Постанова № 33397147, 14.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2013 р. Справа № 804/10276/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представників:

позивача Майстат О.О.

відповідача Крейси Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом не був зроблений належний (об'єктивний та комплексний) аналіз наданих декларантом документів, а виявлення «розбіжностей» здійснене з метою створення формального приводу для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, наданих до митного оформлення, митницею виявлено розбіжності та відсутність відомостей: копія ВМД країни відправлення від 28.03.13 №091020130102602763 поставка з КНР відбувалася на умовах CIF за ціною 0,258 дол.США/кг, пункт призначення Україна. Дана копія ВМД регламентує проведення поставки на умовах, відмінних від умов поставки за контрактом від 25.05.2012 №2065, де зазначено умови поставки DDU СТ.КРИВИЙ РІГ. Специфікація №14 від 15.03.13 до контракту на поставку товару містить інформацію, що ціна товару становить 0,258 дол.США/кг на умовах DDU СТ.КРИВИЙ РІГ. Зазначене відображено у рахунку від 18.03.13 № PNCIS12304 та комерційній пропозиції від 18.01.13 № 13-06-008-1. Відповідач вважає, що це свідчить про розбіжності, виявлені в обов'язкових документах при співставленні даних, наявних в інших додаткових документах, тому у відповідача при здійсненні митного контролю було достатньо підстав для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Також зазначено, що між декларантом позивача та відповідачем проводилась процедура консультацій, тобто обмін наявною інформацією, в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр. 33 оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару. Результати проведеної перевірки наданих до митного оформлення документів та відомостей свідчать про те, що заявлена декларантом позивача митна вартість товару не ґрунтується на дійсній вартості товару згідно з вимогами норм матеріального права. Всі обставини вказують на наявність встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо імпортованих товарів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» зареєстровано Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 08.04.2004 р.

28.05.2013 року для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом Позивача була подана митна декларація (далі - МД) №110050001/2013/007624, відповідно до якої для проведення відповідачем митного оформлення було заявлено товар Невипалені вироби у вигляді брикетів, що містять магнезит: флюс магнезіальний марки PN-FL65, є вогнетривкими брикетами розміром від 40 до 60 мм, включає суміш компонентів у вигляді оксидів магнію, заліза, кремнію і кальцію. Використовується для зниження ізносу вогнетривкого футерування конвертера, вміст MGO: 66,09%, Si02: 2,30% Fe203: 4,53% С: 3,18%, вогнетривкість 1700-1750град.С.. Даний Товар поставлявся на підставі непрямого зовнішньоекономічного контракту №2065 від 25.05.12, додаткова угода №5 від 29.12.2012, специфікація №14 від 15.03.2013, укладеного між Позивачем та фірмою «Puyang Refractories Group Co.,Ltd.» (Китай), на умовах DDU - м.Кривий Ріг.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості №110050001/2013/007624 за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на рівні 0,258 дол.США/кг (2,06грн/кг).

Декларантом у відповідності з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано наступні документи:

- комерційна пропозиція № 13-06-008-1 від 18.01.2013 року;

- зовнішньоекономічний контракт № 2065 від 25.05.2012р.;

- додаткова угода № 5 від 29.12.2012р. до контракту;

- специфікація № 14 від 15.03.2013р. до контракту;

- митна декларація країни відправлення № 091020130102602763 від 28.03.2013р.;

- сертифікат якості № PNCIS12304 від 18.03.2013р.;

- сертифікат походження від 23.03.2013р.;

- коносамент BSSHA8764 від 01.04.2013р.;

- INVOICE № PNCIS12304 від 18.03.2013р.;

- залізнична накладна № 40885634 від 18.05.2013р.

29.05.2013 на адресу Декларанта від Митниці надійшла вимога № 26877 щодо необхідності надання додаткових документів. Підставами даної вимоги інспектором було зазначено факт наявності відмінності між умовами поставки, зазначеними у митній декларації країни відправника (де зазначено CIF, Інкотермс 2000) та у контракті, специфікації № 14, комерційній пропозиції та рахунку (де зазначено DDU ст. Кривий Ріг, Інкотермс 2000).

Декларантом для додаткового підтвердження заявленої митної вартості був наданий митному органу перелік додаткових документів, у тому числі:

- лист постачальника № 13-06-027 від 30.05.2013р.;

- лист стосовно вартості Товару від 31.05.2013р.;

- лист постачальника № 13-06-028 від 04.06.2013р.;

- агентська угода від 15.08.2010р.;

- прайс-лист № РМ-13-06-008 від 18.01.2013р.;

- страховий поліс № 13212101900091743253;

- експертний висновок ТПП України № 3-126 від 04.06.2013р. про достовірність контрактної вартості товару.

02.07.2013 року Митницею прийнято рішення № 110000003/2013/000006/2 про коригування митної вартості товарів, яким заявлену Декларантом митну вартість невипалених виробів у вигляді брикетів, що містять магнезит: флюс магнезіальний марки PN-FL65, за ціною 0,258 доларів США за 1 кг. - відкориговано в сторону збільшення та визначено 0,310 доларів США за 1 кг.

Дніпропетровською митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110050001/2013/00026 за митною декларацією №110050001/2013/007624, з причини невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товару скориговано митним органом із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 а) за ціною договору щодо ідентичних товарів за попереднім оформленням митної декларації № 700080000/2013/001892 від 08.03.2013р., за ціною 0,310 доларів США за 1 кг.

У зв'язку з незгодою Декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості, на підставі ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, спірний товар був випущений Митницею у вільний обіг за зверненням Декларанта, який шляхом надання фінансових гарантій забезпечив сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною Митницею.

Позивач вважає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № 110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013р. є протиправним, безпідставним і необґрунтованим, та таким, що прийняте без дотримання основних принципів митного регулювання, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи заявлений спір суті, суд виходить з наступного.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачені документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На підставі зазначених норм законодавства вбачається, що відмінності між умовами поставки, зазначеними у митній декларації країни відправника та у контракті, специфікації № 14, комерційній пропозиції та рахунку (де зазначено DDU ст. Кривий Ріг), не є підставою вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки Декларантом на підтвердження заявленої митної вартості Товару, подано повний перелік документів, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Митна декларація країни відправника до документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, не відноситься. У митній декларації країни відправника митними органами КНР умови поставки були перетворені з CIF на DDU через те, що відповідно до китайського законодавства, при поставці морським транспортом можуть бути зазначені лише три варіанти умов поставки: FOB, CFR та CIF. Фактично ж, вартість Товару не включає витрат на митне оформлення продукції та оплату мита.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд зазначає, що основний метод визначення митної вартості використовується для визначення митної вартості, якщо використані декларантом відомості, підтверджені документально та є достовірними, окрім 4-х випадків, наведених у статті 58 МКУ:

1) є обмеження щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в)не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни існують будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець є пов'язаними між собою особами або хоч і не пов'язаними, однак ці відносини вплинули на ціну товарів.

Отже, вищевказані норми кодексу встановлюють можливість застосування інших (другорядних) методів за умови неможливості визначення митної вартості товару за основним методом.

Як вбачається зі змісту контракту № 2065 та специфікації № 14 до нього, відсутні будь-які умови чи застереження, яки би унеможливлювали визначення вартості Товару, або яки би встановлювали обмеження прав Декларанта на використання основного методу визначення митної вартості імпортованого товару.

Крім того, суд зазначає, що будь-які неточності у окремих документах, доданих в якості підтвердження заявленої митної вартості, не є обґрунтованою підставою вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.

Положеннями ст. 318 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 р. №3018 - "Про внесення змін до закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. Митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» було надано Дніпропетровській митниці необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом.

В ході судового розгляду справи Митницею не було надано доказів того, що подані ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» основні та додаткові документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються наступні витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Під час розгляду справи з'ясовано, що відповідно до наданого Митниці позивачем листа від представника компанії-виробника товару на території України від 30.05.13 №13-06-027, вартість товару на умовах DDU СТ.КРИВИЙ РІГ включала в себе витрати на транспортування, страхування та фрахт.

Крім того, суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, чим порушено п. 3 ч. 2 ст. 55 МК України.

Крім цьому, суд не сприймає посилання митного органу про наявність розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю товару та наявною у митного органу інформацією, щодо митного оформлення аналогічних товарів, оскільки підставою для формування митної вартості товару є контракт та визначені кодексом документи, що підтверджують митну вартість товару, а не інформація митного органу щодо митного оформлення аналогічних товарів.

Оглянувши висновок № Э-126 від 04.06.2013р., суд критично ставиться до позиції Митниці щодо цього висновку, викладеної Митницею в оскаржуваному рішенні, оскільки до компетенції Митниці не входить надання правової оцінки висновкам експертів, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Крім того, висновок не встановлює обставин, що вказують на більше числове значення митної вартості Товару, ніж зазначено Декларантом. Висновок підтверджує той факт, що Товар є ні гіршим, ні кращим, ніж обумовлено умовами зовнішньо-економічного контракту, за яким він поставлений, та відповідає сертифікату якості виробника, а також підтверджує правильність зазначення Декларантом у митній декларації виду Товару.

За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення митницею процедури визначення митної вартості товару та безпідставне застосування другорядного методу - 2г (резервного).

Отже, на підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013 є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим не у спосіб та не в межах повноважень, наданих митним органам законодавством.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів № 110000003/2013/000006/2 від 02.07.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» судові витрати у розмірі 34,41 грн. (тридцять чотири грн. 41 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник