Ухвала суду № 33379859, 29.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4075/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С. Шпаарманн» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00001062280 від 06.02.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «С.Шпаарманн» щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» за період з 01.08.2011 року по 30.10.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «С.Шпаарманн» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 32 185,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби складено акт від 25.01.2013 №38/1-22-80-32847971 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2013 №00001062280, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 40 232,00 грн., у тому числі: 32 185,00 грн. - основний платіж, 8 047,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва посилався на те, що відповідачем не надано будь-яких доводів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій передбачених умовами договору субпідряду, крім того, відповідачем не надано суду допустимих, належних, достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірності визначення позивачу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «С.Шпаарманн» (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» (перевізник-експедитор) укладений договір від 04.01.2011 №040111/Т, відповідного до якого перевізник-експедитор зобов'язується здійснювати автомобільні транспортні перевезення для експедитора.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 04.01.2011 №040111/Т укладався товариством з обмеженою відповідальністю «С.Шпаарманн» для реалізації своєї основної господарської діяльності - допоміжної діяльності у сфері транспорту.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору від 04.01.2011 №040111/Т, копії актів приймання-передачі виконаних робіт за відповідні періоди, копії податкових накладних за відповідні періоди, копії товарно-транспортних накладних та міжнародних товарно-транспортних накладних (СМР) за відповідні періоди, копії платіжних доручень на оплату послуг товариства з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» за договором від 04.01.2011 №040111/Т, що підтверджується матеріалами справи.

Окрім того, станом на час здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «С.Шпаарманн» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дормашавто» контрагент позивача був належним чином зареєстрований і як юридична особа, і як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, позивачем повністю доведено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, за фактом створення товариства з обмеженою відповідальністю «Дормашавто», оскільки сама по собі фіктивність реєстрації контрагента не може бути безпосереднім свідченням одержання платником необґрунтованої податкової вигоди без підтвердження факту відсутності реального здійснення господарських операцій.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 03.09.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Шурко О.І.