Ухвала суду № 33387438, 04.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року справа №812/3016/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Блохіна А.А., суддів Міронової Г.М., Юрко І.В., при секретарі судового засідання Мартакові О.А., за участю представника відповідача Євсютіна О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі № 812/3016/13-а за позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про скасування повідомлення № С-01-01 від 14.01.2013, зобов'язання вчинити певні дії, забезпечення надання правової допомоги, стягнення матеріальних витрат та нематеріальної шкоди в загальній сумі 4075 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Луганського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у якому просив скасувати повідомлення відповідача № С-01-01 від 14.01.2013 року, зобов'язати прийняти рішення щодо клопотання позивача у відповідності до змісту статей, зазначених Законів та Конвенції, повернути позивачеві оригінал «Повідомлення міського відділу міліції Сєвєродонецька № 54/35 від 15.09.2005 року», в Клопотанні додаток 7 документа забезпечити надання правової допомоги при розгляді судом справи при повному звільненні від оплати, відшкодувати майнову та немайнову шкоду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Закон України «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон №3460) відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до статей 15, 16 Закону України № 3460 центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - центри) утворюються за рішенням Міністерства юстиції як територіальні відділення Координаційного центру з надання правової допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці для забезпечення організації надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», фінансуються з Державного бюджету України, та є суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні.

Наказом Міністерства юстиції України № 967/5 від 02.07.2012 затверджено Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - наказ № 967).

Постановою Кабінету Міністрів України № 504 від 06.06.2012 року утворений Координаційний центр з надання правової допомоги (далі - Координаційний центр) віднесений до сфери управління Міністерства юстиції, до компетенції якого відноситься затвердження структури Координаційного центру, положень про його структурні підрозділи (далі - ПКМ № 504).

Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України № 13 від 30.07.2012 затверджено Положення Луганського обласного центру (а.с.52).

Відповідач зареєстрований в якості юридичної особи з організаційно-правовою формою - державна організація, утворений з метою діяльності у сфері права (а.с.37-38), діє на підставі Положення (далі - Положення а.с.52-57).

На підставі ст. 17 Закону № 3460, пункту 8 Положення, до компетенції Відповідача відноситься прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно із ч.2.ст. 30 Закону № 3460 рішення Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду.

Відповідно до ст. 29 Закону України № 3460, фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України.

Згідно зі статтею 3 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До владних управлінських функцій відноситься, зокрема, здійснення дій чи бездіяльність у сфері регулювання публічно-правових відносин, надання адміністративних послуг, здійснення контролю.

В даному випадку, відповідач є носієм публічного інтересу, наділений владними повноваженнями з прийняття рішень на виконання делегованих повноважень.

Приймаючи до уваги створення відповідача державним органом з метою виконання державних гарантій за рахунок державного бюджету із повноваженнями приймати рішення на виконання наданих повноважень, суд вважає зазначену справу підсудною Луганському окружному адміністративному суду в розумінні вимог статей 17, 18 КАС України.

12.01.2013 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання безоплатної вторинної правової допомоги для судового відновлення прав, свобод та компенсації заподіяної самоврядовцями шкоди, згідно передбачень «Конвенції про захист прав свобод людини та основоположних свобод» та «Декларації основних принципів правосуддя жертв злочинів та зловживання владою» (викладено мовою оригіналу, оскільки позивач наполягав на розгляді саме предмету викладеному в Клопотанні (а.с.5).

В Клопотанні та судовому засіданні позивач мотивував право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги пунктом 4 ч.1.ст. 14 Закону № 3460.

Відповідно до ст. 13 Закону № 3460 безоплатна вторинна правова допомога це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Згідно із п. 4 ч.1.ст. 14 Закону № 3460 право на отримання правової допомоги, передбаченої пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, мають особи, до яких застосовано адміністративний арешт.

Відповідно до пунктів 2, 3 ст. 13 Закону № 3460 до зазначених правових послуг відносяться здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру.

На підтвердження зазначеного права на отримання правової допомоги позивач надав рішення суду, прийняте у 2005 році в порядку, визначеному КпАП України про застосування до нього адміністративного арешту та листування в межах зазначеного провадження (а.с.6-20).

14.01.2013 відповідачем прийнято рішення № С-01-01 про відмову в задоволені Клопотання позивача про надання безкоштовної вторинної правової допомоги (а.с.21), далі рішення № С-01-01 ). Правомірність прийняття Рішення від 14.01.2013 року є предметом спору по даній справі.

З Рішення № С-01-01 та пояснень представника відповідача убачається, що в якості однієї з підстав відмови в задоволені клопотання зазначено фактичне прохання позивача надати безоплатну вторинну праву допомогу, порядок надання якої визначений п. 2 ч. 2 ст. 13 та п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 14 Закону № 3460 право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Пунктом 6 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що надання безоплатної вторинної правової допомоги особам зазначеним у пунктах 1, 2, 8-12 частини першої статті 14 Закону забезпечується поетапно починаючи з 1 січня 2014 року. З 1 січня 2017 року безоплатна вторинна правова допомога надається в повному обсязі всім категоріям осіб, передбачених статтею 14 Закону.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача підстав застосовувати норми п.1 ч.1 ст. 14 Закону № 3460.

Закон України № 3460 був опублікований 08.07.2011 року, та відповідно до п.1 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону набрав чинності з наступного дня після опублікування.

Згідно із п.5 ст. 19 Закону № 3460, у разі звернення осіб, зазначених у пунктах 3-7 частини першої статті 14 цього Закону, про надання безоплатної вторинної правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб у випадках, установлених законом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги з моменту затримання особи.

З наданих позивачем рішень суду, прийнятих у 2005 році, в порядку визначеному КпАП України та листування в межах зазначеного провадження, убачається застосування до позивача адміністративного покарання у 2005 році із подальшим скасуванням Апеляційним судом 26.06.2006 постанови Сєвєродонецького міського суду про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин позивач вже відбув адміністративне покарання та не був арештований.

Конкретне визначення законом № 3460 категорій осіб, які мають право на отримання правової допомоги та розмежування категорій навіть за ознаками адміністративно затриманих та адміністративно арештованих (пункти 3, 4 ст. 14 Закону 3460), свідчать про необхідність чіткого визначення осіб, які підпадають під дію зазначеного закону.

Таким чином Закон № 3460 не передбачає вільного визначення осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу.

Згідно із статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закон України № 3460 регулює правовідносини у сфері надання безоплатної правової допомоги суб'єктам права на безоплатну первинну правову допомогу та суб'єктам права на безоплатну вторинну правову допомогу, що встановлені цим Законом.

Приймаючи до уваги затримання та арешт ОСОБА_3 у 2005 році, коли Закон України № 3460 не діяв, і на момент виникнення спірних правовідносин Позивач не був арештованим чи затриманим, судом першої інстанції зроблено правомірний висновок, що станом на 14.01.2013 року позивач не відносився до категорії осіб, на яких розповсюджуються гарантії, передбачені п. 4 ч. 1 статті 14 Закону України № 3460.

Відповідно до ст. 19 Закон України № 3460 у разі звернення осіб, зазначених у пунктах 3-7 частини першої статті 14 цього Закону, про надання безоплатної вторинної правової допомоги або надходження інформації про затриманих осіб у випадках, установлених законом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги з моменту затримання особи.

Відповідно до статті 20 Закону України № 3460 особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги в тому разі, якщо особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, а також, якщо вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними.

Таким чином, оскільки позивач станом на 14.01.2013 не був адміністративно арештованим, не відносився до категорії осіб, визначених п. 4 ч. 1 статті 14 Закону України № 3460, суд приходить до висновку про правомірність відмови в надані безоплатної правової допомоги.

Складання відповідачем рішення № С-01-01 в довільній формі не є підставою для його скасування, оскільки рішення прийнято правомірно та форма не затверджена.

Відповідно до ч.4 ст. 19 Закону України № 3460 якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Порушення відповідачем вимоги ч.4 ст. 19 Закону України № 3460 в частині не надання роз'яснення порядку оскарження рішення не впливає на прийняте рішення по суті, тому не з формальних підстав рішення не може бути скасованим.

Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо клопотання у відповідності до змісту статей зазначених Законів та Конвенції (мовою оригіналу) є не обґрунтованими оскільки Відповідачем прийнято правомірне рішення.

При вирішенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути оригінал «Повідомлення міського відділу міліції Сєвєродонецька № 54/35 від 15.09.2005 року» суд виходив з наступного.

Повідомлення міського відділу міліції Сєвєродонецька № 54/35 від 15.09.2005 року було долучено позивачем до Клопотання (а.с. 5, зворотній бік, позиція 7).

Суд першої інстанції встановив, що позивач, до подання позову, не звертався до відповідача з вимогою про повернення оригіналу «Повідомлення міського відділу міліції Сєвєродонецька № 54/35 від 15.09.2005 року».

Приймаючи до уваги повернення відповідачем позивачу в судовому засіданні оригіналу «Повідомлення міського відділу міліції Сєвєродонецька № 54/35 від 15.09.2005 року» (а.с.41), відсутність звернення позивача до відповідача за видачею зазначеного документа, судом вірно зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову в даній частині, оскільки відповідачем не вчинялись протиправні дії та не допускалась бездіяльність.

За відсутності підстав для задоволення першого та другого пунктів позовних вимог відсутні підстави для задоволення четвертого пункту позовних вимог стосовно відшкодування матеріальної та не матеріальної шкоди, як похідних.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги не підлягаю задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі № 812/3016/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року у справі № 812/3016/13-а за позовом ОСОБА_3 до Луганського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про скасування повідомлення № С-01-01 від 14.01.2013, зобов'язання вчинити певні дії, забезпечення надання правової допомоги, стягнення матеріальних витрат та нематеріальної шкоди в загальній сумі 4075 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 09 вересня 2013 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко