Рішення № 33392169, 06.08.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/14234/12

Провадження № 2/752/317/13

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді Калініченко Л.С., при секретарі Крекотень О.В., Гордійчук К.П., Коркіній М.М., Юрченко А.В., Руденко М.М., Колесник В.А., за участю прокурора прокуратури Голосіївського району м.Києва Мельник В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прократури м. Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису,-

В С Т А Н О В И В:

12.04.10р. позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури м.Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання права власності на грошові кошти у розмірі 11 400 доларів США, виключення їх з акту опису оформленого протоколом обшуку від 23.04.08р. та повернення позивачу вказаних коштів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вилучені під час обшуку 23.04.08р. грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США були ним отримані у грудні 2007 року від ОСОБА_7 у якості допомоги на лікування у зв'язку з незадовільним станом здоров»я позивача, а кошти у розмірі 1 400 доларів США були його особистим заощадженням.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі за вищевикладеними обставинами та просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача - Управління Служби безпеки України в Житомирській області заперечував проти позову посилаючись на те, що вказані грошові кошти на підставі постанови від 11.04.11р. Голосіївського районного суду м. Києва, як речові докази були звернуті в дохід Держави та в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що вказані кошти належать позивачу.

Представник відповідача - Прокуратури м.Житомира в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач, Державна казначейська служба України надіслала до суду письмові заперечення, в яких заперечувала проти позову посилаючись на те, що права позивача не порушувала, рахунків Управління Служби безпеки в Житомирській обставі не має, по суті спору ніяких пояснень дати не може, у зв'язку з чим просила у задоволенні позову відмовити.

Представник Прокуратури Голосіївського району м.Києва, яка діє в інтересах Державної казначейської служби України заперечувала проти задоволення позову посилаючись на відсутність доказів того, що вказані грошові кошти належали позивачу по справі та наявність ухвали від 11.04.11р. Голосіївського районного суду м.Києва, якою речові докази, у вигляді вилучених 23.04.08р. грошових коштів, у сумі 11 400 доларів США були звернуті в дохід Держави.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав, надіславши відповідну письмову заяву, в якій зазначив, що спірні грошові кошти були власністю позивача, отриманої ним на лікування від ОСОБА_7

Третя особа - ОСОБА_4 в судове засідання не з»явилася, причини неявки суду не повідомила.

Третя особа, ОСОБА_6 направив до суду письмову заяву, в якій вказав про відсутність будь-якого відношення до спірних грошових коштів.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом було встановлено, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира відділу СБУ в Житомирській області було надано дозвіл на проведення обшуку в житлі громадянина ОСОБА_8 за адресою Київ, АДРЕСА_1 (а.с.23 том І).

23.04.08р. старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області проведено обшук у вказаній квартирі, та в ході обшуку, крім інших речей та документів, вилучено 11 400 доларів США купюрами по 100 доларів США (а.с. 24-39 том І).

04.07.08р. відповідно до постанови про визнання іноземної валюти речовим доказом, приєднання її до кримінальної справи та визначення місця її зберігання спірні грошові кошти були визнані речовими доказами та передачі на зберігання до ФІНО УСБУ в Житомирській області (а.с. 53,54 том І).

Відповідно до вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 22.03.2010 р. ОСОБА_3 було засуджено за ст. ст. 357 ч.3. та ст. 27 ч.3, 358 ч. 2 та ст. 27 ч. 2 і 3,353 ч. 3 та 27 ч. 2 і 3,361 ч. 2 та 27 ч. 3, 190 ч. 4 КК України, до позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року, поряд з іншим, вказано, що Голосіївському районному суду м. Києва належить вирішити питання в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України щодо вилучених у ОСОБА_3 11400 доларів США.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року, керуючись ст. 81, 409, 411 КПК України, Голосіївський районний суд м. Києва вирішив питання про речові докази - постановив передати їх в доход держави.

В подальшому, на виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2011 року, Голосіївський районний суд м. Києва 21.04.2011 р. видав виконавчий лист № 1-9/10 щодо конфіскації у ОСОБА_9 речових доказів, а саме грошових коштів у сумі 11400 (одинадцять тисяч чотириста) доларів США, та перерахування в дохід держави і направив його на виконання до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (вих.№ 630/10-/11).

Згідно з розпорядженням Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції від 12 травня 2011 року (вих.№ 10/03-29/13548) Управління СБ України в Житомирській області мало перерахувати зазначені кошти в дохід держави, про що повідомити відділ ДВС.

З метою виконання вищезазначеної постанови суду та розпорядження ВДВС, Управління звернулось до Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Житомирі, де зберігались вказані кошти, з проханням перерахувати їх в дохід держави на розрахунковий рахунок 31111111700002 код призначення 24010400, МФО 811039, код 22062319, одержувач УДК в Житомирі, банк - ГУДКУ у Житомирській області.

Зазначені кошти були перераховані на рахунок Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області.

Аналізуючи письмові та усні свідчення свідків та сторін у справі суд встановив наступне.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 01.07.08р. останній пояснив, що вилучені кошти належать ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_2, про їх походження слідству необхідно дізнатися у вказаних осіб (а.с. 100-102 том І)

При цьому суд, вважає за необхідне звернути увагу на письмові пояснення відповідача ОСОБА_3 від 17.09.10р., де останній проявив обізнаність щодо джерела походження вилучених коштів та вказав, що 10 000 доларів США були надіслані позивачу ОСОБА_7, а 1 400 доларів США є його власними заощадженнями.

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_10, у якості свідка 27.06.08р., останній пояснив, що вилучені кошти у сумі 11 400 доларів США позивачем були отримані в російських рублях у лютому березні 2008 року від родичів позивача (а.с. 39-42 том І).

Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_4, у якості свідка 27.06.08р., остання пояснила, що вилучені кошти у сумі 10 000 доларів США позивачем були отримані в російських рублях у грудні 2007 - січні 2008 року від родичів позивача (а.с. 43-48 том І).

Відповідно до заяви ОСОБА_7, остання вказала, що у грудні 2007 року особисто передала позивачу 10 000 доларів США в іноземній валюті (а.с. 142-145 том І).

В ході судового розгляду у якості свідка був допитаний ОСОБА_11, який пояснив, що вилучені кошти у розмірі 11 400 доларів США були предметом злочину, що підтверджується матеріалами кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_6, де серед іншого ОСОБА_6 вказав, що гроші будуть зберігатися у ОСОБА_3, а також вказав на те, що вилучені кошти були видані слідству під час обшуку самим ОСОБА_3

При цьому, будь-яких заяв, клопотань чи інших висловлювань щодо їх незаконного вилучення від присутніх, у тому числі й ОСОБА_2, не надходило. Крім того, свідок вказав, що жодних заяв від громадянина ОСОБА_2 протягом досудового слідства у вказаній кримінальній справі не надходило.

Крім того, в ході розгляду справи позивач вказав, що грошові кошти у розмірі еквівалентному 10 000 доларам США були ним отримані від ОСОБА_7 у рублях, однак, суд звертає увагу, що у тексті позовної заяви підписаної позивачем вказано, що останній від ОСОБА_7 особисто отримав 10 000 доларів США саме в іноземній валюті.

Враховуючи досліджені свідчення суд приходить до висновку про їх недостовірність, у зв'язку з різними свідченнями щодо суми (10 000 чи 11 400), валюти (рублі чи долари США) та час отримання коштів (грудень 2007 січень 2008 року чи лютий-березень 2008 року).

Крім того, посилання позивача щодо передачі йому вказаних грошових коштів його сестрою ОСОБА_7 з м. Москви Російської Федерації спростовуються листом Чернігівської митниці № 11/2014 від 07.06.2011 р. (а.с.180 т. 1), відповідно до якого ОСОБА_7, при перетині державного кордону України у грудні 2007 року грошових коштів задекларовано не було, що є обов'язковим відповідно до п. 3.1, діючої на той час, «Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через державний кордон України», затвердженої постановою НБУ від 12.07.2000 р. №283, "дозволяється ввезення з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами - резидентами та нерезидентами коштів у сумі до 10 000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним обмінним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день оформлення митної декларації".

Відповідно до ст.ст. 321, 387 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 р. із змінами, вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про власність" об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого та виробничого призначення, набуте з передбачених законом підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано доказів щодо набуття права власності на спірне майно та у зв'язку з цим незаконного заволодіння відповідачем цим майном.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" за правилами установленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Згідно ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем не надано доказів, в тому числі достовірних свідчень свідків, які могли б однозначно підтвердити дату, час та сам факт отримання позивачем грошових коштів у сумі 10 000 доларів США від ОСОБА_7, а також джерела накопичення власних заощаджень, чи то декларація про доходи, відомості про заробітну плату, пенсію, стипендію, або будь-які інші письмові докази отримання грошових коштів

Таким чином, суд вважає недоведеними належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами належність позивачу грошових коштів у іноземній валюті у сумі 11 400 доларів США, які були вилучені під час обшуку 23.04.08р.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.321, 387 ЦК України, ст.ст.3, 4, 8, 10, 11, 15, 32, 60, 107, 209, 214, 215, Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Служби безпеки України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, Прократури м. Житомира, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя