Постанова № 33394011, 29.08.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2013 р. Справа №805/10401/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зінченка О.В.,

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

з участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Пашкарьової Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року та акту опису майна від 23 жовтня 2012 року, -

в с т а н о в и в :

16 липня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_3) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року та акту опису майна від 23 жовтня 2012 року.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що податковою інспекцією була проведена документальна позапланова перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за результатами якої був складений акт № 17 від 10 вересня 2012 року, згідно якого встановлено порушення статті 291 Податкового кодексу України, що полягає в наступному: позивач в березні 2012 року прийняла на роботу найманого працівника, проте згідно її заяви від 17 січня 2012 року про застосування спрощеної системи оподаткування обрала першу групу, яка не передбачає наявність найманих працівників. Таким чином, встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 650,40 грн. 19 вересня 2012 року позивачу надано податкове повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб на 6 650,40 грн. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним з наступних підстав. У свідоцтві про сплату єдиного податку зазначена діяльність 47.89 - роздрібна торгівля з лотків та на ринках іншими товарами, проте фактично позивач здійснювала діяльність з виготовлення пам'ятників і саме у зв'язку з цим найняла на роботу працівника. Таким чином, вважає, що суму єдиного податку їй донараховано за ставкою 15% до доходу, отриманого від провадження діяльності не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, а враховуючи те, що згідно перехідних положень підпункт 2 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України у 2012 році не застосовується, то відповідно 6 650,40 грн. їй донараховано незаконно.

Водночас, позивач вказала, що за змістом листа №1647/10/19-113 від 19 лютого 2013 року, що отриманий нею від Державної податкової служби Донецької області, вбачається, що даним органом проводилася службова перевірка по факту якості оформлення невиїзної перевірки позивача, згідно якої зроблено висновок про те, що спірне податкове повідомлення-рішення сформоване в порушення вимог розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України за № 985 від 22 грудня 2010 року. Також вказала, що в акті опису майна від 23 жовтня 2012 року за № 136/19 відсутній підпис платника податків.

На підставі вищевикладеного, просила визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року та акт опису майна від 23 жовтня 2012 року (арк. справи 3-4).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що надав письмові заперечення (арк. справи 38-40), в яких зазначив, що з вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові ОСОБА_3 Горлівська ОДПІ не згодна і вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства з наступних підстав. ФО-П ОСОБА_3, як платника податків взято на податковий облік Микитівським відділенням Горлівської ОДПІ 05 квітня 2011 року за № 8804. Позивач здійснює підприємницьку діяльність - роздрібна торгівля на ринку. Відповідно до наказу Горлівської ОДПІ від 21 серпня 2012 року № 1022 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за дотриманням вимог діючого законодавства з питання перебування на спрощеній системі оподаткування визначеного підпунктом 291.4.1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, про що складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 10 вересня 2012 року № 421. В періоді, що перевірявся, ФО-П ОСОБА_3 обрала спосіб оподаткування доходів - єдиний податок (1 група, 10%), шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (2012 рік), виданого Микитівським відділенням Горлівської ОДПІ. Ставка сплати єдиного податку на місяць у 2012 році складала 107,30 грн. Згідно заяви від 17 січня 2012 року № 1408 на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності на 2012 рік ФО-П ОСОБА_3 обрала 1 групу, яка не передбачає наявність найманих працівників. Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_3 використовувала працю однієї найманої особи, а саме ОСОБА_4, прийнятого на роботу 26 березня 2012 року, трудовий договір зареєстрований Горлівським міським центром зайнятості за № 05071200423 від 27 березня 2012 року. Таким чином, позивач порушила підпункт 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Дохід від провадження підприємницької діяльності за період з 26 березня 2012 року по 10 вересня 2012 року згідно книги обліку доходів складає 44 336,00 грн. та оподатковується за ставкою 15% згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Отже, податок на доходи складає 6 650,40 грн.

Крім того, відповідно до норм Податкового кодексу України свідоцтво платника єдиного податку було анульовано 10 вересня 2012 року за рішенням органу державної податкової служби на підставі акту перевірки. За таких обставин, 19 вересня 2012 року було сформовано та вручено під розписку податкове повідомлення-рішення № 0004211740 на єдиний податок з фізичних осіб на суму 6 650,40 грн.

Також у запереченнях зазначено, що 19 жовтня 2012 року було сформовано на надіслано позивачу на адресу за місцем проживання податкову вимогу № 60/19 на єдиний податок з фізичних осіб на суму 6 650,40 грн. Майно платника податків згідно акту опису майна № 136/19 від 23 жовтня 2012 року було взяте у податкову заставу, яка зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 26 жовтня 2012 року № 38476989. Проте, всі прийняті Горлівською ОДПІ заходи не призвели до добровільного погашення податкового боргу відповідачем. Тому, 25 квітня 2013 року Горлівська ОДПІ звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ФО-П ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу з єдиного податку. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2013 року по № 805/5784/13-а, що набрала законної сили, позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. 06 серпня 2013 року Горлівською ОДПІ було отримано виконавчий лист по вказаній справі та направлено його на виконання до Микитівського ВДВС. Вищевказане свідчить про те, що займана позиція позивача вже була визнана у судовому порядку неправомірною та безпідставною.

Крім того, відповідач зазначив, що оскаржуваний акт опису майна відповідає приписам податкового законодавства, тому є цілком законним та не може бути скасований.

Враховуючи вищезазначене, Горлівська ОДПІ діяла в рамках та у спосіб передбачений законодавством, а податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим. За викладених обставин відповідач просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, а також додатково пояснила, що у 2011 році ФО-П ОСОБА_3 займалася таким видом підприємницької діяльності як «Оформлення декоративного каменя та бетонних виробів», у зв'язку з чим у неї був один найманий працівник ОСОБА_4 Ці обставини не належать до оскаржуваного періоду, проте свідчать про те, що ФО-П ОСОБА_3 займалася саме цим видом діяльності. У 2012 році відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування ФО-П ОСОБА_3 з 01 січня 2012 року обрала першу групу зі ставкою 10% та зазначила вид діяльності «роздрібна торгівля на ринку» без зазначення осіб, що перебували з позивачем у трудових відносинах. Відповідно до трудового договору від 26 березня 2012 року ФО-П ОСОБА_3 прийняла на роботу працівника ОСОБА_4, що повинен був виконувати роботи з шліфування каменя та обробки будівельного каменя. Таким чином, позивач порушила підпункт 291.4.1 пункту 291.4 статті 291 та пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України. На підставі викладеного просила суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Усною ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, що занесена секретарем судового засідання до журналу судового засідання, замінено відповідача, Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію, на його правонаступника - Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Горлівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області).

Також, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, що занесена секретарем судового засідання до журналу судового засідання, судом з огляду на повідомлені позивачем обставини, зокрема, що позивач була вагітною, є матір'ю двох доньок, яких виховує одна, та не мала коштів на оплату судового збору та правової допомоги, а також користувалась правом на адміністративне оскарження, визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження акту опису майна від 23 жовтня 2012 року.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 04 квітня 2011 року за адресою: 84632, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 (арк. справи 53).

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, що є правонаступником Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

У підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України зазначено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (пункт 79.2 статті 79 Кодексу).

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 Кодексу).

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

На підставі наказу Горлівської ОДПІ від 21 серпня 2012 року № 1022 та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України Горлівською ОДПІ 10 вересня 2012 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання вимог діючого законодавства з питання перебування на спрощеній системі оподаткування, визначеного підпунктом 291.4.1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.

Копія наказу про проведення перевірки та повідомлення податковим органом вручено під розписку 29 серпня 2012 року особисто ФО-П ОСОБА_3 (арк. справи 60, 64).

За наслідками перевірки складено акт від 10 вересня 2012 року № 42/17 (арк. справи 60-63), за змістом висновків якого, документальною позаплановою невиїзною перевіркою ФО-П ОСОБА_3 встановлено, що в періоді, який перевірявся, ФО-П ОСОБА_3 обрала спосіб оподаткування доходів - єдиний податок (1 група, 10%), шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 (2012 рік), виданого Микитівським відділенням Горлівської ОДПІ. Види діяльності, визначені у свідоцтві про сплату єдиного податку: 47.89 роздріна торгівля з лотків та на ринках іншими товарами. Ставка сплати єдиного податку на місяць у 2012 році складала 107,30 грн. Згідно заяви від 17 січня 2012 року № 1408 на застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності на 2012 рік ФО-П ОСОБА_3 обрала 1 групу, яка не передбачає наявність найманих працівників. Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ФО-П ОСОБА_3 використовувала працю однієї найманої особи, а саме ОСОБА_4, прийнятого на роботу 26 березня 2012 року, трудовий договір зареєстрований Горлівським міським центром зайнятості за № 05071200423 від 27 березня 2012 року. З 26 березня 2012 року по 10 вересня 2012 дохід згідно книги за формою № 10 у позивача склав 44 336,00 грн. Таким чином, позивач порушила підпункт 1 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України. Водночас, інспектором зроблено висновок, що позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6 650, 40 грн.

На підставі наведеного акту перевірки та згідно з пунктом 54.3 статті 54, пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України заступником керівника Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Гуменюком В.І. прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року № 0004211740, яким за порушення пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 650, 40 грн. (арк. справи 8), яке отримане позивачем особисто 19 вересня 2012 року (арк. справи 59).

Крім цього, 23 жовтня 2012 року на підставі рішення заступника керівника Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції - начальника Микитівського відділення Горлівської ОДПІ Гуменюка В.І. № 115/19 від 22 жовтня 2012 року, податковим керуючим проведено опис майна у податкову заставу платника податків ФО-П ОСОБА_3, зокрема активів, на які платник податків набуде у майбутньому, за наслідками чого складено відповідний акт № 136/19 (арк. справи 57).

Не погодившись із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, а також з актом опису майна від 23 жовтня 2012 року позивач 12 липня 2013 року (згідно штампу поштової служби на конверті) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом.

Як вбачається із поданого суду позивачем адміністративного позову та підтверджено його представником у судовому засіданні, позивачем не оспорюються обставини стосовно порушення позивачем приписів Податкового кодексу України в частині застосування спрощеної системи оподаткування, для осіб, що обрали першу групу платника єдиного податку, а також здійснення діяльності, яка не передбачена свідоцтвом про сплату єдиного податку та суми отриманого доходу у 2012 році, в якості підстави позову позивач визначив неправомірність донарахування відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням суми єдиного податку за ставкою 15 % до доходу отриманого від провадження діяльності незазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, оскільки згідно Перехідних положень Податкового кодексу України пункт 293.4 статті 293 цього ж Кодексу у 2012 році не застосовується, а також те, що під час проведення перевірки інспектором складено акт із порушеннями вимог законодавства, а в акті опису майна відсутній підпис платника податків. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, визначені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2. статті 291 Податкового кодексу України).

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3. статті 291 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України до першої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень.

Статтею 293 Податкового кодексу України визначені ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, та зареєстровані платниками такого податку.

Пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п'ятої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Виходячи зі змісту, виявлених відповідачем порушень під час проведення перевірки, можна зробити висновок, що керівник податкового органу приймаючи спірне податкове повідомлення рішення керувався саме підпунктом 2 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, оскільки порушення, що визначені підпунктами 1, 3, 4 наведеного пункту статті 293 Податкового кодексу України не були встановлені.

Водночас, пунктом 2 підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» Перехідних положень Податкового кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», який набрав чинності 01 липня 2012 року, установлено, що норми підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 та підпункту 7 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу у 2012 році не застосовуються.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом помилково спірним податковим повідомленням-рішенням 19 вересня 2012 року позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 6 650,40 грн. на підставі підпункту 2 пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України, оскільки згадані норми у відповідності до пунктом 2 підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» Перехідних положень Податкового кодексу України, у редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» у 2012 році не могли бути застосовані, у зв'язку із чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Стосовно наведених вище доводів позивача неправомірності акту опису майна від 23 жовтня 2012 року (відсутність підпису платника податків), суд виходить із наступного.

Статтею 89 Податкового кодексу України визначені підстави для виникнення права податкової застави.

Так, згідно підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (пункт 89.3. статті 89 Податкового кодексу України).

З дослідження у судовому засіданні акту опису майна № 136/19 від 23 жовтня 2012 року судом встановлено, що у ньому дійсно відсутній підпис платника податків - ФО-П ОСОБА_3, однак як вбачається із акту від 23 жовтня 2012 року, копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 58), платник податків - ФО-П ОСОБА_3 з актом опису майна була ознайомлена, однак від підпису відмовилася, що засвідчено підписами податкового керуючого та залучених осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_7

Разом із цим, як вказувалось судом вище, наведений акт складався на підставі рішення заступника керівника Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції - начальника Микитівського відділення Горлівської ОДПІ Гуменюка В.І. № 115/19 від 22 жовтня 2012 року, яке приймалось зважаючи на те, що у платника податків був наявний податковий борг за податковим повідомленням рішенням від 19 вересня 2012 року № 0004211740, яке оскаржується в межах даної адміністративної справи, однак, яке на момент винесення рішення про опис майна у податкову заставу з огляду на приписи статті 57 Податкового кодексу України вважалося узгодженим, оскільки скарга позивача на дане податкове повідомлення-рішенням Державної податкової служби у Донецькій області за №16357/10/10.5-12.6 залишено без розгляду і повернуто скаржникові (арк. справи 74).

Отже, за даних обставин, у судовому засіданні не встановлені підстави для скасування та визнання нечинним спірного акту опису майна від 23 жовтня 2012 року, оскільки даний акт складений у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Необхідно також зазначити, що за змістом приписів статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження, що набере чинності.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, однак доведена правомірність складання спірного акту опису майна.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року та акту опису майна від 23 жовтня 2012 року, підлягає частковому задоволенню.

При цьому, згідно поданого адміністративного позову позивач просив визнати спірне податкове повідомлення-рішення нечинним та скасувати його. Втім, необхідно зазначити, що встановлені статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними, однак деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічно-правових відносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а не правового акту індивідуальної дії, яким є спірне податкове повідомлення-рішення.

Враховуючи, що позивач просить також скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, суд вважає, що скасування наведеного акту індивідуальної дії у судовому порядку є достатнім і належним способом захисту порушеного права позивача, за яким останній звернувся до адміністративного суду.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам, тобто 95,59 грн. (130 грн. - 34, 41 грн. (арк. справи 23, 87).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року та акту опису майна від 23 жовтня 2012 року, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004211740 від 19 вересня 2012 року Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1, 84632) витрати по сплаті судового збору у розмірі 95, 59 грн. (дев'яносто п'ять гривень 59 копійок).

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 29 серпня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 03 вересня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.