Рішення № 33394275, 29.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2013 р. Справа № 911/2713/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

та Селянського (фермерського) господарства «Оріана»

про стягнення 18206,41 грн.

секретар судового засідання: Калиновський Ю.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач-1) та Селянського (фермерського) господарства «Оріана» (далі - відповідач-2) про стягнення 18206,41 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 02.07.2012 р. угоди № 63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги до Селянського (фермерського) господарства «Оріана» щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, яка виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента-агро» та Селянським (фермерським) господарством «Оріана». При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 63/07-12 від 02.07.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні, між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 11-03-2013-6 від 11.03.2013 р., відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати пені в розмірі 840,92 грн.

Розгляд справи відкладався.

01.08.2013 р. до господарського суду Київської області ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» було подано відзив на позов б/н, б/д (вх. № 16497 від 01.08.2013 р.), відповідно до якого відповідач-1 визнає позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», які стосуються ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», проте не може їх задовольнити у зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а також просить суд розглянути дану справу без участі представника відповідача-1.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2013 р. позовні вимоги підтримав.

До господарського суду Київської області 09.08.2013 р. ТОВ «НІКО-ТАЙС» подано клопотання № 09-13/08 від 09.08.2013 р. про розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судові засідання 15.08.2013 р. та 29.08.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судові засідання 01.08.2013 р., 15.08.2013 р. та 29.08.2013 р. представників не направили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (продавець) та Селянським (фермерським) господарством «Оріана» (покупець) було укладено договір № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу, асортимент товару, його кількість, ціна визначається у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті.

Відповідно до п. 5.3 договору оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.04.2008 р.; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2008 р.

Згідно з п. 6.1 договору покупець зобов'язаний, зокрема, провести оплату товару в строк і на умовах, вказаних в ст. 5 договору.

У відповідності з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

За умовами п. 8.3 договору, відповідно до ст. 259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором (п. 11.1 договору).

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням СФГ «Оріана» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р., ТОВ «Тридента Агро» 07 серпня 2009 року звернулося до господарського суду Хмельницької області із позовною заявою про стягнення із СФГ «Оріана» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 02.12.2008 р. до 07.08.2009 р. згідно договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 21/1597 від 19.10.2009 р., позовні вимоги ТОВ «Тридента Агро» до СФГ «Оріана» були задоволені частково.

Вказаним вище рішенням суду встановлено, що після подання позову до суду (07 серпня 2009 року) впродовж серпня - вересня 2009 року СФГ «Оріана» було частково погашено борг наступним чином: 29.09.2009 р. на суму 12000,00 грн.; 30.09.2009 р. на суму 17000,00 грн., у зв'язку з чим рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 21/1597 від 19.10.2009 р. провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 29000,00 грн. було припинено, в решті позовні вимоги задоволено частково, а саме - стягнуто з СФГ «Оріана» на користь ТОВ «Тридента Агро» 23,70 грн. основного боргу, 15852,30 грн. курсової різниці, 4664,47 грн. пені, 4353,55 грн. 15% штрафу, 590,13 грн. 3% річних, 2989,44 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Згідно частини першої статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини другої статті 35 цього ж кодексу факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у повному обсязі зобов'язання СФГ «Оріана» перед ТОВ «Тридента Агро» згідно договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року було виконано лише 30 вересня 2009 року.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд стягнути солідарно з СФГ «Оріана» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 840,92 грн. пені, 1500,00 грн. адвокатських витрат, а також стягнути з СФГ «Оріана» 232,19 грн. інфляційних втрат, 121,38 грн. 3% річних, 17011,92 грн. курсової різниці

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності з приписами ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 цього наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Так, пунктом 5.1 договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р. передбачено, що ціна товару вказується в додатках. Ціна товару розрахована по міжбанківському курсу відповідної іноземної валюти згідно до української гривні на дату підписання цього договору. Ціна оплати визначається міжбанківським курсом на день здійснення оплати по даному договору.

Як зазначалось вище, відповідно до додатків №№ 1-4 курс долара США на міжбанківській валютній біржі становив 5,05 грн./дол.США та згідно з додатками № 5 та № 6 - 4,85 грн./дол.США.

При цьому, приміткою до додатку передбачено, що у випадку якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара на день підписання договору сторонами, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/А2)*B, де S - ціна на момент проплати, B - ціна на момент підписання, А2 - курс долара США до гривні на день підписання договору, А1- курс (міжбанківська валютна біржа) долара США до гривні на день перерахування коштів.

Враховуючи, що заборгованість за договором відповідачем-2 була погашена лише 30.09.2009 р., а станом на 29.09.2009 р. курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 8,01 грн./дол.США, господарським судом встановлено, що заборгованість СФГ «Оріана» за договором № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р. у вигляді курсової різниці становить 17011,92 грн.

Отже, у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги до відповідача-2 щодо отримання нарахованого розміру курсової різниці згідно договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалося вище, згідно п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Водночас, п. 8.3 договору сторони встановили, що відповідно до ст. 259 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. Крім того, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним договором здійснюється без обмеження строку.

Поряд з цим, п. 11.1 договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов'язків за цим договором.

За приписами ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене вище, судом встановлено, що у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо нарахування пені внаслідок порушення СФГ «Оріана» зобов'язань за договором № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р., у тому числі - за період з 08.08.2009 р. до 28.09.2009 р. на суму 29023,70 грн. в сумі 831,35 грн., за період з 29.09.2009 р. до 29.09.2009 р. на суму 17023,70 грн. в сумі 9,57 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 121,38 грн. за період з 08.08.2009 р. до 28.09.2009 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 232,19 грн. за вересень 2009 року на суму 29023,70 грн., є обґрунтованим та арифметично вірним.

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

При цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України).

26 січня 2011 року між ТОВ «Тридента Агро» та ФОП Грищенком О.М. було укладено угоду № 113-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512- 519 ЦК України), відповідно до якої первісний кредитор (ТОВ «Тридента Агро») відступає новому кредитору (ФОП Грищенку О.М.) право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Оріана» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно зазначеного договору купівлі-продажу щодо оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1), ТОВ «Тридента Агро» було передано ФОП Грищенку О.М. документи, що підтверджують права вимоги виконання СФГ «Оріана» обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, ТОВ «Тридента Агро» повідомленням від 26.01.2011 р. про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомило СФГ «Оріана» про зазначені вище обставини.

02.07.2012 р. між ФОП Грищенком О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) із врахуванням додаткової угоди № 1. Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання Селянським (фермерським) господарством «Оріана» зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, пені, 3%-річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.03.2008 р. та згідно угоди № 113-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1), ФОП Грищенком О.М. було передано позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, ФОП Грищенко О.М. повідомленням від 02.07.2012 р. про зміну кредитора у зобов'язанні належним чином повідомив СФГ «Оріана» про зазначені вище обставини.

Відповідно до угоди № 63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р., позивач одержує право замість ФОП Грищенка О.М. вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї угоди.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 р., 11 березня 2013 року між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) було укладено договір поруки № 11-03-2013-6, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Селянським (фермерським) господарством «Оріана» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, під основним договором в цьому договорі розуміють угоду № 63/07-12 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02 липня 2012 року, укладену на підставі договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року.

У відповідності з розділами 3 та 4 договору поруки поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності поручителя та розмір поруки - відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 840,92 грн.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Приписами статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було надіслано на адресу ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» вимогу № 15-6/03 від 15.03.2013 р. щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 63/07-12 від 02.07.2012 р., яка була отримана директором ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» 18.03.2013 р.

У відповідь на вказану вимогу відповідач-1 повідомив, що виконати зобов'язання за договором поруки не має можливості у зв'язку із скрутним фінансовим становищем та гарантує, що зобов'язання, взяті на себе згідно з договором поруки, виконає в строк до 31.08.2013 р.

Оскільки ні відповідач-1 в сумі 840,92 грн., ні відповідач-2 в повному обсязі не розрахувалися з позивачем належним чином за угодою № 63/07-12 від 02.07.2012 р., яка укладена на підставі договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачами зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачами не спростований.

Водночас, відповідач-1 у відзиві на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 16497 від 01.08.2013 р.), адресованому суду, визнав позов в частині, яка стосується ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».

Згідно з ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Частиною 6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Водночас, як передбачено ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 солідарно з відповідачем-2 в сумі 840,92 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за угодою № 63/07-12 від 02.07.2012 р., яка укладена на підставі договору № 007-00ХМ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 березня 2008 року, вимоги позивача про стягнення пені солідарно з відповідачів, а також про стягнення з відповідача-2 курсової різниці, 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у повному обсязі.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1500,00 грн.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Згідно з ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики (схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. № 6/VI), клієнт - особа, права і свободи якої адвокат захищає або чиї законні інтереси він представляє, або котрій він безпосередньо надає правову допомогу в інших формах, передбачених чинним законодавством. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги. Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням угоди.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем підтверджуються договором № 25-43/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888, виданим 29.10.2009 р., Грищенко О.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 1.1 договору № 25-43/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р., за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, СФГ «Оріана» та ТОВ «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП», які виникли на підставі договору № 007-00ХМ від 12.03.2008 р., угоди № 63/07-12 від 02.07.2012 р. та договору поруки № 11-03-2013-6 від 11.03.2013 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення з боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, курсової різниці, пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржниками перед замовником зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору № 007-00ХМ від 12.03.2008 р., угоди № 63/07-12 від 02.07.2012 р., а також на підставі договору поруки № 11-03-2013-6 від 11.03.2013 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного, господарського, господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника в суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків за даним договором.

Сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за даним договором становить 1500,00 грн. (п. 3.1 договору).

25.03.2013 р. ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем було підписано акт прийому-передачі документів.

Сплата позивачем вартості адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 253 від 29.03.2013 р. на суму 1500,00 грн.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 1500,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідачів солідарно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Оріана» (32100, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Крупської, 2, код 14160492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 232 (двісті тридцять дві) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 121 (сто двадцять одну) грн. 38 коп. 3% річних, 17011 (сімнадцять тисяч одинадцять) грн. 92 коп. курсової різниці.

3. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства «Оріана» (32100, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Крупської, 2, код 14160492) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл. Васильківський р-н, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) - 840 (вісімсот сорок) грн. 92 коп. пені, 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 03.09.2013 р.

Суддя Бабкіна В.М.