Постанова № 33396184, 09.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 р. Справа № 805/11111/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., при секретарі Кушнерьовій К.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про сплату недоїмки у сумі 4572,42грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про сплату недоїмки у сумі 4572,42грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувану вимогу вона отримала 18.07.2013 року поштою, крім того, зазначає, що вона не має заборгованості перед Пенсійний фондом України.

А тому просить суд задовольнити її позов у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, крім того, позивач надав заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Частиною 6 статті 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані суду докази суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку ОСОБА_1 обрала спрощену систему оподаткування і вона є платником єдиного податку.

Згідно пенсійного посвідчення ОСОБА_1 призначення пенсію за віком.

10.07.2013 року відповідачем винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф 1016 у сумі 4572,42 грн., яку надіслано на адресу позивача 10.07.2013 згідно відбитку поштового штампу на конверті, а отримано позивачем 18.07.2013 року.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі Закон № 2464-VI).

З 06.08.2011 набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач, у відповідності до ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком, не є платником єдиного внеску.

Безпідставними є посилання відповідача у запереченнях на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком. Також, в зазначеній нормі законодавцем не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.2011 передбачає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. За цим Законом призначаються: а) трудові пенсії : за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років. На пільгових умовах мають право на пенсію за віком , незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки -після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, передбачений статтею 12 цього Закону, знижується на 1 рік.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію.

В зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд приходить до висновку позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, а тому спірна вимога підлягає скасуванню.

З приводу визнання незаконною вимоги відповідача, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд вважає, що оскільки вищевказаним законом не передбачено можливості визнання незаконним рішення суб'єкта владних повноважень то достатнім буде скасувати вимогу відповідача і це буде гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача, а тому позовні вимоги про визнання незаконною вимоги відповідача не підлягають задоволенню.

Дана правова позиція викладена в ухвалі ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 16.10.2012 у справі № К/9991/45542/12, ухвалі ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 14.02.2013 у справі №К/9991/78530/12.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про сплату недоїмки у сумі 4572,42грн. - задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату недоїмки від 10.07.2013 № Ф-1016 Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька у сумі 4572,42 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 57,35 грн.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.