Ухвала суду № 33379652, 04.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/2307/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" до Красилівської міжрайонної державної податкової інспекції (Старокостянтинівське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ДП «Старокостянтинівський ЗЗБШ» звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Старокостянтинівського відділення Красилівської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковим органом було проведено камеральну перевірку подання податкової звітності (податкового розрахунку) сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ), про що складено акт від 09.04.2013 р. №289/17/00282553. На підставі акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 року №0002321702. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Красилівською МДПІ (Старокостянтинівське відділення) на підставі відомостей, отриманих із ДПС у Хмельницькій області від 15.03.2013 р. № 3109/7/17-110 «Щодо виявлення помилок у податковій звітності по формі №1ДФ», проведено камеральну перевірку позивача з питань подання податкової звітності (податкового розрахунку) сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, та сум утриманого з них податку (форми 1-ДФ), про що складено акт від 09.04.2013 р. №289/17/00282553.

В ході проведеної перевірки виявлено, що платником податків надані податкові звіти за формою 1ДФ за 4 квартали 2012 року з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, чим порушено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.«б» п.176.2 ст.176, п.51.1 ст.51, п.119.2 ст.119 ПК України та пп.3.1.3 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку від 24.12.2010 року №1020.

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 року №0002321702, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання в сумі 1020 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за 4-й квартал 2012 року в рядку 5 та рядку 28 графи 25 зазначено податковий номер фізичних осіб НОМЕР_1 та НОМЕР_2, які є недійсними згідно довідки про перелік СПД, які мають помилки завантаження форми 1ДФ.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПКУ особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 р. N 1020 та набрав чинності з 1 квітня 2011 року ( далі - Порядок).

Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за своє суттю є податковою звітністю у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 3.1.13 Порядку у графі 2 "Податковий номер або серія та номер паспорта відображається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичної особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), про яку надається інформація в податковому розрахунку.

Як передбачено п. 119.2. статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги при вирішенні спору, що уповноваженими особами позивача (який виступає податковим агентом відповідно до вимог Податкового кодексу України) при поданні зазначених розрахунків власними підписами було засвідчено, що наведена у розрахунках інформація є вірною. Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач самостійно звертався до податкового органу з метою надання уточнюючого податкового розрахунку.

Крім того, стосовно позивача протягом року було виявлене аналогічне порушення вимог Податкового кодексу України, за результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення форми про застосування штрафних санкцій в розмірі 510 грн., які сплачені позивачем, що підтверджується копією картки особового рахунку.

Відповідно до п. п. 47.1.3 п. 47.1. ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть податкові агенти.

Оскільки в ході судового розгляду отримало своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 119.2. статті 119 Податкового кодексу України в частині внесення до податкової звітності недостовірної інформації про осіб, на користь яких виплачений дохід, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу було прийнято правомірно, і підстави для його скасування відсутні. Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятого на їх підставі рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.