Рішення № 33385894, 04.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 910/13129/13 04.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКС-УКРАЇНА», м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР», м. Київ

Про стягнення 8 955,65 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

Від позивача Павловська М.О. - дов. від 03.09.2013р.

Від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 8 955,65 грн. заборгованості та трьох відсотків річних за Договором № 36/11-10 від 15.11.2010р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, умов щодо оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. порушено провадження у справі № 910/13129/13 та розгляд справи призначено на 04.09.2013р.

Відповідач який належним чином був повідомлений, в судове засідання не з'явився, представників в судове засідання не направив, вимоги ухвал суду від 12.07.2013р. не виконав, відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87, Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що підтверджують факт отримання відповідачем 18.07.2013р. та 22.07.2013р. ухвали про порушення провадження у справі від 12.07.2013р.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 04.09.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010р. між сторонами було укладено Договір поставки № 36/11-10 та підписано Протокол узгодження розбіжностей до вказаного Договору.

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, директорами товариств, від позивача - Павловською М.О. та від відповідача - Ушаковим І.Ю., які діяли на підставі Статутів, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач, як постачальник, постачає і передає у власність відповідачеві, як покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з умовами даного Договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору, право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено покупцеві вивантаженими на приймальну платформу торгової точки, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Позивач на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: РН-0004796 від 01.12.2010р. на суму 12 120,56 грн., РН-0005272 від 28.12.2010р. на суму 11 940,55 грн., РН-0000358 від 02.02.2011р. на суму 312,19 грн., РН-005940 від 18.03.2011р. на суму 974,99 грн., РН-005942 від 18.03.2011р. на суму 395,70 грн., РН-006378 від 08.04.2011р. на суму 283 грн., РН-006369 від 11.04.2011р. на суму 311,21 грн., РН-006683 від 26.04.2011р. на суму 501,90 грн., РН-006944 від 13.05.2011р. на суму 376,30 грн., РН-007549 від 17.06.2011р. на суму 321,90 грн., РН-007550 від 17.06.2011р. на суму 325,60 грн., РН-007712 від 01.07.2011р. на суму 314,50 грн., РН-001264 від 12.03.2012р. на суму 524,40 грн. та РН-001265 від 12.03.2012р. на суму 1 554,49 грн., на загальну суму 30 257,29 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штемпелем відповідача без зауважень та приймається судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Згідно з п. 3.6. Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки № 36/11-10 покупець оплачує товари кожні 10 (десять) календарних днів по мірі реалізації товарів.

Відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар у розмірі 8 250 грн., а саме: 28.02.2011р. - 800 грн., 05.04.2011р. - 800 грн., 12.04.2011р. - 150 грн., 11.05.2011р. - 400 грн.,14.06.2011р. - 1 100 грн., 01.12.2011р. - 2 000 грн. та 06.03.2012р. - 3 000 грн.

31.03.2012р. сторонами було проведено звірку та оформлено Акт звірки взаємних розрахунків, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень. Відповідно до вказаного акту, відповідач підтвердив заборгованість за отриманий товар у розмірі - 10 535,39 грн.

Після підписання вищевказаного акту відповідач частково повернув товар, на загальну суму 5 107,65 грн., що підтверджується такими зворотними накладними: № 29067 від 20.08.2012р. на суму 3 986,69 грн. та № 399 від 12.02.2013р. на суму 1 120,96 грн., копії яких належним чином засвідчені та містяться в матеріалах справи.

13.12.2012р. (вих. №141/12), 19.02.2013р. (вих. №24/13) та 22.05.2013р. позивач направляв на адресу відповідача претензії з вимогою щодо погашення існуючої заборгованості. Факт направлення претензій підтверджується описом вкладення, фіскальним чеком № 3215 та рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідач відповіді на претензії не надав та у подальшому не вжив залежних від нього заходів щодо виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар складає - 5 427,74 грн.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів долучені до матеріалів справи та їх оригінали, досліджувалися під час судових засідань, і відповідно визнаються судом такими, що посвідчують наведені факти та обставини господарських відносин сторін.

Відповідно до ч 1. ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 173 ГК України суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Позивач на суму боргу нараховує три відсотка річних у розмірі - 277,91 грн., посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування трьох відсотків річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Для захисту своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів, в результаті порушення відповідачем свого договірного обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару, останній звернувся за допомогою до Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Александров та партнери» та уклав з ними Договір № 2013/18 від 26.04.2013р. про надання правової допомоги.

За умовами зазначеного Договору позивач, як клієнт, доручає, а Адвокатське об`єднання «Адвокатська фірма «Александров та партнери», як фірма, бере на себе зобов`язання, на умовах та в обсязі передбаченому договором, надавати правову допомогу клієнту з питань стягнення заборгованості з ТОВ «Спар-центр». (п. 1.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від фірми Віце-президентом - Музичко Р.В. та від позивача директором - Павловською М.О., які діяли на підставі Статуту, та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним. Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Після підписання зазначеного Договору, фірмою було видано Ордер серія КС № 39357 від 26.04.2013р. на ім`я адвоката Слободяна Дмитра Богдановича (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3508/10).

Відповідно до п. 3.1. Договору за виконання Доручення фірмою, клієнт сплачує фірмі гонорар в сумі 3 250 грн.

Відповідно до приписів частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

10.06.2013р. між позивачем та фірмою складено Акт 2013/10 про прийняття наданої правової допомоги в якому було викладено перелік надання послуг, а саме: вивчено та проаналізовано законодавчі та нормативні документи, а також інші документи, що стосуються предмету договору; підготовлено документи, необхідні для досудового врегулювання спору; підготовлено процесуальні документи, необхідні для розгляду справи щодо стягнення заборгованості в суді першої інстанції, та передано їх клієнту; надано консультації клієнту з юридичних питань, що виникли під час розгляду справи в суді першої інстанції; проінформовано клієнта про хід виконання замовлення.

Дослідивши зазначений Акт, суд зауважує, що спір, який розглядається в межах цієї справи, на переконання суду, не є складним ні з правової (юридичної) точки зору (в тому числі відсутність в ньому новизни правових питань) ні з точки зору обґрунтування і доказування заявлених вимог (витребування документів, збирання доказів, складання інших документів, необхідність заявлення додаткових клопотань тощо) необхідних для захисту прав та інтересів клієнта по даній справі, а відтак не потребував від адвоката великого обсягу часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення та не потребував необхідності великого досвіду для його успішного завершення.

Частиною 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у цьому Законі.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В матеріалах справи відсутні докази, передбачені Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (які підтверджували сплату послуг та розумність витрат на оплату послуг Адвокатського об`єднання «Адвокатська фірма «Александров та партнери» у розмірі 3 250 грн.), в контексті вищезазначених норм законодавства щодо судових витрат за участь адвоката при розгляді справи, які підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Що ж стосується наявного в матеріалах справи Акту 2013/10 та посилання в ньому на рахунок № 13/16 від 26.04.2013р. то він не є розрахунковим документом, який підтверджує факт сплати коштів позивачем за надані послуги (крім того, відповідно до норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", факт наявності будь-яких грошових відносин, підтверджується саме гонораром).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат щодо оплати адвокатських послуг у розмірі - 3 250 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, а саме щодо сплати судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАР-ЦЕНТР» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 16, оф. 7; 01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 36148976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІКС-УКРАЇНА» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7, код ЄДРПОУ 35134517), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі - 5 427 (п`ять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 74 коп., три відсотки річних у розмірі - 277 (двісті сімдесят сім) грн. 91 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 10 вересня 2013 року.

Суддя І.Д. Курдельчук