Рішення № 33394774, 05.09.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/253/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Леньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» про зобов'язання до вчинення дій, виплату грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку уточнила, та в кінцевому, просить ухвалити рішення, яким зобов'язати ТзОВ «Захід Авто Центр» в особі директора товариства ОСОБА_4 звільнити та передати позивачу нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, що на плані приміщення позначене літерою Б-1 протягом двох тижнів з дня набрання рішенням законної сили, а також всю технічну та іншу документацію на ці нежитлові приміщення протягом такого ж строку, та зобов'язати відповідача в особі її директора відшкодувати завдані збитки у зв'язку із не передачею цього нежитлового приміщення в розмірі 234 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.03.2011р. між нею та відповідачем в особі ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та позначені на плані літерою Б-1. Згідно умов такого договору, позивачем, на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у розмірі 20 000 грн. в якості оплати за нежитлові приміщення, а підтвердженням їх отримання відповідачем є виписка з банку від 29.11.2011р. Після реєстрації права власності на ці нежитлові приміщення, що мало місце 08.02.2012р., позивач набула на них права власності, однак, з цього часу і станом на даний відповідач продовжує незаконно ним володіти та відмовляється в добровільному порядку передати їх позивачеві. Враховуючи те, що такі дії відповідача створюють їй перешкоди в користуванні власністю, змушена захищати порушені права в судовому порядку, шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії по передачі нежитлових приміщень та технічної документації на них. Окрім цього, оскільки директор товариства відповідача - ОСОБА_4, є колишньою свекрухою позивача, між ними була усна домовленість про те, що за кожен місяць користування приміщенням їй буде оплачено 9 000 грн., якості орендної плати, при тому, що сам договір найму між сторонами не укладався. Протягом квітня-червня 2011р. їй було сплачено 27 000 грн., однак в подальшому, і станом на дату ухвалення рішення орендна плата відповідачем не здійснюється, через що заборгованість згідно усних домовленостей становить 234 000 грн. Оскільки сума боргу в добровільному порядку відповідачем не погашена, просить стягнути її в примусовому порядку, в підтвердження чого подає відповідний розрахунок заборгованості.

В судовому засіданні позивач та її представник згідно договору про надання правової допомоги № 22-05/13 від 22.05.2013р. адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з мотивів, які наведено вище. При цьому, позивач додатково зазначила, що відповідач в особі директора товариства не мала наміру віддавати ці приміщення після підписання договору купівлі-продажу. Оскільки вона являється колишньою свекрухою позивача, між ними була усна домовленість про те, що приміщення і надалі будуть використовуватись товариством, за що позивачу будуть сплачуватись відповідні кошти, і лише після того, як відповідачем було подано позов про розірвання договору купівлі-продажу від 29.03.2011р, між сторонами виник конфлікт, що і змусило її звернутись до суду із згаданим позовом, який вважають обґрунтованим та просять задовольнити.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з мотивів подання позивачем уточнення до позову, яким вважає змінено предмет та підставу позову і що потребує додаткового часу на ознайомлення з нею та подачі вмотивованого заперечення, а оскільки з 02.09.2013р. по 10.09.2013р. представник відповідача перебуватиме за межами м. Львова, ознайомлення та подання заперечень проти уточненої позовної заяви до початку судового засідання є неможливим. Враховуючи те, що уточнення позовних вимог, за своїм змістом є збільшенням суми боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, що відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства є збільшенням розміру позовних вимог і на що позивач має право протягом усього часу розгляду справи, представник відповідача помилково вважає, що позивачем змінено предмет та підставу позову, і з врахуванням того, що уточнення до позовної заяви було подано 13.08.2013р., і цього ж дня, за клопотанням представника відповідача розгляд справи було відкладено, а копія заяви була отримана ТзОВ «Захід Авто Центр» поштою 20.08.2013р., слід вважати встановленим, що останній знав та мав можливість до початку судового засідання ознайомитись та подати свої заперечення, чого зроблено не було. На підставі наведеного, а також за відсутності документального підтвердження відсутності представника відповідача за межами м. Львова в період з 02.09.2013р. 10.09.2013р., суд приходить до висновку, що причини його неявки слід визнати неповажними, і як наслідок, справу розглянути у його відсутності, проти чого не заперечила позивач та її представник. Оскільки відповідачем було подано позов про розірвання договору купівлі-продажу, який ухвалою суду від 16.07.2013р. було об'єднано в одне провадження із згаданим позов, однак надалі ухвалою суду від 05.09.2013р. залишено без розгляду, слід вважати встановленим, що позовні вимоги ОСОБА_1 ним не визнаються.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 29.03.2011р. між ТзОВ «Захід Авто Центр» в особі директора ОСОБА_4 та позивачем укладено договір купівлі-продажу (а.с.3), за умовами якого відповідач продав, а позивач купила нежитлові приміщення, за планом позначені літерою Б'-1, загальною площею 46,1 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_1. Пунктом 3 такого договору передбачено, що продаж приміщення вчинено за 20 000 грн., в тому числі ПДВ. Сума договору буде одержана продавцем від покупця протягом 3-х робочих днів після підписання цього договору в повному розмірі, безготівковими коштами, на поточний рахунок товариства. Згідно копії платіжного доручення від 29.11.2011р. (а.с.5), кошти обумовлені договором перераховано на рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За правилася ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Як вбачається з копії витягу про державну реєстрацію прав (а.с.6), 08.02.2012р., на підставі згаданого вище договору купівлі-продажу, позивачем проведено реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Відтак, судом встановлено, що у відповідності до вимог чинного законодавства позивач набула право власності на нежитлові приміщення.

Зміст права власності, за правилами ст. 317 ЦК України складає право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд - ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

У ст. 16 ЦК України перелічені основні засоби захисту цивільних прав, які тією чи іншою мірою стосуються і захисту права власності. При цьому, їх перелік не є вичерпним, вони можуть конкретизуватись та доповнюватись іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без правової підстави заволоділа ним. Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном через протиправні дії інших осіб.

Листом ДПА у Львівській області від 21.12.2011р. (а.с.11), позивача було повідомлено, що під час проведення перевірки магазину за адресою м. Львів, вул. Керченська, 19а, в якому здійснює торгівельну діяльність ТзОВ «Захід Авто Центр», було встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства. Крім того, порушення вимог чинного законодавства під час здійснення підприємницької діяльності товариства відповідача за вказаною адресою також встановлено Департаментом економічної політики ЛМР, про що також позивача повідомлялось листом від 19.12.2011р. (а.с.12). Згідно інформації Регіонального управління Департаменту САТ ДПС України у Львівській області від 17.12.2012р., (а.с.105), відповідачу, за адресою торгівлі АДРЕСА_1 видавались ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 12.02.2012р. по 11.02.2013р.

Відтак, в судовому засіданні встановлено, що товариство відповідача, після укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та реєстрації права власності на них за позивачем продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, тобто володіє ними, і тим самим, порушує права позивача щодо володіння своїм майном. Більше того, сам факт, що ТзОВ «Захід Авто Центр» здійснює підприємницьку діяльність за адресою м. Львів, вул. Керченська 19-А не спростовано самим представником відповідача та додатково встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23.08.2012р. (а.с.18-20) в межах розгляду справи про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.03.2011р.

З огляду на те, що судом встановлено факт володіння відповідачем приміщеннями, які на законній підставі належать позивачу, вимоги про зобов'язання ТзОВ «Захід Авто Центр» в особі директора ОСОБА_4 звільнити та передати їх позивачу разом з технічною та іншою документацією є підставними, та підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги відшкодувати завдані збитки, то в її задоволенні слід відмовити з наступних мотивів.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України регламентовано, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому, зокрема, майнової шкоди. Право особи, на відшкодування майнової шкоди закріплено також у ст. 22 ЦК України.

Слід зауважити, що вимогами п. 2 ст. 208 ЦК України чітко передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України.

Як повідомила позивач в судовому засіданні, і як слідує з мотивів позову, кошти в розмірі 234 000 грн. є борг за використання приміщення відповідно до усних домовленостей між нею та директором товариства, тобто заборгованість з виплати орендної плати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму - ч. 1 ст. 762 ЦК України.

Правові основи найму нежитлових приміщень закріплено в Параграфі 4 Глави 58 Розділу ІІІ Книги П'ятої ЦК України.

Згідно вимог ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою - ст. 797 ЦК України.

Системний аналіз ст. ст. 208, 759, 762, 793, 797 ЦК України дає підстави для висновку, що обов'язковість додержання письмової форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди обумовлена його правовою природою, однією з кваліфікуючих ознак якого є оплатність, оскільки саме ця кваліфікуюча ознака є ключовим фактором, який створює правовідносини, які регулюються Главою 58 Розділу ІІІ Книги П'ятої ЦК України. Не дотримання письмової форми такого правочину тягне за собою неможливість встановлення розміру плати за користування майном і має наслідком його недійсність, що в свою чергу не може створювати будь-яких обов'язків для учасників цього правочину.

Оскільки факт не укладення договору найму в письмовій формі позивач особисто підтвердила в судовому засіданні, а розмір коштів, які вона просить стягнути з відповідача в примусовому порядку є саме заборгованістю з виплати орендної плати по договору, який укладено в усній формі, і такі кошти не є шкодою, заподіяною внаслідок порушень прав власника, відшкодування якої передбачено ч. 2 ст. 386 ЦК України, що також підтверджено позивачем, вимога про стягнення грошових коштів в розмірі 234 000 грн. до задоволення не підлягає.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, про що ухвалює рішення.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 107,30 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10,60,61,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст. ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3,11, 15, 16, 22, 208, 316, 317, 319, 321, 334, 386, 387, 655, 657, 759, 762, 793, 797 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» (в особі директора товариства ОСОБА_4, м. Львів, вул. Скорини, 32/77, ЄДРПОУ 33169155) звільнити та передати нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на плані приміщення позначене літерою Б-1, загальною площею 46,1 кв.м., ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) протягом двох тижнів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» (в особі директора товариства ОСОБА_4, м. Львів, вул. Скорини, 32/77, ЄДРПОУ 33169155) передати всю технічну та іншу документацію на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на плані приміщення позначене літерою Б-1, загальною площею 46,1 кв.м., ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) протягом двох тижнів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Авто Центр» на користь ОСОБА_1 107,30 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.