Вирок № 33382129, 02.08.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/334/2013 справа № 200/10525/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року серпня другого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово,

під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Коляда В. В.,

з участю: прокурора Краєвої О. М.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640004874, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянки України, народженої у м. Дніпропетровську, українку за національністю, з середньою освітою, не одруженої, яка не працює, постійно проживає без реєстрації на АДРЕСА_1 раніше не судимої, -

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2013 року близько 12 години 00 хв. в м. Дніпропетровську, біля будинку на вулиці Українській, 47, з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, у невстановленої особи, ОСОБА_1, умисно, незаконно придбала у паперовому згортку речовину рослинного походження зеленого кольору масою 12,434 г, яка у перерахунку на висушену речовину містить 11,618 г особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс», який без мети збуту умисно незаконно стала зберігати з собою, пересуваючись містом, що на шляху її слідування того ж дня біля будинку на вулиці Тельмана, 9, близько 13 год. 40 хв. виявила і присікла міліція під час особистого огляду ОСОБА_1, в результаті якого за поясом її шортів вилучений вказаний паперовий згорток з наркотичним засобом.

Під час досудового розслідування прокурором досягнуто угоди з обвинувачуваною про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачена беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодилася на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді одного року позбавлення волі з випробуванням відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 26 липня 2013 року в приміщенні прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачена письмово відмовилася від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на її користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочину, поставленої їй за вину, про що власноруч розписалася в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачувана в судовому засіданні пояснила суду, що угоду вона уклала добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджувала, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавала і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило її свободу від самовикриття, не заявила. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з переданих до суду документів, на підставі яких укладена угода, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 10.07.2013 (т. 1 а.с. 3-6) підтверджують виявлення у пійманої «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей за поясом її шортів у паперовому згортку речовину рослинного походження, що за висновком експерта № 70/10/1741 від 22.07.2013 (т. 1 а.с. 20-22), якого він дійшов за підсумками описаного ним хімічного дослідження, має характерні для рослини коноплі анатомо-морфологічні ознаки і містить основний психоактивний компонент тетрагідроканнабінол, через що визнається каннабісом (марихуаною), який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів.

Добуті об'єктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності її зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу її обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 1 ст. 309 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченої з'ясовано, що ОСОБА_1, яка вперше вчинила злочин, своїми щирими показаннями активно сприяла проведенню кримінального провадження стосовно неї та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого нею злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченої, про її аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само вона не була замічена у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження. Так само, узгоджені вид і міра покарання відповідно до застереження ч. 2 ст. 75 КК України допускають узгодження в угоді звільнення від відбування покарання з випробуванням, а домовленості сторін угоди з цього приводу, маючи фактичне підґрунтя, відповідають суспільним інтересам ресоціалізації засуджених за допомогою, виключно, суспільно корисної праці, соціально-виховної роботи і громадського впливу.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочину та відомостей про особу винної в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 3 ст. 75 КК України суду належить визначити тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на обвинувачену, звільнивши її від відбування призначеного покарання під умовою, що протягом цього строку вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинувачену. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до обвинувачуваної запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором 26 липня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом п'яти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді одного року позбавлення волі, від відбування якого згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_1 обов'язки згідно з п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекії.

Речові докази:

паперовий згорток з речовиною рослинного походження масою 11,434 г, переданий до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002770, - знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченої, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 391 гривень 20 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/1714 від 22.07.2013».

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобов'язання в обсязі покладених на неї обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору негайно.

Головуючий