Постанова № 33382771, 04.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа № 908/648/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольського відділенняна рішеннявід 02.04.2013р. господарського суду Запорізької областіта постановувід 09.07.2013р. Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/648/13-г господарського суду Запорізької областіза позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольського відділеннядо1. товариства з обмеженою відповідальністю "Азовінвест", м. Мелітополь Запорізької області 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Степанівка Перша Запорізької області третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів арбітражний керуючий Бичківський О.О., м. Запоріжжяпрозобов'язання вчинити діїв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідача 1Літута С.В., довір.; Слободенюк Г.М., довір.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольського відділення (далі - позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Азовінвест" (далі - відповідач 1) та до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів - арбітражного керуючого Бичківського О.О. (далі -третя особа) про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2013 р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. (судді: Кододова О.В. - головуючий, Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а судові витрати покласти на відповідачів.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у вересні 2009 року було порушено справу про банкрутство ФОП ОСОБА_4 і постановою господарського суду Запорізької області від 14.09.2009 р. у справі № 16/193/09 боржника визнано банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Добровольського Е.В.

За результатами проведених у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство відповідача 2 публічних торгів з реалізації майна 01.11.2010 р. між ФОП ОСОБА_4 в особі ліквідатора Добровольського Е.В. (продавець) та ТОВ "Азовінвест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції на 125 заправок на добу за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому за рішенням господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 р. у справі № 24/5009/3976/11 укладений між відповідачами договір був визнаний недійсним.

Звертаючись із позовом, позивач посилався на те, що передане за недійсним договором нерухоме майно має бути повернуто у ліквідаційну масу боржника - відповідача 2, а позивач, як іпотекодержатель та кредитор відповідача 2, є заінтересованою особою щодо цього майна.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ФОП ОСОБА_4 фактично не отримувала грошей за недійсним договором, оскільки відповідні кошти надійшли безпосередньо на ліквідаційний рахунок у справі про банкрутство та у подальшому направлені на погашення вимог кредиторів банкрута. Отже, відповідач 2 не може бути зобов'язаною особою по згаданій недійсній угоді. Крім того, позивач не є стороною договору та не довів порушення його прав з боку відповідачів.

Однак з викладеними висновками судів погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Це пов'язано з тим, що Закон про банкрутство містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство").

У даному випадку предметом судового розгляду був спір стосовно майна боржника - відповідача 2, яке вибуло зі складу ліквідаційної маси внаслідок відчуження за недійсною угодою. Таким чином, даний спір стосується питань щодо формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство. У зв'язку з чим такий спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні.

Аналогічні висновки щодо порядку розгляду вимог, безпосередньо пов'язаних зі справою про банкрутство, зроблені в ухвалі Верховного Суду України від 15.09.2010 р. у справі № 6-26077св09, яка згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Статтею 1119 ГПК України, яка визначає повноваження касаційної інстанції, передбачено право суду касаційної інстанції скасувати рішення першої інстанції та припинити провадження у справі.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, а провадження у даній справі - припиненню, як безпідставно порушене.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що передумовою для заявлення позовних вимог у даній справі був факт визнання недійсним укладеного між відповідачами договору на підставі прийнятого в окремому позовному провадженні рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 р. у справі № 24/5009/3976/11.

У той же час, як вже було зазначено вище, питання визнання недійсними угод, укладених у межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, наслідком яких є вибуття майна боржника з ліквідаційної маси, тобто таких угод, які безпосередньо пов'язані з процедурою банкрутства, є виключною компетенцією господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.

У зв'язку з чим вказане судове рішення про визнання недійсним договору є таким, що прийнято з порушенням підсудності, тому не може мати юридичних наслідків для справи про банкрутство, оскільки порядок розгляду таких спорів регулюється у тому числі і спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Відповідна правова позиція щодо порядку розгляду спорів про визнання недійсними угод, безпосередньо пов'язаних зі справою про банкрутство, була викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у справі № 5020-870/2011. Постановою Верховного Суду України від 14.02.2012 р. у цій справі відмовлено у задоволенні заяви про перегляд згаданої постанови ВГСУ.

Таким чином, не залежно від наявності рішення господарського суду Запорізької області від 30.08.2011 р. у справі 24/5009/3976/11, питання щодо правомірності укладеного між відповідачами договору від 01.11.2010 р. повинно бути вирішено тільки у межах справи про банкрутство відповідача 2.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41, 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Мелітопольського відділення задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2013 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі №908/648/13-г скасувати.

3. Провадження у справі №908/648/13-г припинити.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін