Постанова № 33395246, 23.08.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3976/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токміловой Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю: представників позивача - Моісеєвої Т.В., Стрельникової Л.Ю.;

представника відповідача - Лупуленко О.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000042310, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з позовом мотивуючи його тим, що в період з 17.12.2012 року по 28.12.2012 року (далі ДПІ) проведено документальну планову перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №272/22-213/35242404/3562 від 29.12.2012 року, в якому зазначено про порушення ТОВ п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України (далі ПК), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 252142,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 3188,00 грн., за квітень 2011 року на суму 121050,00 грн., за травень 2011 року на суму 84685,00 грн., за червень 2011 року на суму 30222,00 грн., за липень 2011 року на суму 9664,00 грн., за березень 2012 року на суму 3333,00 грн.. На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000042310, яким ТОВ збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 255392,00 грн., в тому числі 252142 грн. за основним платежем та 3250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає вказане рішення таким, що не ґрунтується на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив скасувати в повному обсязі спірне податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000042310.

Суд, у зв'язку з реорганізацією відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, ухвалив про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на належного Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (а.с.214-215)

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього (а.с.3-6, 78-83, 213).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову пояснивши при цьому, що приймаючи спірне рішення ДПІ діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представник вважав позов не обґрунтовано на таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд встановив наступне.

ТОВ зареєстроване 10.07.2007 року (а.с.16) та перебуває на обліку в ДПІ як платник податку на додану вартість.

В період з 17.12.2012 року по 28.12.2012 року ДПІ проведено документальну планову перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №272/22-213/35242404/3562 від 29.12.2012 року, в якому зазначено про порушення ТОВ п.198.6 ст.198 ПК, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 252142,00 грн., в тому числі за березень 2011 року на суму 3188,00 грн., за квітень 2011 року на суму 121050,00 грн., за травень 2011 року на суму 84685,00 грн., за червень 2011 року на суму 30222,00 грн., за липень 2011 року на суму 9664,00 грн., за березень 2012 року на суму 3333,00 грн. (а.с. 19-31).

Такі висновки обґрунтовано тим, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в загальній сумі 252142,00 грн. у зв'язку з придбанням товарів та послуг, які не підтверджені податковими накладними (на момент перевірки документи відсутні), а тому ТОВ не мало право відносити ПДВ по вказаним операціям до свого податкового кредиту у перевіряємому періоді.

На підставі акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000042310, яким ТОВ збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 255392,00 грн., в тому числі 252142 грн. за основним платежем та 3250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 7, 136).

Суд вважає необґрунтованими викладені в акті перевірки висновки, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до Статуту ТОВ «Грін Груп» та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України предметом діяльності підприємства є інші види оптової торгівлі, рибальство; надання послуг у рибальстві, виробництво рибних продуктів (а.с.7-15, 17, 202-210).

З метою здійснення господарської діяльності 01.09.2011 року між ТОВ «Грін Груп» та ПП «Оніс-Марин», ТОВ «Торговий Дім Південь-Трейд» та ТОВ «Сервісний центр «Черноморець» укладено договори купівлі-продажу товарів (а.с.87, 109, 110), відповідно до яких останні прийняли на себе обов'язок продати позивачу товар, а ТОВ зобов'язалося здійснити оплату за цей товар, що підтвердив у судовому засіданні представник позивача.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання зазначених договорів вказані контрагенти у перевіряємому періоді поставили ТОВ товар, видали податкові накладні, а позивач здійснив оплату цих товарів.

Згідно ст.183.1 ПКУ будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

ТОВ та його контрагенти ПП «Оніс-Марин», ТОВ «Торговий Дім Південь-Трейд» та ТОВ «Сервісний центр «Черноморець» на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що не заперечувалося представниками сторін.

Відповідно до ст.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.4 ст.198.2 цього Кодексу, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Згідно ст.198.6 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання товарів, оплати коштів за них та отримання ТОВ податкових накладних від ПП «Оніс-Марин», ТОВ «Торговий Дім Південь-Трейд» та ТОВ «Сервісний центр «Черноморець» у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

З акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на тому, що ТОВ «Грін Груп» не були надані на момент перевірки документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження таких висновків та існування вказаних обставин, оскільки в матеріалах справи наявні первинні документи на підставі яких ТОВ було сформовано свій податковий кредит.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 року №0000042310, яким ТОВ збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 255392,00 грн., в тому числі 252142 грн. за основним платежем та 3250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про скасування спірного рішення підлягають задоволенню.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів правомірності прийнятого вказаного податкового повідомлення-рішення в ході розгляду справи відповідачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Податковим Кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 16.01.2013 року №0000042310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Грін Груп» було збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 255392,00 грн., в тому числі 252142 грн. за основним платежем та 3250 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Л.М.Токмілова

23 серпня 2013 року.

.