приміщеннями за адресою м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд.172/1 позивач користується на підставі Договору оренди складських приміщень від 01.10.2007р. Відповідно до п. 4.1 Договору оренди розмір орендної плати з урахуванням її індексації складає у місяць 55000 грн. (в т.ч. ПДВ 9166,67 грн.).

Позивачем включено у четвертому кварталі 2007 року до складу валових витрат вартість щомісячної оренди складського обладнання на загальну суму 137499,99 грн., в тому числі орендна плата (без ПДВ) за жовтень 2007 року у сумі 45833,33грн., орендна плата за листопад 2007 року у сумі 45833,33 грн. та орендна плата за грудень 2007 року у сумі 45833,33 грн. Фактичне отримання результатів робіт (послуг) по оренді підтверджується: Акт №ОУ-311001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2007р., Акт №ОУ-301138 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2007р., Акт №ОУ-311210 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2007р.

До складу податкового кредиту позивачем у жовтні 2007р. також включено податок на додану вартість у сумі 9166,67 грн. на підставі податкової накладної №НН-311004 від 31.10.2007р., у листопаді 2007 року включено податок на додану вартість у сумі 9166,67грн. на підставі податкової накладної №НН-301144 від 30.11.2007р. та у грудні 2007 року включено податок на додану вартість у сумі 9166,67грн. на підставі податкової накладної №НН-311211 від 31.12.2007р.

Відповідач свої доводи обґрунтовує тим, що позивачем зайво включено до складу валових витрат вартості послуг з монтажу та оренди обладнання, отриманих від підприємства ПП «Кабельбудпостач», а також включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості зазначених послуг. Вказані витрати, на думку відповідача, не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, оскільки надані до перевірки акти здачі-приймання робіт не підтверджують фактичного місця виконання, сутності та вартості цих послуг, відповідно не доводять їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Орган ДПС вказує, що позивач отримав послуги на загальну суму 134880,00грн., в тому числі податок на додану вартість 22480,00грн. відповідно до актів здачі-прийняття робіт, а саме: Акт ОУ-311026 від 31.10.2007р. на суму 30000,00грн. в тому числі ПДВ 5000,00грн., Акт ОУ-31101 від 31.10.2007р. на суму 55000,00грн. в тому числі ПДВ 9166,00грн., Акт ОУ-11005 від 01.10.2007р. на суму 43500,00грн. в тому числі ПДВ 7250,00грн., Акт ОУ-11001 від 01.10.2007р. на суму 6380,00грн. в тому числі ПДВ 1064,00грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі доводи відповідача невірними з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат в тому числі включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 ст. 5 цього Закону).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пп. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007р. включено вартість наведених вище монтажних робіт у сумі 25000,00грн. та до податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість - 5000,00 грн. на підставі податкової накладної №НН-311013 від 31.10.2007р.

Крім цього, відповідачем не ставилось під сумнів правомірність включення позивачем до складу валових витрат, та відповідно правомірності формування податкового кредиту, з вартості послуг оренди складського обладнання у листопаді 2007 року та грудні 2007 року, та відповідно правомірність включення до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість у цих звітних періодах. Відповідач вбачає наявність порушення лише у жовтні 2007 року за ідентичних фактичних обставин справи.

Одночасно судом встановлено, що 01.10.2007 року між позивачем та ПП «Картельбудпостач» укладено договір купівлі євро-піддонів та коробок, на виконання якого позивач отримав євро-піддони та коробки на загальну суму 43500,00гон., в тому числі ПДВ 7250,00грн., що підтверджується прихідною накладною РН-011005 від 01.10.2007р. Позивачем вартість наведених вище євро - піддонів та коробок віднесена до складу валових витрат у четвертому кварталі 2007 року у сумі 36250,00 грн. та до податкового кредиту у жовтні 2007 року включено податок на додану вартість у сумі 7250,00 грн. на підставі податкової накладної №НН-011019 від 01.10.2007р.

Згідно норми пп. 11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати можуть підтверджуватись документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або їх придбання за готівкові кошти, або документом, який підтверджує оприбуткування товарів чи фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях.

Зі змісту та оформлення долучених до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) та прихідної накладної РН-011005 від 01.10.2007р. не вбачається їх невідповідності вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, з урахуванням наведеного вище. суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність віднесення ТОВ «Лімниця» до складу валових витрат відповідного звітного періоду витрат на оренду складських стелажів та їх монтаж та витрати на закупівлю євро-піддонів та коробок, враховуючи, що основним видом діяльності позивача є гуртова торгівля парфумерними та косметичними товарами, і понесені витрати безпосередньо пов'язані з організацією продажу та направлені на забезпечення господарської діяльності, результатом чого є отримання позивачем доходів. Спірні витрати позивача є безпосередньо пов'язаними з його господарською діяльністю і підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, тому суми податку на додану вартість, сплачені в ціні таких товарів та послуг, підлягають включенню до податкового кредиту на підставі належно оформлених податкових накладних. Щодо доводів відповідача про завищення позивачем у четвертому кварталі 2007 року валових витрат на суму 112400,00 грн., а також завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2007 року на суму 22480,00грн., то посилання відповідача на порушення позивачем пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»як правову підставу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставними.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у адміністративній справі №2а-2552/10/1370 - змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 10.09.2013 р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді М.В. Костів

С.М. Кузьмич