Постанова № 33393975, 05.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р.Справа № 815/3584/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В.

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2013 року №№ 0000112202 та 0000022234.

Свої позовні вимоги ТОВ «Джерман-Автоцентр» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Джерман-Автоцентр» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на підставі наказу від 23 січня 2012 року № 41-п і повідомлення від 23 січня 2013 року № 12/22-34 про дату початку та місце проведення перевірки (надіслано позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення), було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог діючого законодавства за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року, результати якої відображені в акті від 31 січня 2013 року № 233/23-34/26054401/6 /а.с. 26-40, 116, 117, 118/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.3 ПК України, наслідком чого стало заниження 81376 гривень ПДВ; п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідком чого стало заниження 101720 гривень податку на прибуток. Зміст порушень полягав у збільшенні позивачем податкового кредиту і валових витрат виключно на підставі первинної документації без отримання в натурі маркетингових та рекламних послуг від ТОВ «РМА «Монамі».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року № 0000022234 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 91994 гривень (основний платіж - 81376 гривень, штрафні санкції - 10618 гривень) та № 0000112202 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 114991 гривень (основний платіж - 101719 гривень, штрафні санкції - 13272 гривень) /а.с. 44, 45/.

Відповідно до 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом « 1» п. 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (редакція чинна на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у даній справі підлягає встановленню факт наявності змін майнового стану позивача у зв'язку зі здійсненням вищенаведеної господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ТОВ «РМА «Монамі», основним видом діяльності якого є надання маркетингових та рекламних послуг, договір про отримання таких з метою здійснення своєї господарської діяльності (реалізація автомобілів).

Зазначені послуги полягали у пошуку об'єктів для розміщення реклами, адресних розсилках, підготовці матеріалів для розміщення в інтернеті, розміщенні реклами в інтернеті, розклейці постерів та розробці і виготовленні поліграфічної продукції /а.с. 41/.

Згідно документації наданої позивачем до перевірки він отримав зазначені послуги, розплатився за них та належним чином відобразив в бухгалтерському та податковому обліку.

Зазначені обставини податковим органом не заперечуються.

Факт отримання зазначених послуг позивачем в натурі підтверджуються зразками рекламної продукції та аналітичної інформації виконаними зазначеним підприємством на замовлення ТОВ «Джерман-Автоцентр» /а.с. 130-150/.

Висновок про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «РМА «Монамі» було здійснено податковим органом у зв'язку з наявністю наступних обставин.

Так, отримання маркетингових та рекламних послуг було документально оформлено позивачем від ТОВ «РМА «Монамі» у періоді з вересня 2010 року по лютий 2011 року.

В акті перевірки зазначено, що директором та головним бухгалтером ТОВ «РМА «Монамі», у зазначеному періоді, була ОСОБА_1 - громадянка Білорусії.

Відповідно запиту ГУПМ України від 22.02.2012 №3224/6/07-6115 до Київського міського центру зайнятості отримано відповідь від 02.03.2012 №141787 про те, що ОСОБА_1 не отримувала дозволів на використання праці іноземних громадян на підприємствах, установах та організаціях міста Києва.

Листом Державної міграційної служби України від 17.05.2012 №49/8-8331 повідомлено, що за обліками громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ОСОБА_1 не значиться.

Відповідно листа Державної прикордонної служби України від 19.12.2011 №4539/5/07-6016 ОСОБА_1 громадянка Білорусії у періоді з 2009 року по 2011 рік не перетинала кордон України.

Колегія суддів не приймає до уваги вищенаведені доводи у зв'язку з тим, що матеріали справи не містять доказів належності директора та бухгалтера зазначеного контрагента позивача ОСОБА_1 до громадянства Білорусії.

З листа Київського міського центру зайнятості не вбачається, що ОСОБА_1 сама, а не її працівники, не мала дозволу на працевлаштування в Україні.

Відсутність ОСОБА_1 за обліками Державної міграційної служби України та не перетинання нею державного кордону України жодним чином не перешкоджало їй потрапити в Україну до зазначеного періоду та перебувати в ній без відповідної реєстрації.

Окрім того, як було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів належності ОСОБА_1 до громадянства Білорусії.

Факт відсутності зазначеного контрагента за податковою адресою та відсутність ресурсів для здійснення підприємницької діяльності у 2013 році жодним чином не свідчить про таку саму відсутність і у минулому (2010-2011 роки).

Сам по собі факт порушення кримінальної справи за фіктивне підприємництво у відношенні осіб, які створили ТОВ «РМА «Монамі», без обвинувального вироку, не доводить вчинення зазначеними особами будь-якого порядку провадження господарської діяльності.

Таким чином, документація позивача доводить наявність змін його майнового стану у зв'язку зі здійсненням господарських операцій з зазначеним контрагентом, а докази позивача не спростовують таких обставин.

Отже, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман-Автоцентр» - задовольнити у повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби від 14 лютого 2013 року №№ 0000112202 та 0000022234 - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 9 вересня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/