Постанова № 33394017, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа №805/11342/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 50 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю представників:

позивача - Панишева О.Д., Жерновської О.Г.,

відповідача - Самойленко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про визнання недійсними пунктів 1, 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року,-

в с т а н о в и в :

02 серпня 2013 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» (далі - позивач, ПІІ у формі ТОВ «Вікторія») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання недійсними пунктів 1, 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 11 липня 2013 року ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» отримано припис № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року, пунктом 1 якого встановлено порушення вимог статті 108 Кодексу законів про працю України, а пунктом 2 - порушення статті 96, статті 97 Кодексу законів про працю України, статей 5, 11, 14 Закону України «Про оплату праці». Позивач вважає зазначені пункти припису необґрунтованими та безпідставними. Так, у відповідності до колективного договору ПІІ у формі ТОВ «Вікторія», зареєстрованого у виконавчому комітеті Донецької міської ради за № 1409 від 15 листопада 2007 року, до складу встановлюваного збільшеного місячного окладу входить доплата за високу кваліфікацію, за роботу в шкідливих умовах праці, за роботу в нічний час. Відповідно до Додатку № 3 до колективного договору за роботу у вечірній час (з 18 до 22 годин) встановлено надбавку 20 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, за роботу в нічний час (з 22 до 6 години) - 35 % відповідно. Згідно штатного розкладу посадовий оклад громадянки ОСОБА_4 01 травня 2012 року становив 1 360,00 грн., 01 червня 2012 року - 1 975,00 грн., 01 жовтня 2012 року - 1 980,00 грн. при встановленій мінімальній заробітній платі за цей період, а саме: 1 094,00 грн. від 01 квітня 2012 року, 1 147,00 грн. від 01 січня 2013 року. Тобто, надбавки за виконану роботу за вечірній та нічний час враховувались у заробітній платі працівника. Дане положення в повній мірі кореспондується з пунктом 3.12 колективного договору та відповідає положенням статті 108 Кодексу законів про працю України. Детальний розрахунок заробітної плати громадянки ОСОБА_4 з квітня 2012 року по грудень 2012 року наведено у Розрахунковій відомості, яка містить у собі, що доплати за роботу у вечірній та нічний час додаються до окладу.

Крім того, щодо другого пункту позивач вказав, що ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» не підписувало та в подальшому не приєднувалось ані до Генеральної угоди, ані до Регіональної угоди, а тому не перебуває у сфері дії зазначених угод. В такому випадку для підприємств, які при укладенні угоди не були представлені уповноваженими представниками зі сторони власника і сторони профспілки, умови і розміри оплати праці встановлюються з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством України. У зв'язку з тим, що дія генеральної, галузевої та регіональної угод в частині оплати праці на ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» не поширюється, підприємством самостійно були встановлені посадові оклади усім робітникам.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати недійсними пункти 1 та 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року (арк. справи 3-6).

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення (арк. справи 119-120), в яких зазначив, що стаття 2 Закону України «Про оплату праці» визначає структуру заробітної плати: основна, додаткова, інші заохочувальні виплати. Норми в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. Доплата за роботу в нічний час є окремою (додатковою) виплатою і не може бути включена до основної заробітної плати. Зазначене підтверджується також в розділі 3 колективного договору «Нормування тривалості робочого часу та оплата праці», відповідно до якого конкретні розміри посадового окладу фахівця залежно від посади, що займає працівник, кваліфікації (освіти), об'єму покладених на нього обов'язків встановлено у штатному розкладі, розроблено на підставі затвердженої схеми посадових окладів фахівців, робітників. Із зазначеного випливає, що до розміру посадового окладу працівників не включено доплати за роботу у нічний час.

Щодо думки позивача про непоширення на ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» умов Генеральної, Регіональної, галузевої угод відповідач зазначив, що норми Генеральної, Регіональної, галузевих угод в частині оплати праці через Закон України «Про оплату праці» є імперативними правовими нормами. Умови, встановлені в межах Закону, є обов'язковими для правозастосування всіма суб'єктами організації оплати праці на території держави Україна. Необов'язковими для виконання умови Генеральної, Регіональної, галузевої угод (для непідписантів) є тільки ті, які прямо не передбачені спеціальним законом.

Також відповідач зауважив, що без використання величини тарифної ставки працівника І розряду, яка встановлюється Генеральною, Регіональною, галузевими угодами не можна встановити посадовий оклад конкретного працівника.

Безпосередньо в Донецькі області на цей час діє Регіональна угода між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011-2012 роки (термін дії подовжено на 2013 рік). Регіональна угода врахувала норми та положення Генеральної угоди як мінімальні і включає положення, які перевищують ці норми з урахуванням особливостей регіону. Положення Угоди поширюється на підприємства, установи, організації, суб'єктів підприємницької діяльності. Його норми та положення є обов'язковими для виконання на території Донецької області і діють безпосередньо або шляхом включення в територіальні угоди та колективні договори. Зазначеною Регіональною угодою визнано мінімальними гарантіями в оплаті праці тарифну ставку робітника І розряду (як основу формування тарифної сітки) не нижче 120% мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,15, який враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери).

Щодо твердження позивача, що ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» не є стороною цих угод, відповідачем зазначено, що роботодавці, які не були сторонами їх укладення, мають право на свободу об'єднання в організації роботодавців для здійснення і захисту своїх прав та задоволення соціальних та інших законних інтересів відповідно до Закону України «Про організації роботодавців» та в подальшому впливати на зміст угод. Пасивна позиція роботодавця не входити ні в які об'єднання не є поважною причиною для невиконання нормативного акту.

Таким чином, відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях та просила суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» зареєстроване як юридична особа за адресою: 83015, м. Донецьк, Київський район, пр. Миру, 14-а, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31534840.

Відповідач - Територіальна державна інспекція з питань праці у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Згідно Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, Державна інспекція України з питань праці (далі - Держпраці України) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі -роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань, поміж іншого, має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

27 червня 2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області проведено перевірку ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» з питань додержання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої відображені в акті перевірки № 05-01-057/0038 від 27 червня 2013 року (арк. справи 10-30).

За змістом наведеного акту перевірки державним інспектором праці встановлено, що згідно графіку роботи робітників Департаменту їжі та напоїв ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» працівник ОСОБА_4 працювала у період з квітня 2012 року по січень 2013 року у 10 зміну, для якої визначено час роботи з 11-00 години та закінчення о 23-00 годині. Згідно відомостей нарахування заробітної плати та особистого рахунку ОСОБА_4 не встановлено факту нарахування заробітної плати за роботу у нічний та вечірній час. Водночас, перевіркою установлено, що крім ОСОБА_4 у 10 зміну також працювали повар ОСОБА_5, кондитер ОСОБА_6 та інші працівники.

Крім цього, перевіркою встановлено, що згідно виписки із штатного розкладу ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» на 01 червня 2013 року, посадовий оклад кухаря, старшого кухаря - ОСОБА_4 та інших працівників не відповідає вимогам статей 96, 97 Кодексу законів про працю України, статей 5, 11, 14 Закону України «Про оплату праці» та вимогам Генеральної, Регіональної угод, оскільки не встановлені розряди кухарям та іншим працівникам, згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, що призвело до встановлення занижених посадових окладів означеним працівникам, а також до наведених окладів не були застосовані регіональні коефіцієнти, визначені положеннями Регіональної угоди між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011-2012 роки.

За наслідками перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області винесено припис № 05-01-057/0038-0033 (арк. справи 8-9), яким ПІІ у формі ТОВ «Вікторія», серед іншого, зобов'язано вчинити наступні дії:

- нарахувати та виплатити заробітну плату за роботу у вечірній та нічний час за період з квітня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_4 та іншим, чим усунути порушення вимог статті 108 Кодексу законів про працю України (пункт 1);

- встановити посадові оклади з додержанням диференціації, чим усунути порушення вимог статей 96, 97 Кодексу законів про працю України та статей 5, 11, 14 Закону України «Про оплату праці» (пункт 2).

Для усунення зазначених порушень припису позивачу надано строк до 04 серпня 2013 року.

Не погоджуючись із вказаними пунктами припису, позивач 02 серпня 2013 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання недійсними пунктів 1, 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року.

Прийнятий відповідачем припис є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість прийняття відповідачем припису в частині зобов'язання позивача нарахувати та виплатити заробітну плату за роботу у вечірній та нічний час за період з квітня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_4 та іншим, а також встановити посадові оклади з додержанням диференціації. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами статті 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оплату праці», основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

За змістом частини 1 статті 12 вказаного Закону, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями (частина 2 статті 12 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно частини 1 статті 97 Кодексу законів про працю України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (частина 2 статті 97 Кодексу законів про працю України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (частина 3 статті 97 Кодексу законів про працю України).

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (частина 4 статті 97 Кодексу законів про працю України).

Статтею 108 Кодексу законів про працю України визначено, що робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Згідно наданих пояснень представниками позивача у судовому засіданні, а також вказано позивачем в адміністративному позові, посадовий оклад громадянці ОСОБА_4 та іншим працівникам позивачем встановлювався з урахуванням надбавки за виконану роботу за вечірній та нічний час, що визначався щомісяця, з урахуванням графіків виходи на роботу даних працівників. Однак, як під час проведення перевірки відповідачем, так і під час дослідження судом відомостей нарахування заробітної плати та особистого рахунку ОСОБА_4 та інших працівників (арк. справи 60, 91-103), судом не встановлено факту нарахування ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» заробітної плати за роботу у нічний та вечірній вказаній та іншим особам.

Суд зазначає, що врахування роботодавцем при визначенні посадового окладу працівника його роботи у вечірній та нічний час, не звільняє такого роботодавця від обов'язку, визначеного статтею 108 Кодексу законів про працю України, додатково оплатити роботу такого працівника у нічний час у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Оскільки, як вказувалось судом вище із посиланнями на норми Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівника складається як з основної, так із додаткової оплати. В розглядуваних правовідносинах відповідачем та судом установлена виплата позивачем лише основної заробітної плати, однак, не установлена виплата додаткової заробітної плати, яка повинна включати доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством тощо.

Крім цього, в ході розгляду справи судом встановлено, що між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців на 2011-2012 роки укладена Регіональна угода (арк. справи 138-191, термін дії якої подовжено на 2013 рік (арк. справи 137).

Зазначеною Регіональною угодою, з урахуванням норм та положень Генеральної угоди, визнано мінімальними гарантіями в оплаті праці тарифну ставку робітника І розряду (як основу формування тарифної сітки) не нижче 120% мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,15, який враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери), а місячна тарифна ставка (оклад) некваліфікованих працівників, не може бути нижче за розмір мінімальної заробітної плати, так само встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,15, який враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери) (пункт 2.1 розділу ІІ Регіональної угоди).

Водночас, згідно загальних положень (абзац четвертий) даної Регіональної угоди, сторони визнають угоду як нормативний акт соціального діалогу. Положення Угоди поширюється на підприємства, установи, організації, суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності. ЇЇ норми та положення є обов'язковими для виконання на території Донецької області і діють безпосередньо або шляхом включення в територіальні угоди та колективні договори.

Стосовно доводів позивача, що ПІІ у формі ТОВ «Вікторія» не є стороною зазначеної угоди, її не підписувало та в подальшому до не приєднувалось, а тому не перебуває у сфері дії зазначеної угоди, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалося судом за текстом даної постанови, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (частина 2 статті 97 Кодексу законів про працю України).

Аналогічні положення стосовно організації оплати праці з урахуванням генеральної, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод також містяться у статті 5 Закону України «Про оплату праці».

Отже, враховуючи наведені норми законодавства та приписи вищезазначеної Регіональної угоди, суд вважає, що умови даної Угоди, є обов'язковими для встановлення оплати праці на підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, та не залежно від того, чи є дане підприємство, установа або організація стороною зазначеної угоди, або ж чи підписувало її або приєднувалося до неї.

Позивачем доказів того, що наведена вище Регіональна угода, яка укладена між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців, у судовому порядку визнана недійсною суду не надано, а судом такої обставини також не встановлено. Так само позивачем не надано суду доказів того, що кухарям та іншим працівникам встановлені розряди, згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області доведено правомірність пунктів 1 та 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року.

Таким чином, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про визнання недійсними пунктів 1, 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про визнання недійсними пунктів 1, 2 припису № 05-01-057/0038-0033 від 04 липня 2013 року, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 серпня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 03 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.