Постанова № 33390661, 05.09.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 05.09.2013

Справа № 320/7675/13-а

(2а/320/889/13)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 05» вересня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Кучеренко Н.В.

при секретарі - Левандовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу, відкриту за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про оскарження постанови № 180 від 23.07.2013 року про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративне стягнення № 180 від 23.07.2013 року, закривши провадження по справі в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, зазначивши, що 12.07.2013 року відносно нього був складений протокол, згідно якого він здійснив складування сипучих будівельних матеріалів на території комплексної зеленої зони, однак при складенні протоколу інспектором не було перевірено чи було взагалі вчинено адміністративне правопорушення, не були роз'яснені його права в повному обсязі, при складанні протоколу не було свідків та фотофіксація при ньому здійснена не була, хоча в протоколі було зазначено про здійснення фотофіксації. Крім того, зазначив, що відповідно до Правил благоустрою території міста Запоріжжя суб'єктами правопорушення можуть бути юридичні особи, організації чи фізичні особи-підприємці, однак він не підпадає під коло цих осіб.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Також пояснив, що під час складання протоколу від засвідчив, що на місці зазначеному інспектором дійсно знаходяться сипучі будівельні матеріали на території комплексної зеленої зони, однак він особисто не захаращував зелену зону, оскільки поблизу його квартири провадяться будівельні роботи. Крім того, з матеріалів фотофіксації неможливо встановити, що саме ним було скоєне правопорушення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, про що надав письмові заперечення, згідно яких у відношенні позивача був складений протокол № 0209 від 12.07.2013 року про адміністративне правопорушення, за складування сипучих будівельних матеріалів на території комплексної зеленої зони, чим порушив п. 4.3.1 Правил благоустрою території міста Запоріжжя. Як вбачається з протоколу ОСОБА_1 надав особисті пояснення стосовно вчиненого правопорушення, йому були роз'яснені його права про що він поставив свій підпис. Крім того, зазначив, що посилання позивача на юридичну необізнаність не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідно до приписів Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Також факт наявності адміністративного правопорушення підтверджується з фотофіксацією. Отже, Адміністративна комісія виконавчого комітету Мелітопольської міської ради винесла постанову про накладення адміністративного стягнення від 23.07.2013 року № 180 на підставі протоколу від 12.07.2013 року № 0209 про адміністративне правопорушення на підставі ст. 152 КУпАп, та у спосіб передбачений Конституцією України та законами України. Крім того, зазначив, оскільки адміністративна комісія є колегіальним органом, тому вона є неналежним відповідачем.

Суд, вислухавши доводи позивача, вивчивши доводи представника відповідача, які викладені в запереченні, дослідивши інші матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ст. 13 Європейської конвенції з прав людини та основних свобод кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний спосіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

У відповідності зі ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з вимогами частини 2 статті 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

Як вбачається з вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Постановою Адміністративної комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області № 180 від 23.07.2013 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП за те, що він 12.07.2013 року здійснив складування сипучих будівельних матеріалів на території комплексної зеленої зони.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 850 грн.

З вимог ч.3 ст. 2 КАС України вбачається, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноважень, з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо (неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія),

- з урахуванням права особи н участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Підставою для винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.07.2013 став протокол про адміністративне правопорушення № 0209 від 12.07.2013 року.

У відповідності до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена - до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі) або до районного, міського районного в місті, міського або міськрайонного суду, в порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган, (посадова особа), при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови та може змінити міру стягнення в рамках, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, але, щоб стягнення не було посилене.

З урахуванням того, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення не потягло настання будь - яких негативних наслідків, скоєне ним вперше, та ОСОБА_1 зобов'язався усунути наслідки скоєного правопорушення, суд приходить до висновку, що правопорушник усвідомив протиправність своєї поведінки і є всі підстави вважати, що він не буде більш допускати такої поведінки, тому вважає можливим частково задовольнити позов та змінити міру стягнення та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді мінімального штрафу в межах санкції статті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 18, 19, 69, 71, 162, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14-1, 152, 258, 289, 293 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністративної комісії виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про оскарження постанови № 180 від 23.07.2013 року про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Змінити постанову № 180 про накладення адміністративного стягнення від 23.07.2013 року, застосувавши до ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.В.Кучеренко