Постанова № 33396146, 02.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 р. Справа №805/8848/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:45

Донецький окружний адміністративний суд у складі

судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретарі Сімонові Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до публічного акціонерного товариства «Азовмаш»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 155651,84 грн.

за участі представників відповідача Рикової М.М., Топузова В.І.

В С Т А Н О В И В:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 155 651,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 177 осіб. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві повинні бути працевлаштованими 7 інвалідів, але фактично за даними звіту на підприємстві працювало лише 5 інвалідів. Тобто не виконано норматив по створенню 2 робочих місць. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, складає 154049,72грн. Відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивачем була нарахована пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення станом на 06 червня 2013 року на загальну суму 1602,12 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості складає 155 651,84 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях (а.с. 20-22). В них зазначено, що підприємством було вжито всіх заходів для працевлаштування інвалідів - про відповідні вакансії відповідач повідомляв центр зайнятості та інші органи, приймав участь у ярмарках вакансій, замовляв публікації у пресі. Інвалідам, які зверталися за працевлаштуванням, відповідач не відмовляв у цьому з причин інвалідності. З посиланням на ст. 218 ГК України відповідач вказує про неможливість застосування адміністративно-господарських санкцій у випадку, якщо підприємство належним чином виконувало встановлені законодавством обов'язки із звітування про вакансії та вчинило усі можливі заходи з недопущення правопорушення.

Заслухавши представників відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач - Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є суб'єктом владних повноважень, який у спірних відносинах реалізовує функції, передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Відповідач - публічне акціонерне товариство «Азовмаш», є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 30832888.

Відповідачем до позивача був поданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, згідно якого підприємство повинно було створити у 2012 році 7 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 177 осіб), але фактично на підприємстві було працевлаштовано 5 інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, такий норматив установлюється у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, (177 осіб), відповідач повинен був створити 7 робочих міць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік. Фактично на підприємстві працювало 5 інвалідів. Ці обставини сторонами не оспорюються.

За приписами ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, п. 3.1 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 р. за N 552/13819) порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі вищенаведених норм позивачем була нарахована пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. Станом на 06 червня 2013 року сума пені складає 1602,12 грн.

Таким чином, позивачем була нарахована сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, що згідно розрахунків (а.с. 6, 7), складає 154 049,72 грн. та пеня 1602,12 грн. Відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

У постанові судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 22 грудня 2009 року у справі № 21-2151во09 викладено висновок про те, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Аналогічні обставини викладені в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2010 року за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького» у справі за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2012 року інформував Маріупольський міський центр зайнятості про наявні вакансії посад для працевлаштування інвалідів, що підтверджується відповідними звітами та листами підприємства (а.с. 23-46). Крім того, відповідач інформував аналогічним чином про наявність вакансій управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя (а.с. 47-70), Маріупольську медіко-соціальну експертну комісію (а.с. 71-95). Також відповідачем здійснювалися публікації із запрошенням на роботу осіб, що мають інвалідність, у газеті «Азовський машинобудівник» (а.с. 112-146).

Зазначена діяльність відповідача призвела до того, що впродовж 2012 року Маріупольським міським центром зайнятості з метою працевлаштування були направлені 27 осіб з обмеженою працездатністю, що підтверджується копією листа від 23.05.2013 №1984 (а.с. 96). Згідно з цим листом працевлаштування на замовлені підприємством вакансії не було. 3 безробітним було відмовлено у працевлаштуванні, 24 безробітних відмовилися від працевлаштування самостійно.

На вимогу суду Маріупольський міський центр зайнятості листом від 10.07.2013 №02-2442 надав корінці направлення на працевлаштування від 01.11.2012 (ОСОБА_4), 28.11.2012 (ОСОБА_5), 27.02.2012 (ОСОБА_6). Перші два з них містять причину відмови у прийнятті на роботу «кандидат не відповідає вимогам», остання - «кандидат не відповідає висновку медкомісії».

Щодо перших двох випадків судом встановлено, що згідно зі стандартом підприємства СТП 00.432-2009 «Комплектування штату» (п. 5.7, 5.8) процедура прийняття на роботу передбачає бесіду з кандидатом та видачу йому направлення, яке підлягає візуванню керівником підрозділу. У відповідності до п. 3.18 посадової інструкції заступника фінансового директора з обліку, аналізу та МСФО ОСОБА_7 (ОСОБА_4 та ОСОБА_5 направлялися для працевлаштування економістами), ця службова особа зобов'язана за результатами співбесіди надавати на розгляд генерального директора підприємства кандидатури на вакантні посади.

Як вбачається з направлень на працевлаштування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 02.11.2012 та 28.11.2012, підписаних ОСОБА_7, вказані особи не відовідають вимогам посадових інструкцій - не знають законодавства України про оподаткування, методів економічного аналізу, погано володіють ПК. Зазначені вимоги передбачені п. 1.5 посадової інструкції економіста відділу аналізу та податкового планування, що затверджена 01.02.2012 (а.с. 148).

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Виходячи з наведених вище доказів, відмова відповідача у працевлаштуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не пов'язана з їх інвалідністю. Тому протиправної поведінки з боку відповідача у даному випадку немає.

Що стосується відмови у прийнятті на роботу ОСОБА_6 судом встановлено наступне.

ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи з дитинства за зором, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №385714 від 21.09.2010. У цій довідці у графі «Висновок про умови та характер праці» зазначено, що вказаній особі протипоказана важка фізична праця, робота з небезпекою травм (а.с. 202).

Крім того, у індивідуальній програмі реабілітації інваліда ОСОБА_6 №1306 від 21.09.2010 також зазначено, що він є інвалідом дитинства за зором, у графі «раціональне працевлаштування (поновлення трудової діяльності інваліда за колишньою або новою професією)» вказано: протипоказана важка фізична праця, робота з небезпекою травм, а у графі «види професій і спеціальності, доступні за станом здоров'я» - може працювати згідно з отриманою освітою без даних протипоказань (а.с.163).

За освітою ОСОБА_6 є фінансистом та бухгалтером, претендував на посаду бухгалтера, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

В той самий час, згідно з виданим медико-санітарною частиною ПАТ «Азовзагальмаш» вкладним листом до амбулаторної картки особи, що приймається на роботу, від 15.03.2012 ОСОБА_6 окулістом визнаний не придатним за професією бухгалтер.

Саме з підстави не проходження окуліста медичної комісії вказаній особі відмовлено у працевлаштуванні за професією бухгалтер. Виходячи з того, що ОСОБА_6 був інвалідом за зором, суд дійшов висновку про те, що така відмова безпосередньо пов'язана з його інвалідністю.

Як вже зазначалося, відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на запроваджене стандартом підприємства СТП 00.432-2012 обов'язкове проведення медичного огляду кандидатів та відсутність скарг з боку ОСОБА_6

Наведеною вище нормою закону визначено, що відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності допускається тільки у випадку, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб. У спірному випадку МСЕК таких висновків не робила. Навпаки, інвалід визнаний МСЕК таким, що може працювати за професією. Законом визначений орган, до компетенції якого віднесене визначення придатності інваліда до роботи за певною професією (МСЕК), тому висновок окуліста медичної комісії суд не приймає до уваги.

Оскарження дій роботодавця є правом ОСОБА_6, а відсутність відповідних скарг не свідчить про автоматичну законність відмови у працевлаштуванні.

Зважаючи на наведене, одна з двох вакансій інваліда у 2012 році не була зайнята у зв'язку з протиправною відмовою позивача у працевлаштуванні інваліда.

Як вже вказувалося, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зважаючи на наведені вище докази, суд дійшов висновку про незайнятість у 2012 році однієї вільної вакансії інваліда у зв'язку з протиправними діями відповідача, у зв'язку з чим він не звільняється від встановленої законом відповідальності.

За розрахунком позивача сума адміністративно-господарських санкцій за незайняте одне робоче місце інваліда у 2012 році складає 77 825,70 грн. у тому числі пеня - у сумі 800,80 грн. основний платіж - 77 024,90 грн. (а.с. 217-218). З огляду на вказані вище висновки суду, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у цій частині.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Азовмаш» про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 154 049,72 грн. та пені у сумі 1602,12 грн., разом - 155651,84 грн. задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовмаш» (87535, м. Маріуполь, пл.Машинобудівників, 1, ЄДРПОУ 30832888) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 77 024,90 грн. (сімдесят сім тисяч двадцять чотири гривні 90 коп.) та пеню у сумі 800,80 грн. (вісімсот гривень 80 коп.), разом - 77 825,70 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 70 коп.)

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 02 вересня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 09 вересня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.