Рішення № 33394320, 09.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14134/13 09.09.13За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 20 321,93 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Шаталова Т. В. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4329,43 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2828-0794/250 від 16.11.2010, предметом якого є майнові інтереси, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортного засобу Audi д/н АА0970КЕ, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування на ремонт пошкодженого автомобіля марки Audi д/н АА0970КЕ, а тому позивачем відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу LDV CONVOY д/н АІ8124СЕ, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована у відповідача, позивачем було направлено останньому заяву про регресні вимоги про сплату страхового відшкодування. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму, позивач просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 порушено провадження по справі № 910/14134/13, розгляд справи призначено на 09.09.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 09.09.2013 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 19811,93 грн.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2013 не з'явився, проте через канцелярію суду подав письмовий відзив на позов в якому зазначив, що оскільки позивач не звертався до відповідача з регресними вимогами, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Також відповідач вказав, що ціна позову складена нелегітимно, так як представник відповідача не викликався на експертизу пошкодженого транспортного засобу.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 09.09.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.11.2010 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" та Боржевич О. М. було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на автотранспорті № 28-2828-0794/250 за яким було застраховано автомобіль Audi д/н АА0970КЕ.

05.09.2011 року о 08.30 год. Патєров А. З., керуючи автомобілем LDV CONVOY д/н АІ8124СЕ на Дарницькому мосту, електроопора № 14 в м. Києві залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем Audi д/н АА0970КЕ, під керуванням Бощевича А. М.

Відповідно до Постанови Дарницького районного суду міста Києва № 3-7858/11 від 14.10.2011 року, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення Патєровим А. З. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 58509 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля Audi д/н АА0970КЕ, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля Audi д/н АА0970КЕ, в результаті його пошкодження при ДТП та з урахуванням розцінок СТО ТОВ «Ауді-Центр Київ» складає 21842,96 грн.

Відповідно до норм чинного законодавства та враховуючи умови договору страхування позивач визнав вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що склав страховий акт № ДККА-10382 від 19.10.2011 на суму 20 321,93 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за договором страхування в розмірі 20 321,93 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 10350 від 20.10.2011.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 20 321,93 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем LDV CONVOY д/н АІ8124СЕ, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність особи, яка експлуатує автомобіль LDV CONVOY д/н АІ8124СЕ, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АА/299152 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом № АА/299152) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза становить 510,00 грн.

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АА/299152 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 115055 від 20.04.2012. На доказ отримання заяви відповідачем позивач надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, суму страхового відшкодування не виплатив.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами (заява № 115055 від 20.04.2012 та рекомендованим повідомленням про відправлення) спростовуються доводи відповідача щодо порушення позивачем досудового порядку врегулювання даних відносин.

Разом з тим, необхідно зазначити, що статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд зазначає, що розмір завданих збитків, і відповідно витрат, які згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладаються на відповідача, як страховика за полісом № АА/299152, позивачем доведений належними засобами доказування, і відповідачем жодним чином не спростований.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, відповідач у порушення вимог зазначеного Закону свій обов'язок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру. В матеріалах справи наявна копія телефонограми про повідомлення Патєрова А. З. про огляд пошкодженого автомобіля Audi д/н АА0970КЕ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 19811,93 грн. (20321,93 грн. - 510,00 грн. франшизи за Полісом № АА/299152).

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача (стаття 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 33-Б, прим. 36, ідентифікаційний код 32206908, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літ. А, ідентифікаційний код 30859524) 19811,93 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 93 коп. страхового відшкодування, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили - видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.09.2013

Суддя Грєхова О.А.